ФОРМУВАННЯ І ПІДХОДИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ СІМЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі «Теоретичні основи дослідження регіональної політики трансформації сім’ї на тлі соціальної напруженості в українському суспільстві» розкрито суть понять «регіональна політика», «сім’я», «трансформація сім’ї» та «соціальна напруженість» у контексті теми дослідження, Створено теоретичне підґрунтя формування регіональної політики впливу трансформації сім’ї на соціальну напруженість у суспільстві в контексті безпеки життєдіяльності. Визначено методи врахування оцінки впливу сім’ї на соціальну напруженість у суспільстві в регіональній політиці, які в сукупності являють авторську методику дослідження, застосовану в процесі виконання дисертаційної роботи.

Для формування теоретичних основ регіональної сімейної політики в роботі узагальнено тлумачення науковцями дефініцій «регіональна політика», «сім’я», «трансформація сім’ї» та «соціальна напруженість», розкрито особисте розуміння змісту цих понять. Дано власне тлумачення дефініції «регіональна сімейна політика»: трактується як політика, котра регулює відносини між сім'єю, суспільством і державою, між індивідами в сім'ї з приводу реалізації сімейних функцій, та максимально враховує регіональні особливості життєдіяльності сімей, або це сукупність заходів держави, які мають чіткий регіональний характер і забезпечують зміцнення й розвиток сімейного способу життя, зростання духовного та матеріального благополуччя сімей, зниження рівня напруженості в сім’ях, сприяють стабільному соціально-економічному розвитку регіонів та держави загалом. Сформульовано мету регіональної сімейної політики, яка полягає в тому, що на державному рівні мають бути розроблені заходи, спрямовані на забезпечення необхідних умов для реалізації сім’єю її функцій, підвищення якості життя, зниження трансформаційних процесів з врахуванням соціально-економічних особливостей регіонів.

Виявлено, що внаслідок трансформаційних процесів у сучасних українських сім’ях спостерігаються тенденції, які мають регіональні особливості. Доведено, що вони вимагають розробки ефективної регіональної політики для покращення становища сімей в усіх регіонах країни як важливого чинника стабілізації соціально-економічної ситуації та зниження рівня соціальної напруги.

У контексті дослідження явища трансформації сім'ї важливе місце відведено соціальній напруженості, як одному з наслідків трансформаційних тенденцій у сімейному середовищі. Розуміння суті явища соціальної напруженості важливе для осмислення місця і ролі сімейного організму у повноцінному функціонуванні соціально-економічної системи країни. Даючи оцінку різним тлумаченням дефініції «соціальна напруга», в дисертації доведено, що, оскільки сім'я становить найбільшу соціальну групу у суспільстві, то саме від порушення певних функцій сім'ї виникає соціальна напруженість, яка теж набуває регіонального характеру. У регіональному розрізі на стан функціонування сім'ї різні фактори можуть діяти з неоднаковою силою, що вимагає застосування специфічних для кожного регіону заходів по зменшенню напруги у сімейному середовищі. А отже, при розробці регіональної сімейної політики необхідно враховувати регіональні особливості трансформації сімейних функцій та виникнення соціальної напруженості.

На підставі оцінки вітчизняної і зарубіжної теоретичної спадщини обґрунтовано, що при розроблені регіональної сімейної політики доцільно використовувати теоретичні основи оцінки рівня соціальної напруженості, закладені науковцями інших наук та наукових напрямів у економіці, соціології, соціальній філософії, психології, соціальній психології, політології та ін. В роботі здійснено відбір положень концепцій та теорій економіки, соціології, демографії, регіональної економіки тощо, які пов'язані з аналізом проблем соціально-економічних змін і процесів, що відбуваються в суспільстві та сімейному середовищі, для врахування у регіональній сімейній політиці. При цьому виокремлено теорії та концепції, порушення яких, має найбільший вплив на трансформацію сімейного середовища та посилення соціальної напруженості в сім’ях. Доведено, що розвиток теорії регіональної сімейної політики  повинен базуватися на врахуванні кризової та прогресивної парадигми, оскільки кожна з них повинна сприяти розробленню максимально ефективних заходів управління трансформацією сім'ї та зниження соціальної напруженості у суспільстві. Однак, оскільки ці обидві парадигми допускають наявність кризових процесів функціонування сім'ї, розробка регіональної сімейної політики не може вважатися ефективною, якщо вона не бере до уваги соціогуманістичну парадигму, яка являє собою нову парадигму буття з потужним соціогуманістичним компонентом, тобто зовнішньо- і внутрішньополітичною орієнтацією на паритетний захист людини й нації.

На основі аналізу теоретичних обґрунтувань функцій сім’ї та їх оцінки виявлено, що в регіональному розрізі функції сім'ї набувають чіткої диференціації. Наприклад, у західних областях функціонування сім'ї пов’язують з вихованням та народженням дітей, спільним веденням господарства та підтримкою безпеки й стабільності в суспільстві, передачею культурних і національних особливостей молодому поколінню, у той час як на сході сім'я асоціюється із більш вільними взаєминами сексуального та дозвільного характеру, що можна простежити на особливостях шлюбності та розлучуваності. Сказане засвідчує, що регіональна сімейна політика повинна враховувати територіальні особливості трансформації сімейних функцій, для чого доцільно було б провести соціологічне обстеження сімей у різних регіонах, яке б допомогло виявити особливості та глибину трансформацій та вжити необхідних заходів для їх попередження.

В роботі обґрунтовано, що регіональна сімейна політика повинна носити стимулюючий, компенсуючий та адаптивний характер, оскільки це сприятиме зниженню соціальної напруженості у сімейному середовищі регіонів держави через: стимулювання та підтримку розвитку сім'ї залежно від регіональних особливостей та потреб, сприяти виробленню адаптаційних здатностей сім'ї до несприятливих та нестандартних життєвих обставин, компенсувати та знижувати втрати у сімейному середовищі. При цьому, при розробці регіональної сімейної політики необхідно враховувати чинники національного та регіонального рівня, які найбільше впливають на трансформацію сім'ї.

У процесі виконання дисертаційного дослідження використано низку методів, зокрема методи встановлення рівня соціальної напруженості, визначення оцінки впливу сім'ї на соціальну напруженість у суспільстві, окреслення стійкості сім'ї та ін. При цьому, перевага надавалася тим методам, які дозволяли виявити регіональні особливості досліджуваних явищ, що розглядалися як необхідність для розробки регіональної сімейної політики. Так, особлива роль була відведена застосуванню індикативного методу. Зокрема, обґрунтовано, що для оцінки рівня впливу сім'ї на соціальну напруженість у суспільстві можна використати індикатори, що характеризують рівень життя населення, а отже і сім'ї. Такі індикатори були розроблені Статистичним комітетом Співдружності Незалежних Держав для оцінки рівня життя населення в країнах СНД. Для оцінки впливу сім'ї на соціальну напруженість в регіонах України та й у державі загалом доцільно використовувати й деякі індикатори, запропоновані Державним комітетом статистики України.

Для розробки регіональної політики впливу сім'ї на соціальну напруженість у суспільстві необхідно спершу розробити методику визначення регіональних особливостей рівня соціальної напруженості у сім'ях, а відтак, опираючись на одержані конкретні регіональні показники, запропонувати систему заходів, яка б сприяла ефективному поліпшенню стану життя та зниженню рівня напруженості у сім’ях. Для цього доцільно індикатори врахування рівня впливу сім'ї на соціальну напруженість у регіональній політиці поділити на кілька блоків: демографічний, соціально-девіантний, економічний, травматичний тощо.

У другому розділі «Аналіз трансформації сім’ї та її впливу на соціальну напруженість у суспільстві        як підґрунтя формування і реалізації регіональної політики» оцінено ретроспективні зміни в регіональній політиці з урахуванням трансформаційних змін  сім’ї та особливостей її функціонування в сучасній Україні.

Сьогодні назріває ряд нових проблем розвитку сім’ї (поступове погіршення внутрішньосімейних стосунків на фоні збільшення протиріч та конфліктів у суспільстві), які в сукупності отримали назву «криза сім’ї». Остання в різних регіонах держави вирізняється своєю гостротою та ступенем розвитку. Встановлено, що серед ознак кризи сім’ї в регіональному розрізі виділяють: високий рівень незадоволеності подружнім життям; дисфункційний розвиток взаємин у шлюбі; конфліктність; стійка орієнтація подружжя на розлучення та малодітну сім’ю; нездатність досягти злагоди, зростання кількості розлучень. Обґрунтовано, що при розробленні регіональної сімейної політики слід враховувати регіональні особливості прояву кризових процесів у сімейному середовищі.

Встановлено, що криза сім’ї сформувалася під впливом різних чинників, найважливішими серед яких є акультурація (процес взаємовпливу культур, сприйняття одним чи кількома членами сім’ї повністю або частково культури іншого народу, зокрема впливу євро-американських культурно-сімейних цінностей на культурно-сімейні цінності української родини), амбівалентність (неузгодженість та суперечливість поглядів та дії у середині сімейного організму, що проявляється в уявленнях про сім'ю, її форми та функції, при розподілі сімейних ролей, гендерній рівності, дітородних орієнтаціях тощо, спричиняючи непорозуміння й конфлікти у сім'ї) та аномічність (розлад системи сімейних цінностей, що виникає під впливом суспільної та особистісної кризи). Саме ці чинники інтенсифікували зміну репродуктивних установок, суттєво впливаючи на динаміку показників шлюбності та розлучуваності в Україні та її регіонах (рис.1).