ПОДОЛАННЯ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі подано загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, окреслено методи дослідження, відображено наукову новизну й практичне значення отриманих результатів, представлено дані щодо їх апробації.

У першому розділі – «Диференціація розвитку та соціальна політика в регіонах України» – проаналізовано особливості та динаміку поширення диференціації соціального розвитку регіонів України; розглянуто сутність та особливості соціальної політики як інструменту зменшення міжрегіональної диференціації, її принципи та функції; розкрито структуру соціальної політики як системи та досліджено механізми її реалізації; проаналізовано розвиток засад законодавчого регулювання соціальної політики, спрямованої на зменшення диференціації соціального розвитку регіонів, за роки незалежності.

B Україні продовжується процес становлення економічних умов розвитку суспільства та держави, зорієнтованих на ринкові відносини. Оскільки в процесі свого економічного розвитку держава повинна в першу чергу створювати сприятливі умови для життя людей, в ринкове господарство повинні бути вбудовані компоненти, які забезпечать його соціальну спрямованість. Співставлення України з іншими країнами світу за використовуваними в міжнародній практиці показниками рівня та якості життя свідчить, що країна посідає за ними середні та нижчі за середні місця.

Результати аналізу динаміки кількості регіонів України за рівнем соціального розвитку (рис. 1) та аналізу показників соціального розвитку за період 2002 – 2010 рр. показали, що спостерігається тенденція до розшарування регіонів, оскільки кількість регіонів, які мають рівень соціального розвитку нижче за середній, залишається високою та майже незмінною. Отже, це свідчить, що однією з характерних особливостей соціального розвитку регіонів України є наявність значної міжрегіональної диференціації. У свою чергу, це є свідченням низької ефективності державної соціальної політики, спрямованої на зменшення міжрегіональної диференціації, та необхідності удосконалення механізмів її формування.

У дослідженні шляхом використання логічного підходу та методу контент-аналізу було уточнено сутність поняття «соціальна політика», яку запропоновано трактувати як систему регулятивних заходів і дій державних та суспільних суб'єктів, спрямованих на розвиток людини, забезпечення її інтересів і добробуту, підвищення рівня життя. У результаті проведеного дослідження також визначено групи функцій соціальної політики та розроблено узагальнену класифікацію видів соціальної політики.

Шляхом аналізу соціальної політики як системи було визначено об’єкти та суб’єкти соціальної політики, а також сформовано їх класифікацію. Як об'єкт соціальної політики розглянуто людину та її потреби.