ГЛОБАЛЬНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ БАНКІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об’єкт і предмет дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження.

У розділ 1 «Методологія дослідження глобальної конкурентоспроможності транснаціональних банків» розкрито характер банківської конкуренції в умовах глобалізації, досліджено суть і сучасні форми прояви конкурентоспроможності транснаціональних банків, систематизовано чинники вибору комерційними банками моделей глобалізації банківської діяльності.

Проведений автором комплексний аналіз чинників міжнародної конкурентоспроможності транснаціональних банків та їх еволюції впродовж другої половини минулого та початку нинішнього століття засвідчив, що їх доцільно досліджувати за трьома складовими: виробнича конкурентоспроможність (співвідношення між якістю і ціною банківських послуг), структурна транснаціональна конкурентоспроможність (частка банку на світовому фінансовому ринку) та інноваційна глобальна конкурентоспроможність. Доведено, що на перетині цих складових і формується інтегральна глобальна конкурентоспроможність транснаціональних банків.

На основі дослідження підходів вітчизняних та зарубіжних науковців до трактування сутності категорії «глобальна конкурентоспроможність транснаціональних банків», виявлено різноваріантне трактування її сутності, а саме як: «прибутковість діяльності банку», «фінансова стабільність банку», «частка на світовому ринку капіталів», «можливість зберігати ринкові позиції на обраних сегментах у певних регіонах», «здатність поглинати інші банки, або ж вдаватись до міжнародних злиттів». Враховуючи певну односторонність та вузькість вказаних трактувань, автор дає власне системне визначення цієї категорії як реальної та потенційної здатності транснаціонального банку в умовах фаянсового глобалізму надавати високоякісні послуги своїм клієнтам та своєчасно виконувати свої зобов’язання в усіх країнах, використовуючи одночасно три напрями своєї діяльності – продуктовий, структурний, інноваційний. Підкреслено, що саме в межах інноваційного напряму віддзеркалюється динамічна природа транснаціональних банків (конкурентні квоти, надання спеціальних послуг і додаткових зручностей клієнтам, швидкість виконання замовлення, оцінка міжнародного фінансового середовища, прогнозні розробки).

Проаналізувавши різні критерії конкурентоспроможності транснаціональних банків, автор доводить доцільність використання двох ключових показників в оперативному менеджменті: ринкової капіталізації та консолідованих активів. Показано, що ринкова капіталізація (обчислюється на основі цін акцій банку на всіх глобальних фондових ринках), найкраще характеризує рівень пристосування до вимог клієнтів, а отже може слугувати в якості критерію поведінкової складової конкурентоспроможності. Акціонери (інвестори) різних країн разом із розгалуженою глобальною мережею аналітичних, рейтингових та консалтингових агенцій дуже ретельно відстежують поведінку банків на світових ринках і миттєво реагують на її зміну як у позитивному, так і у негативному напрямах. Водночас показник консолідованих активів якнайкраще свідчить про потенціал банку до нарощування своєї присутності на глобальних фінансових ринках за умов безперервних змін, віддзеркалює можливість банку надавати фінансові послуги.

В роботі проведено аналіз зазначених показників глобальної конкурентоспроможності провідних транснаціональних банків у 2000-2011 рр. і зроблено висновок, що: за показником ринкової капіталізації найбільш конкурентоспроможними виглядають китайські банки. З одного боку, Індустріально-комерційний банк Китаю надійно очолює список топ-10 понад десятиліття, маючи 223,4 млрд. дол. США ринкової капіталізації, при його відриві від другої позиції у 56,3 млрд. дол. США (25,2%), в той час як відставання третьої позиції – також китайського будівельного банку – від другої – британського банківського холдингу становить лише 17 млрд. дол. США, тобто 10%. Отже, лідируюча позиція Індустріально-комерційного банку Китаю протягом останніх 11 років є не просто очевидною, а якісно переважаючою. З другого боку, Китай переважає інші країни, насамперед США, і за кількістю своїх банків у чільній десятці: чотири проти трьох. Однак за показником консолідованих активів лідируючі позиції посідають «старі» банки із розвинутих країн на чолі із «Бі Ен Пі Паріба» (Франція). При цьому, у чільній десятці три британських банки, по два французьких і американських банки і по одному з Німеччини, Японії та Китаю.

У дисертації акцентовано увагу на тому, що комплексний підхід до аналізу глобальної конкурентоспроможності транснаціональних банків на початку нового століття потребує дослідження ролі створеної в Лондоні (1997 р.) принципово нової управляючої компанії «Continuous Link Settlement Group Holding Ltd», з двома дочірніми Continuous Link Settlement Inte
ational Bank (CLS Bank) та Continuous Link Settlement Aggregation Services (CLS Services), акціонерами якої є 73 крупних банки розвинутих країн, яких рекомендували відповідні центральні банки: . Позитивний вплив CLS Group на зміцнення глобальної конкурентоспроможності транснаціональних банків полягає у наданні їм можливості користуватись послугами CLS Bank, який бере участь у міжбанківських розрахунках транснаціональних банків у 17 валютах розвинутих країн. Нині в цій системі задіяно понад 7 тис. транснаціональних банків різних країн, завдяки чому їх глобальна конкурентоспроможність як і світової банківської системи в цілому суттєво підвищилась.  Рекорд кількості щоденних операцій в CLS Bank становить понад 1,5 млн. (вересень 2008р.), а обсягу – понад 10,3 трлн. дол. США. В січні 2010 року в якості інструментів CLS Bank почали використовуватись хедж-фонди, а в операціях стали брати участь алгометричні трейдери – роздрібні торговці та інструментальні клієнти.

У розділ 2 «Розвиток системи управління глобальною конкурентоспроможністю транснаціональних банків» проаналізовано сучасні концепції побудови індикаторів міжнародної конкурентоспроможності комерційних банків, здійснено реінжиніринг управління глобальною конкурентоспроможності транснаціональних банків на основі створення десятифакторної симплексної моделі та виявлено крос-культурні особливості забезпечення конкурентоспроможності транснаціональних банків США, Західної Європи та Японії.

Досліджуючи еволюцію концепцій побудови індикаторів глобальної конкурентоспроможності транснаціональних банків, автор робить висновок про те, що сучасні оцінки глобальної конкурентоспроможності транснаціональних банків ґрунтується переважно на використанні рейтингових систем трьох провідних агенцій: Standart & Poor’s, Moody’s Investor Service, Fitch Rating. На підставі ретельного аналізу діяльності вищенаведених американських «важковаговиків» в роботі показано, що їхні методики оцінки, не враховують європейську специфіку і традиції. В цьому зв’язку Європейська комісія вживає заходів щодо розвитку конкуренції на  європейському і світовому ринках рейтингових послуг, з метою підвищення об’єктивності й уникнення монопольного ціноутворення при оцінці реального стану справ в окремо взятій економіці чи компанії, а також відповідності об’єкта дослідження певним критеріям.

Запропонований комплексний підхід до оцінки глобальної  конкурентоспроможності банку, не може базуватись на розрахунку якогось одного загального штучного показника, а полягає у побудові профілю (таблиці) міжнародної конкурентоспроможності банку на основі даних про діяльність ряду найкрупніших світових банківських інститутів з різними діловими культурами, що задають тон у сучасній системі міжнародних фінансів і банківської справи і забезпечують рух до єдиного глобального фінансового простору. Результати розрахунків параметрів глобальної конкурентоспроможності провідних банків різних країн наведені в таблиці 1, рис. 2.