ЗОВНІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ: МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ТА БОРГОВА СТРАТЕГІЯ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Концептуальні засади управління зовнішнім державним боргом та теоретичні основи формування боргової стратегії держави” досліджено теоретичні засади зовнішнього боргу через призму ретроспективної трансформації концептуальних підходів до розуміння державного боргу та його впливу на економічний розвиток; узагальнено наукові підходи до трактування поняття “управління зовнішнім державним боргом”; з’ясовано теоретичні засади формування боргової стратегії держави та визначено сутність й основні складові механізму управління зовнішнім державним боргом.

Обґрунтовано, що у сучасних концепціях державний борг найчастіше детермінує із політикою макроекономічного регулювання, розглядається як джерело додаткових фінансових ресурсів або як один із факторів макроекономічної стабілізації. З’ясовано, що неконтрольоване нарощування сукупної зовнішньої заборгованості та значне нагромадження боргових зобов’язань державою неодноразово призводили до кризи державної заборгованості, що супроводжувалася серйозними негативними наслідками економічного і політичного значення.

У дисертації аргументовано, що з огляду на причинно-наслідковий зв'язок державного боргу з макроекономічною політикою, у кожний історичний період теорія державного боргу розвивалася через співіснування конкуруючих парадигм на основі плюралізму й альтернативності. Зовнішні запозичення здатні позитивно вплинути на економічне зростання країни за умови, якщо вони будуть спрямовані на вирішення стратегічних завдань. Згадані завдання запропоновано структурувати з урахуванням цільових орієнтирів боргової політики держави таким чином: фіскальні цілі; завдання економічної стабілізації і економічного зростання; оптимізація розподілу позикових ресурсів.

Врахування цільових орієнтирів боргової політики держави дозволило конкретизувати теоретичні підходи до макроекономічних ефектів зовнішніх запозичень і розкрити їх вплив на економічний розвиток. Зокрема, обґрунтовано, що залучення в країну зовнішніх позик має протилежні наслідки залежно від терміну залучення коштів та продуктивності їх використання. Виявлено короткостроковий експансійний та довгостроковий рестриктивний вплив державного боргу на економіку. Причому позитивний вплив спостерігається лише на етапі нетто-залучення коштів. Обґрунтовано, що початкові позитивні імпульси, викликані надходженнями в економіку додаткових ресурсів, згодом нівелюються зростаючими витратами на обслуговування боргу. Підвищення рівня споживчих та інвестиційних витрат у період запозичення згодом обертається більш значним скороченням відповідних витрат у період погашення боргу. В таких умовах вилучення ресурсів із внутрішнього кругообігу з метою обслуговування раніше накопичених боргів виступає одним із факторів пригнічення економічної діяльності. Показано вплив помірної та надмірної акумуляції зовнішнього боргу на економіку країни. Потенційними наслідками надмірного нагромадження зовнішнього боргу є стримування інвестиційної діяльності у приватному секторі, зростання реальних відсоткових ставок за позиками, пригнічення внутрішніх інвестицій і втеча національного капіталу за кордон, підвищення кредитного і валютного ризиків, зростання премії за ризик, зниження кредитних рейтингів, а, відтак і підвищення ризику рефінансування боргу.

Застосування фіскальних стимулів при надмірній акумуляції і досягненні зовнішнім боргом критичного рівня може мати для економіки держави дестабілізаційні наслідки: призвести до суттєвого підвищення рівня відсоткових ставок, невід’ємним компонентом яких є ризикові премії. Якщо зростання ризикової премії є доволі значним, то ефекти фіскальних стимулів стають негативними.

На основі проведеного аналізу наявної теоретичної бази і узагальнення понятійного апарату сформульовано дефініцію “управління зовнішнім державним боргом”, яке запропоновано розглядати у широкому та вузькому розумінні.

У дисертації обґрунтовано, що передумовою побудови механізму управління зовнішнім державним боргом є формування боргової стратегії держави (рис.1). Реалізація боргової стратегії забезпечується за допомогою дієвого і ефективного механізму управління зовнішнім державним боргом, який запропоновано розглядати як сукупність взаємопов’язаних елементів впливу на об’єкт управління та функціональні зв’язки між ними на основі систем забезпечення боргового процесу для досягнення поставлених цілей, визначених борговою стратегією держави. З метою чіткого розподілу методів управління у механізмі необхідно виділити його складові. Кожна складова даного механізму має певні елементи, які визначають зміст тої чи іншої складової. Зокрема, складовими механізму управління зовнішнім державним боргом є такі: 1) організаційні форми; 2) методи; 3) важелі; 4) інструменти; 5) системи забезпечення.