СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Краткое содержание

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його предмет і об’єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи розвитку міжнародної регіональної інтеграції» проаналізовано основні концепції розвитку міжнародної регіональної інтеграції; досліджено форми та рівні міжнародної регіональної інтеграції; визначено характерні ознаки нового регіоналізму у світовому господарстві.

Економічна інтеграція виступає найбільш розвинутою формою інтернаціоналізації господарського життя як процес зближення й поступового об’єднання національних економічних систем, що знаходить своє відображення у проявах глобалізації та регіоналізму. Бурхливий розвиток процесів регіоналізації є результатом змін у політичній, економічній, соціальній сферах країн. Поштовхом до формування регіональних економічних утворень у системі світового господарства, починаючи з другої половини ХХ століття, став пошук колективних форм забезпечення економічних інтересів держав.

На основі аналізу концепцій розвитку міжнародної регіональної інтеграції (функціоналізм, неофункціоналізм, неолібералізм, дирижизм, корпораціоналізм, комунікативна теорія, теорія етапів розвитку економічної інтеграції, теорія митних союзів, теорія оптимальних валютних зон та ін.), дослідження взаємопов’язаних тенденцій розвитку світового господарства – глобалізації (всесвітньої економічної інтеграції) та регіоналізації (регіональної економічної інтеграції) – зроблено висновок, що у розвитку регіональної інтеграції відбуваються не лише кількісні, а й якісні зміни (оновлюються старі та виникають нові інтеграційні об’єднання; відбувається диверсифікація організаційних форм і моделей інтеграційних процесів).

Встановлено, що економічна регіоналізація як одна з тенденцій утворення глобального економічного простору сприяє: формуванню економічних зв’язків із домінуванням наднаціональних інтересів; вирівнюванню основних характеристик міжнародних ринків; створенню умов для проведення реформ у рамках  угруповань; посиленню взаємовідкритості економік країн-членів об’єднання, – на основі чого зроблено висновок, що регіональні об’єднання виступають, з одного боку, як практичне втілення глобалізації, а з іншого – формують полюси глобалізації.

В результаті дослідження динамічних та статичних інтеграційних ефектів визначено позитивні (зростання конкуренції між виробниками з різних країн; виникнення переваг економії масшта­бу виробництва) та негативні (відтік ресурсів з менш розвинутих країн-членів союзу до більш розвинутих; ймовірність олігопольного зговору між фірмами країн-учасниць; посилення процесів монополізації; ймовірне виникнення ефекту втрат внаслідок неефективності надмірно великих компаній; високі витрати на функціонування союзу) наслідки утворення інтеграційного союзу.

В результаті дослідження інтеграційного ефекту місцерозташування, ефекту технічного прогресу інтеграції, обґрунтовано, що реальна інтеграція групи країн відбувається лише за умов, коли країни досягають відповідного рівня інтеграційної зрілості, якому притаманні високий рівень обробної промисловості (забезпечує диверсифікацію зовнішньоекономічних зв’язків країни) та високорозвинута фінансова інфраструктура тощо.

В результаті аналізу форм (горизонтальна інтеграція; вертикальна інтеграція) та рівнів (макрорегіональний, мезорегіональний, мікрорегіональний рівні) міжнародної регіональної інтеграції виділено основні моделі регіональної інтеграційної взаємодії (рис. 1), розроблено структурну схему взаємозв’язків між ключовими процесами світової економіки (рис. 2).

В результаті дослідження характерних ознак нового регіоналізму у світовому господарстві (М.Кітінг, Д.Родрік, Б.Іченгрін, А.Роуз, Ч.Віплоз та ін.), аналізу геополітичного визначення регіону, географічного визначення міжнародного регіону, економічного визначення регіону, культурно-філософського визначення регіону, адміністративно-юридичного визначення регіону зроблено висновок, що новий регіоналізм передбачає розвиток відкритого співробітництва, внаслідок якого інтеграція розвивається більш глибоко, поєднуючи гармонізацію національних політик одночасно зі скороченням форм урядового втручання (новий регіоналізм формується в умовах підвищеної активності недержавних суб’єктів міжнародних економічних відносин, в першу чергу, приватного сектора і громадських організацій).