РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КРАЇН В СУЧАСНИХ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ УМОВАХ

Краткое содержание

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його предмет і об'єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження розвитку світового господарства» досліджено теоретичні засади розвитку світової економіки; визначено особливості розвитку міжнародної економічної діяльності країн в умовах активізації процесів інтеграції; охарактеризовано вплив економічної глобалізації на розвиток міжнародної економічної діяльності країн. 

Формування світового ринку закономірно зумовило становлення міждержавних зв’язків з їх характерними рисами, особливостями та закономірностями. Світове господарство - це система господарств окремих країн, об’єднаних міжнародним розподілом праці, торгово-виробничими, фінансовими й науково-технічними зв’язками. Головною метою розвитку світового господарства як сукупності національних економік, є максимальне використання переваг сукупного потенціалу країн світу, які взаємодіють на основі міжнародного розподілу праці та відрізняються рівнем економічного розвитку, системою державного управління, приналежністю до певних політико-географічних угруповань, ходом історичного розвитку.

В результаті дослідження теоретичних засад розвитку світової економіки (класичних концепцій міжнародної торгівлі – меркантилізму, теорії абсолютних переваг А.Сміта, теорії відносних переваг Д.Рікардо, теорії міжнародної вартості Дж.С.Мілля; регулятив­них теорій розвитку – теорії Хекшера-Оліна, парадоксу Леонтьєва, кейнсіанства, монетаризму; сучасних концепцій міжнародної торгівлі – концепції експортних можливостей, концепції імпортних можливостей) встановлено, що у суперечливій єдності політики протекціонізму і фритредерства на сучасному етапі світогосподарського розвитку все більше проявляється провідна роль принципу вільної торгівлі при збільшенні державного регулювання міжнародної економічної діяльності країн.

Визначено, що головною особливістю сучасного етапу розвитку міжнародної  економічної діяльності виступає цілісність світового господарства, зумовлена дією таких чинників: використання досягнень НТП, освоєння яких вимагає скоординованих дій країн; розширення і поглиблення інтернаціоналізації виробництва; необхідність об’єднання зусиль країн для вирішення глобальних проблем тощо; і яка знаходить прояв у розвитку процесів міжнародної економічної інтеграції і глобалізації світового господарства.

Економічна інтеграція як процес економічної взаємодії країн, який призводить до зближення господарських механізмів, що набуває форми міждержавних угод і є узгоджено регульованим міждержавними органами, характеризується такими ознаками: взаємопроникнення й переплетення національних виробничих процесів, що призводять до зрощування міжнародних відтворювальних процесів; широкий розвиток міжнародної спеціалізації і кооперації у виробництві, науці, техніці; глибокі структурні зміни в економіці країн-учасниць; необхідність цілеспрямованого регулювання інтеграційного процесу, розробки скоординованої економічної стратегії і політики; регіональність просторових масштабів інтеграції.

В результаті аналізу сприятливих (геополітичне розташування; наявність кваліфікованої і дешевої робочої сили; багаті природні ресурси; потенційно великий ринок товарів та послуг, значний науково-технічний потенціал національної економіки тощо) та несприятливих (нераціональна участь України в міжнародному розподілі праці; висока енергозалежність виробництва; нераціональна структура експорту й імпорту; залежність від міжнародних фінансових організацій тощо) факторів інтеграції України до світового господарства, зроблено висновок, що на сучасному етапі переважають фактори, що гальмують інтеграційні зусилля України.

Визначено, що міжнародна економічна діяльність країн в рамках регіональних інтеграційних угруповань надає можливість обмеження ризиків, що виникають внаслідок потенційної  нестабільності світового господарства (нестабільність руху капіталу, курсів валют, відсоткових ставок, цін тощо). Таким чином, міжнародна економічна інтеграція виступає, з одного боку, як протидія глобалізації, а з іншого – як фактор прискорення останньої через формування об’єднань регіонів планети (діалектична єдність процесів міжнародної інтеграції та автономізації регіональних угруповань).

Одним із проявів впливу глобалізації на розвиток міжнародної економічної діяльності країн виступає активізація процесів злиттів і поглинань у світовій економіці. Одночасно, в результаті дослідження концепцій злиттів і поглинань (концепція ринкового регулювання ефективності господарських операцій; «теорія гордині»; концепція операційної синергії;  концепція фінансової синергії; концепція диверсифікації; концепція реструктуризації і перерозподілу ресурсів; концепція забезпечення ліквідності; концепція відокремлення власності від контролю; концепція посилення монополістичних позицій), обґрунтовано, що рушійною силою розвитку процесів глобалізації, становлення відповідної виробничої і фінансової інфраструктури, утворення міжнародних економічних союзів, міжнародних економічних організацій виступає виникнення у ХХ ст. транснаціональних корпорацій.

Зроблено висновок, що глобалізація – це закономірний результат суспільного розвитку під впливом удосконалення науково-технічної бази виробництва та його організаційних форм, що відбувається внаслідок злиття окремих економічних утворень, відособлених регіональними або державними кордонами, в єдину інтегровану систему. Таким чином, глобалізацію можна розглядати як процес усуспільнення виробництва у світовому масштабі, що відбувається на основі НТП і новітніх інформаційних технологій розвитку світогосподарських зв’язків.

Доведено, що на сучасному етапі світогосподарського розвитку відбувається глобалізація порівняльних переваг (багатонаціональні підприємства, що базуються у розвинутих країнах, забезпечують виконання багатьох функцій за допомогою провайдерів з країн з менш розвинутими економіками). Таким чином, на сучасному етапі розвитку світового господарства зростає значення інституційних факторів посилення контролю за міжнародною економічною діяльністю з метою подолання суперечностей глобалізації і дотримання паритету інтересів країн – учасників міжнародних економічних відносин.