ВПЛИВ ДУХОВНО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА СУЧАСНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК (методологічний аспект) :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, охарактеризовано цілі та завдання дослідження, викладено основні наукові результати, показано їх практичне значення, апробацію та відображення в опублікованих наукових працях дисертанта.

У першому розділі «Методологічні засади дослідження духовно-творчої діяльності людини» досліджуються такі проблеми як актуалізація та необхідність методологічного оновлення економічної науки як потреба поглиблення пізнання сучасної господарської реальності; визначення цілісності людської господарської діяльності та ролі у ній духовно-творчої складової; визначення змісту духовно-творчої діяльності людини у світлі філософії господарства як метаметодології дослідження сучасного господарського розвитку.

Традиційна економічна наука, яка опиралася на механіко-матеріалістичну парадигму, не досить уваги приділяла дослідженню цілісності людської діяльності. Проблеми впливу на економіку особливого «духу», котрий властивий кожному історичному етапу господарського розвитку, практично не аналізувалися, що в кінці кінців привело до сучасної кризи економічної науки. Нами обґрунтована необхідність актуалізації методологічного оновлення економічної науки як потреба поглиблення пізнання сучасної, занадто складної та багаторівневої господарської реальності. Її наукове пізнання стає можливим лише через застосування принципів постнекласичної науки, що знаменує собою четверту наукову революцію і має за головний об’єкт досліджень людинорозмірний комплекс, ядром якого є людина зі своїми цінностями, мотивами, світосприйняттям та світоглядом, які впливають на розробку і прийняття рішень щодо соціально-економічного розвитку у певний період. Людська свідомість розглядається як одна з фундаментальних засад реальності, а у предметному полі економічної теорії вона набуває статусу нового предмету праці. Завдяки цьому з’являється нова можливість наукового дослідження цілісності людської господарської діяльності та розкриття визначальної ролі у ній духовно-творчої складової.

Дослідження духовно-творчої діяльності людини вимагає кардинальної зміни методології економічного аналізу. Це стає можливим завдяки переходу на більш високий щабель світосприйняття, а саме - у розмислювальне поле метафізики, яке зараз представлене філософією господарства. Вона характеризується як метаметодологія дослідження господарського розвитку, коли саме господарство розуміється як цілісна сфера буття людини, в форматі якого людина прагне до інакше можливого завдяки своїй свідомості та побудові ідеальних проектів бажаного розвитку, що співпадає з побудовою штучного світу. Проте у такому світі техніка і технологія підкорюють собі весь процес розвитку, намагаючись й саму людину перетворити у свій ресурс через формування постлюдини, біоробота, кіборга. Філософія господарства допомагає всебічно і глибоко осмислити всі ці процеси не лише у економічному аспекті, коли виробництво відтворюється заради зростання прибутку, а людина завжди при цьому залишається лише засобом, але й підійти до сучасних проблем виживання людини і людства більш всебічно. Обґрунтовується положення про те, що вихід із сучасної фінансово-економічної кризи, яка є лише формою прояву цивілізаційної кризи, знаходиться у сфері духовно-ціннісного розвитку, коли духовно-творча діяльність людини повинна спрямовуватися перш за все на її самозбереження як людини, а також і на збереження природи як середовища життєдіяльності людства.

Такий методологічний підхід дав можливість по-новому розкрити структуру інноваційного розвитку господарюючого суб’єкта (рис. 1), а також обґрунтувати медіаційний алгоритм інноваційного розвитку (рис. 2).

Нова методологія постнекласичної економічної науки, філософія господарства чітко вказує на те, що при розробці стратегії національного розвитку потрібно чітко виокремити а) завдання ціннісні, принципово спрямовані на максимізацію людських і людяних цінностей розвитку; б) завдання оптимізації, пов’язані з ефективністю засобів досягнення вищих ціннісних цілей. Лише при такому підході стає зрозумілим, що соціальний гуманізм (максимізація у господарських відносинах його принципів) є головною цінністю, а свобода підприємництва виступає лише засобом його забезпечення.