ФІНАНСОВІ КРИЗИ В ГЛОБАЛЬНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету і завдання дослідження, сформульовано її об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних автором результатів, надано відомості щодо їх апробації та впровадження.

У розділі 1 «Теоретико-методологічні основи фінансових криз» узагальнено теорії фінансових криз, розкрито їх сутність та здійснено структурну класифікацію, охарактеризовано концепції виникнення глобальних фінансових криз.

У дисертацій роботі показано, що економічні кризи є об’єктивно обумовленим проявом закономірностей циклічного розвитку, виявлених М. Кондратьєвим, Р. Лукасом, К. Марксом, А. Тойнбі, О. Тоффлером та підтверджених, зокрема, українськими вченими-економістами, Л. Антонюк, А. Гальчинським, В. Гейцем, Д. Лук’яненком, З. Луцишин, А. Поручником, В. Сациком, Я. Столярчук, А. Філіпенком та іншими. До найбільш універсальних належать: історичність розвитку; взаємозалежність і субординація різнотипних циклів, синхронізація циклічних коливань завдяки власним силам «саморозвитку». Фундаментальною закономірністю циклічного соціально-економічного розвитку є ієрархізація соціально-економічних циклів, при цьому консолідуючу функцію виконують цивілізаційні цикли.

Економічні цикли об’єктивно проявляються у найбільш відчутних для суспільства економічних кризах, що безпосередньо підтверджується розвитком окремих країн, інтеграційних утворень і світової економіки в цілому. В умовах глобалізації, яка супроводжується фінансовою експансією країн-лідерів, найбільш суттєвий вплив на світовий господарський розвиток справляють фінансові кризи.

У дисертаційній роботі з’ясовано, що фінансові кризи, незважаючи на очевидну періодичність, є завжди неповторними, що обумовлюється як внутрішніми, так і зовнішніми, як суто економічними, так і неекономічними чинниками, які завжди є специфічними, що дозволило узагальнити структурну класифікацію фінансових криз у світовій економіці (рис. 1).

Виявлено, що глобальна фінансова криза характеризується: нестабільністю й диспропорційністю функціонування національних фінансових ринків; руйнацією ринкових механізмів фінансової взаємодії суб’єктів бізнесу й держави; порушенням рівноваги у валютно-фінансовій сфері; колапсом режимів фіксованих валютних курсів і переходом до режимів вільного або керованого плавання; банкрутством інститутів фінансової системи та нефінансових корпорацій; уповільненням темпів економічного зростання та погіршенням базових макроекономічних показників унаслідок погіршення умов зовнішньої торгівлі, падіння цін на експортні товари, зростання конкуренції на їх традиційних зовнішніх ринках; зростанням обсягів суверенної та корпоративної заборгованості; обмеженням здатності нейтралізації кризових процесів традиційними методами фіскально-монетарного регулювання.

У дисертаційній роботі акцентовано увагу на тому, що глобальні фінансові кризи багато в чому є наслідком вичерпання традиційними інститутами можливостей підтримувати траєкторію кумулятивного розвитку за умов загострення існуючих фінансових дисбалансів та появи нових викликів. Тобто за своєю сутністю вони є інституційними кризами й стимулюють, насамперед, радикальні інституційно-регулятивні зміни. Характерним для глобальної економіки є феномен запізнення інституційних перетворень, обумовлений безпрецедентною інноваційною динамікою фінансових ринків при відносній консервативності державних і міжнародних регулятивних систем. З іншого боку, надмірна лібералізація та диверсифікація фінансових ринків спричиняють кризові явища й процеси.