АДАПТИВНЕ АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання для її досягнення, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наведено інформацію щодо їх апробації та висвітлення у друкованих засобах інформації, а також надано інформацію про особистий внесок здобувача.

У першому розділі «Теоретико-методичні основи адаптивного антикризового управління фінансовими ресурсами торговельних підприємств» досліджено сутність управління фінансовими ресурсами торговельних підприємств, розглянуто адаптивне антикризове управління фінансовими ресурсами торговельних підприємств та визначено ризики як об’єкт адаптивного антикризового управління фінансовими ресурсами торговельних підприємств.

На основі визначених напрямів дисертантом проаналізовано сучасний стан фінансових відносин та доведено необхідність впровадження адаптивного антикризового управління фінансовими ресурсами. Досліджено дефініції «фінансові ресурси» та «управління фінансовими ресурсами», що висвітлені в економічній літературі, та запропоновано їх авторське визначення. Так, фінансові ресурси автором трактуються, як грошові кошти, що акумулюються підприємством із власних та позикових джерел і вкладені у засоби та предмети праці для досягнення мети функціонування суб’єкта господарювання. Виділення стадій кругообігу фінансових ресурсів дозволило також акцентувати увагу на їх особливостях в торговельних підприємствах.

Розглянуті автором загальні концепції управління повною мірою можуть бути застосовані і до управління фінансовими ресурсами як в цілому до всього процесу, так і до окремих стадій їх кругообігу: формування, розподілу та використання. Авторське визначення управління фінансовими ресурсами підприємства підкреслює комплексний, системний та процесний характер, а саме: управління фінансовими ресурсами підприємства – комплекс дій суб’єкта управління щодо оптимізації фінансових ресурсів на кожній стадії їх кругообігу.

В свою чергу, дослідження сутності, характеристик та складових елементів адаптивного управління в контексті кризи дозволило сформувати концепцію адаптивного антикризового управління, що охоплює такі напрями: мету, об’єкти, суб’єкти, функціональний зміст, методологічні основи та ефективність адаптивного антикризового управління.

Проведене етимологічне дослідження ризику, як об’єкту адаптивного антикризового управління фінансовими ресурсами торговельних підприємств, дозволило систематизувати існуючі уявлення про його сутність і сформулювати авторське визначення, яке вносить нові підходи до розуміння сутності ризиків, тому що: має універсальний характер у розгляді будь-яких ризиків торговельного підприємства; не акцентує увагу на отриманні негативних наслідків (втрат, загроз, збитків) при прийнятті рішень в умовах невизначеності,  що дозволяє розширено трактувати поняття.

Результати дослідження сукупності ризиків суб’єктів економічних відносин  дозволили узагальнити їх у якості «економічного» та довести, що будь-яким ризикам притаманні евентологічні властивості. За такої позиції, у роботі пропонується економічний (сукупний) ризик розглядати як евентологічний. Принциповою  відмінністю  при цьому є реалізація об’єктно – суб’єктного підходу, який не тільки дає можливість оцінити імовірність виникнення подій, що приведуть до  невизначеності у досягненні поставленої цілі, але й враховує можливі варіанти сприйняття  суб’єктом отриманих результатів. На підставі наявних підходів одержала подальший розвиток класифікація евентологічного ризику торговельного підприємства, відмінною рисою якої є врахування його галузевої властивості та  проведення  групування за визначеними (історичними) точками зору на ризик (теоретичний та ефективності), що є необхідним критерієм для подальшого визначення ризикоутворюючих чинників, які у роботі представлені у вигляді так званого «трикутника». Зроблено висновок, що у залежності від цілі діяльності торговельного підприємства зазначені чинники можуть бути одночасно як чинниками-загрозами, так і чинниками-можливостями.

На основі теоретичних досліджень автором розроблено модель процесуальної концепції адаптивного антикризового управління евентологічним ризиком (рис. 1), що впливає на стан фінансових ресурсів торговельного підприємства. Аргументовано, що її відмінною рисою є наявність зворотного зв’язку: між цілями діяльності торговельного підприємства, процесом його адаптивного антикризового управління евентологічним ризиком та станом фінансових ресурсів – це надає їй гнучкості у застосуванні.

У другому розділі «Адаптивне антикризове управління та вплив ризиків на стан  фінансових ресурсів торговельних підприємств» здійснено моніторинг стану фінансових ресурсів торговельних підприємств, проведено аналіз ступеня адаптивності антикризового управління фінансовими ресурсами торговельних підприємств та оцінено вплив ризиків на стан фінансових ресурсів у системі адаптивного антикризового управління торговельних підприємств.

На основі аналізу діяльності підприємств роздрібної торгівлі України та зокрема Донецької області висвітлено значний негативний вплив світової фінансової кризи на результати діяльності торговельних підприємств: скоротились обсяги роздрібного товарообороту (у період кризи (2008-2009 рр.) більш ніж на 55 млн. грн.); фінансовими результатами діяльності підприємств торгівлі у 2008-2010 рр. стали збитки; зросла частка збиткових підприємств (більше 60 %).

Окрім цього, в процесі дослідження було проведено моніторинг стану фінансових ресурсів десяти підприємств роздрібної торгівлі Донецької області за двома напрямами: загальна оцінка та параметричний аналіз. Останній включає оцінку фінансових ресурсів підприємств роздрібної торгівлі за такими напрямами: джерела формування фінансових ресурсів, шляхи їх вкладення, ефективність використання фінансових ресурсів та платоспроможність підприємств. За результатами проведеної оцінки була визначена головна проблема – неоптимальне співвідношення власних та позикових джерел формування фінансових ресурсів. Це призводить до надмірної залежності від зовнішніх джерел фінансування, нераціонального вкладення фінансових ресурсів, недостатньо ефективного використання фінансових ресурсів та проблем з платоспроможністю підприємств.