ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано завдання дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади системи фінансового моніторингу” – уточнено сутність фінансового моніторингу, визначено домінанти системи фінансового моніторингу, виявлено специфіку формування системи фінансового моніторингу в банківській сфері.

На основі узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності моніторингу доведено, що моніторинг найдоцільніше розглядати в системі управління, оскільки певною мірою він включає в себе елементи всіх складових даної системи: планування, організація, контроль та прогнозування.

Вивчення економічної літератури дозволило зробити висновок про те, що сьогодні відсутній єдиний підхід до визначення змісту фінансового моніторингу, виходячи з його семантичного розуміння – як позначення певних систематизованих, регулярних спостережень і заснованих на них дій у фінансово-кредитній сфері незалежно від специфіки предмета їхньої спрямованості. На даний час термін “фінансовий моніторинг” в Україні і більшості країн СНД найчастіше використовується для узагальненого визначення комплексу заходів щодо запобігання відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, що значно звужує розуміння цього поняття. Враховуючи це, на наш погляд, фінансовий моніторинг слід трактувати як процес безперервного науково обґрунтованого діагностично-прогностичного контролю, аналізу і прогнозування змін фінансової діяльності суб’єктів господарювання і населення та стану суб’єктів фінансово-кредитної сфери країни з метою забезпечення економічного розвитку та фінансової стабільності суб’єктів господарювання, секторів національної економіки, регіонів і держави. Фінансовий моніторинг є дієвим управлінським процесом, в основі якого не просте спостереження за об’єктом, а контроль, який, в свою чергу, забезпечує чіткість механізму його проведення та доцільність і ефективність отриманих результатів.

У результаті критичного аналізу доробок вітчизняних та закордонних дослідників, проведення систематизації теоретико-методологічних підходів до розуміння сутності “системи фінансового моніторингу” для цілей даного дослідження запропоновано розглядати систему фінансового моніторингу як сукупність методів аналізу, контролю та прогнозування, спрямованих на досягнення фінансової стабільності як окремого суб’єкта, так і фінансово-кредитної сфери країни загалом. З огляду на це, обґрунтовано необхідність розширення переліку функцій і принципів організації системи фінансового моніторингу.

Досліджуючи міжнародний досвід у створенні комплексної системи фінансового моніторингу, можна дійти висновку, що в основі побудови ефективної системи моніторингу фінансово-кредитної сфери лежить фінансовий моніторинг банківської сфери, оскільки саме банківська сфера є найбільш уразливою до будь-яких кризових явищ в національній і світовій економіках.

На відміну від традиційних підходів, нами виділено три рівні (з їх відповідними складовими), які охоплює система фінансового моніторингу в банківській сфері (рис.1). На нашу думку, банківська сфера є доволі містким поняттям, яке включає в себе окремі комерційні банки, банківський сектор (сукупність комерційних банків) і банківську систему (центральний банк і сукупність комерційних банків). Відповідно до цього специфіка фінансового моніторингу в банківській сфері полягає в тому, що він складається з кількох складових залежно від рівня використання, а саме: на державному рівні здійснюється моніторинг діяльності центрального банку; на рівні банківської системи – моніторинг фінансової стабільності в державі і фінансовий моніторинг банківського сектора національної економіки загалом, різних груп і окремих комерційних банків центральним банком, рейтинговими компаніями і незалежними експертами; на рівні окремого комерційного банку – внутрішній фінансовий моніторинг.