ІННОВАЦІЙНИЙ ФАКТОР ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан наукового завдання, обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, зазначено мету та завдання дослідження, сформульовано об’єкт і предмет дослідження, визначено методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їхнє практичне значення, вказано, де були апробовані основні принципи, теоретичні висновки та результати дослідження.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи аналізу інноваційних детермінантів розвитку ТНБ» аналізуються: формування транснаціонального банківського бізнесу в контексті інноваційного розвитку, теоретичні аспекти взаємозв’язку між інноваціями та транснаціоналізацією банків, здійснюється якісна оцінка релевантності наявної типології банківських інновацій та інновацій ТНБ. 

Розвиток світової економіки – це процес, який в історичному вимірі виявляється в поглибленні інтернаціоналізації господарського життя, наукового, технічного співробітництва, підвищенні ролі коопераційних зв’язків та розширенні їхніх географічних рамок. Інтернаціоналізація виробництва і капіталу спричиняє створення найбільшими компаніями численних відділень за кордоном і перетворення національних корпорацій на транснаціональні. Транснаціоналізація банківського бізнесу є невід’ємною складовою масштабних еволюційних трансформацій виробничої та фінансової сфери світової економіки. Спираючись на погляди багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників, автор вважає формування транснаціонального банківського бізнесу та транснаціональних банків закономірним результатом кількісних та якісних  перетворень міжнародної діяльності банків.

Транснаціоналізація банківського бізнесу – процес, нерозривно пов’язаний із загостренням конкурентної боротьби ТНБ за грошові ресурси та пошуком способів зміцнення конкурентних позицій. Загальновизнаною є думка, що компанії набувають конкурентних переваг та утримують їх завдяки створенню, освоєнню, поширенню та використанню інновацій. Інноваційні аспекти економічної діяльності перебувають у центрі наукових досліджень вже кілька десятиліть.

На основі аналізу теоретико-методологічного доробку вітчизняних і зарубіжних учених автором обґрунтовано взаємозв’язок між теоріями ТНК й інноваційними теоріями та зроблено висновок про те, що попри існування багатьох сучасних підходів до аналізу інновацій шумпетеріанська теорія інновацій є методологічною основою аналізу інноваційного розвитку економіки, в тому числі її фінансово-кредитної сфери. Згідно з концепцією «творчого руйнування» Шумпетера, інвестиційні можливості для появи нових продуктів, нових методів виробництва та нових ринків створюються саме фінансовими посередниками. Для дослідження інноваційного розвитку ТНБ найважливішим є висновок Шумпетера про провідну роль фінансового посередника в сприянні радикальним змінам на основі поєднання різних видів фінансової діяльності.

Під час аналізу наукової літератури з питань інновацій автором виявлено відсутність у ній понять та категорій «інноваційна діяльність ТНБ» та «інноваційний процес у транснаціональному банківському бізнесі».

           Згідно з загальновизнаною думкою, сучасні транснаціональні банки – це універсальні фінансові установи, здатні надавати широкий спектр фінансових послуг. Аналізуючи процес перетворення транснаціонального банку на універсальний, автор дійшов висновку, що тенденція універсалізації є одним із ключових чинників інноваційного розвитку транснаціонального банківського бізнесу, оскільки зумовлює освоєння транснаціональним банком нових (нетрадиційних) видів фінансової діяльності та появу нових продуктів (послуг) ТНБ. Тому виникнення інновації в небанківських процесах і структурах часто веде до її подальшого використання як нової операції чи технології в банках. Отже, з методологічного погляду дослідження інноваційних аспектів транснаціонального банківського бізнесу не повинно обмежуватися суто банківськими нововведеннями.

 У роботі обґрунтовано, що постійне оновлення продуктів і технологій - імператив функціонування ТНБ у висококонкурентному зовнішньому середовищі, яке характеризується динамічним суперництвом між ТНБ та комерційними банками приймаючої країни та між присутніми на цьому ринку ТНБ різних країн походження. ТНБ мають за мету пристосування до зміни передусім зовнішніх умов функціонування та перемогу в жорсткій конкурентній боротьбі на ринках приймаючих країн, при цьому формування та розміщення ресурсного потенціалу відбувається як результат створення мережі структурних підрозділів, та/або освоєння небанківських видів фінансової діяльності й утворення інтегрованих транснаціональних фінансових структур. Звідси поняття «інноваційний фактор транснаціоналізації банківського бізнесу» трактується автором як сукупність ендогенних та екзогенних інноваційних рушіїв, що забезпечують вихід бізнесу банку за межі національної економіки та його подальший розвиток на основі формування адекватної умовам зовнішнього середовища конкурентної позиції.