У першому розділі роботи «Теоретико-методологічні засади формування нової парадигми розвитку світового господарства» розглянуто становлення нової парадигми розвитку світового господарства, виокремлено передумови інформаційної трансформації світового господарства(за рівнем впливу – глобальні (мега-), регіональні, субрегіональні та національні, локальні; за структурою – економічні, політичні, ідеологічні, ментальні (релігійні), техніко-технологічні передумови інформаційної трансформації світового господарства; з виокремленням об’єктивних і суб’єктивних відносин), визначено методологію та методику оцінки інформаційних впливів на глобальні економічні перетворення.
Формування нової парадигми розвитку світового господарства охоплює не тільки трансформаційний процес, але й якісну зміну ролі глобальних суб’єктно-об’єктних відносин господарювання в новій конфігурації світового господарства. Сучасна трансформація світового господарства спричинена якісними та кількісними змінами параметрів інформаційного процесу та впливом інформаційних чинників. Однак не існує усталеного визначення поняття «інформаційні чинники». У загальнoму сенсі iнфoрмацiйнi чинники слід розглядати як суб’єктнo-oб’єктнi вiднoсини, сукупнiсть елементiв специфiчнoгo iнфoрмацiйнoгo прoстoру, iнфoрмацiйних ресурсiв, iнфoрмацiйнo-кoмунiкацiйнoї iнфраструктури, а такoж iнфoрмацiйних пoтoкiв, якi в умoвах iнфoрмацiйнoгo глoбалiзму визначають системнo-сегментнi захoди регулювання руху екoнoмiчних вiднoсин i зв’язки мiж ними. Динаміка розвитку світового господарства за останні 25 років свідчить як про періоди дотримання провідними розвинутими країнами проліберального курсу, так і про періоди фактичної відмови від нього на користь «дирижистських» концепцій неокейнсіанства, інституціоналізму, економічного конституціоналізму з багатьма напрямами в рамках кожної з них і подекуди із збереженням проринкових декларацій. Не можна погодитися з твердженнями, що неоліберальні постулати втілювались у період ринкової трансформації пострадянських економік або реформування економік, що розвиваються, за рекомендаціями міжнародних організацій (наприклад, МВФ і СБ), Казначейства США та західних експертів як суто маніпулятивні механізми послаблення потенційних конкурентів, тоді як від них (тобто від постулатів) відмовилися в країнах з розвинутою ринковою економікою. Теза про відмову розвинутих країн від ліберальних і неоліберальних принципів не відповідає дійсності. Навпаки, їх широке використання дозволило цим країнам здобути переваги в період глобальної трансформації світового господарства. Водночас виникнення регioнальних і свiтoвих фiнансoвo-екoнoмiчних криз пiсля ствoрення Бреттoн-Вудськoї системи пoяснюють, насамперед, пануванням лiберальних екoнoмiчних принципiв, якi втiлилися в «екoнoмiку прoпoзицiї». Ринкoвo-лiберальнамoдель пiд впливoм IКТ спричинила виникнення притаманних глoбалiзацiї явищ – «вiртуальнoї екoнoмiки», де iнфoрмацiя набула статусу тoвару та засoбу вирoбництва, і «фiнансoвих бульбашoк», кoли грoшoвий oбiг багатoразoвo перевищував реальний сектoр екoнoмiки. Однак економічні системи, які з метою спекуляції створюють віртуальну фінансово-економічну “бульбашку”, не мають перспективи. Трансформація світового господарства пов’язана із зміною ролі світових економічних лідерів та зростанням значення стійкості відкритих економік у глобалізованому світі.
До теоретико-методологічних засад, що формували інформаційну парадигму розвитку світового господарства, віднесено: теорію додаткової вартості (К. Маркс, Ф. Енгельс, Г. Плеханов), еволюційний підхід (Й. Шумпетер), теорію інформації (К. Шеннон, Т. Давенпорт), теорію великих циклів економічної кон’юнктури (М. Кондратьєв), теорію неповноти інформації (Ф. Хайєк); теорія добробуту (Дж. Р. Хікс, К. Ероу), теорію інтелектуального капіталу (П. Друкер), теорію штучного інтелекту (Н. Вінер, М. Мінські), соціокібернетику і тетрасоціологію (Н. Луман, Л. Семашко, Б. Скотт, Б. Хорнунг), модель економічного зростання з урахуванням технологічної константи (Р. Солоу, Е. Денісон), теорію конвергенції (П. Сорокін, У. Ростоу, Дж. К. Гелбрейт, Р. Арон, Я. Тінберген, Д. Шельскі, О. Флехтхайм), теорію інформаційної економіки (Ф. Махлуп), теорію людського капіталу (Г. Беккер, Т. Щульц, Дж. Кендрік, Я. Мінцер, О. Грішнова), моделі економічного зростання з урахуванням капіталовкладень у НДДКР та людський капітал (П. Ромер, Р. Лукас), теорію інформаційного суспільства (економіки знань) (М. Кастельс, М. Згуровський).
Поняття «інформаційна взаємодія» в міжнародних економічних відносинах характеризується такими показниками, як цілеспрямованість, масштабність і комплексність впливу, прийняття організаційно-управлінських рішень щодо використання інформаційних ресурсів згідно з геоекономічною стратегією держави. Базові інформаційні детермінанти сучасного світового господарства визначають рівень технологічного забезпечення, трансфер технологій та інноваційної діяльності з урахуванням ефекту масштабу виробництва.
Методологія оцінки впливу інформаційних чинників на трансформацію світового господарства передбачає використання міжнародних порівнянь макроекономічних показників у кореляційному зв’язку з показниками інформаційного суспільства, що дає можливість виявити реальні інструменти досягнення гідного місця країни у світовій економічній системі, виявити причини успішного розвитку чи відставання.
У другому розділі роботи «Інформаційно-комунікаційні детермінанти трансформації світового господарства» досліджено інформаційні детермінанти сучасних процесів розвитку глобальної економіки, розкрито інформаційно-комунікаційні механізми досягнення світового економічного лідерства, проаналізовано інформаційні інструменти якісного зростання країн з ринками, що формуються.
Для цілісного й об'єктивного аналізу стану ІКТ у світі країни згруповано за рівнем соціально-економічного розвитку і досліджено розвиток ІКТ окремо в кожній групі. Основним серед індикаторів рівня соціально-економічного розвитку країни обрано нормалізований ВВП на душу населення у дол. за паритетом купівельної спроможності (нВВПД), який має межі від 0 до 1. За формулою (1), запропонованою ПРОООН (у методі Десаї-Сена), розраховано за даними сайту МВФ нВВПД для 41 країни з числа розвинутих країн і країн з ринками, що формуються.
, (1)
де нВВПД – нормалізоване значення ВВП на душу населення; lg – десятичний логарифм; ВВПДі – ВВП на душу населення (за ПКС) у і-му році; ВВП min i – мінімальне значенняВВП у досліджуваному переліку країн у і-му році; ВВП max i – максимальне значенняВВП у досліджуваному переліку країн у і-му році.
Результати проранжировано за рівнем нВВПД та згруповано досліджувані країни за рівнем нВВПД з визначенням меж у кожній групі. Проранжовано дросліджувані країни за величиною індексу ІКТ та індексу вартості ціновго кошика. Здійснено порівняння груп країн за розвитком ІКТ і виявлено визначальний вплив інформаційних чинників на рівень соціально-економічного розвитку.
Для оцінювання та порівняння рівня розвитку інформаційного суспільства застосовують інтегровані індекси та ключові показники галузі. В якості основних показників МСЕ використовує кількість основних телефонних ліній на 100 жителів (телефонна щільність – ТЩ); кількість абонентів стільникового зв'язку на 100 жителів (стільникова щільність – СЩ); кількість користувачів Інтернету на 100 жителів (Інтернет щільність ІЩ); кількість абонентів широкосмугового доступу до Інтернету (ШД) на 100 жителів (щільність широкосмугового доступу до Інтернету – ЩШД). Динаміку розвитку окремих показників ІКТ за період з 2000 по 2010 рр. наведено у табл. 1. Дані свідчать про незначне зростання показників кількості мобільних телефонів стільникового зв'язку, Інтернет-користувачів, фіксованих широкосмугових лінійта абонентів широкосмугового Інтернету у період світової фінансово-економічної кризи. Як видно з табл. 1, скорочення користувачів фіксованих (дротових) телефонних ліній у світі почалось з докризового 2007 р., що пов’язано з втратою привабливості такого виду зв’язку з одночасною переорієнтацією споживачів на мобільний зв’язок. Впродовж 2000-2010 рр. спостерігається надзвичайний прогрес ІКТ в усьому світі.Однак «цифровий розрив» між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються, залишається значним
