Актуальність теми. У процесі масштабного та динамічного розвитку системи українських банків протягом останніх років все більше уваги приділяється питанням оцінки й управління банківськими ризиками з боку керівництва фінансових установ, їхніх акціонерів, аудиторів, клієнтів і контрагентів, і в першу чергу – Національного банку України як державного інституту, що сприяє дотриманню стабільності банківської системи України. Значного імпульсу практика вітчизняного ризик-менеджменту отримала з експансією іноземного капіталу у фінансовий сектор нашої держави, що привнесло з собою нові технології, методики, моделі та вимоги до якості управлінської інформації.
Проте світова фінансово-економічна криза та її наслідки для найбільших фінансових установ світу поставили під сумнів адекватність багатьох базових принципів сучасного фінансового менеджменту. У тому числі виникли питання й щодо ефективності існуючих підходів до управління банківськими ризиками, зокрема під час операцій з похідними фінансовими інструментами.
На відміну від країн з розвиненою економікою Україна меншою мірою інтегрована у світову фінансову систему. Незважаючи на схожість проблем українських банків із європейськими чи американськими, головна їх відмінність полягає у причинах, що призвели до цих проблем. Якщо західні фінансові установи потерпають, у першу чергу, від вкладень в інвестиційну діяльність, спекулятивних операцій та наслідків іпотечної кризи, то українські банки зіштовхнулися з труднощами базового характеру, як-то: неможливістю рефінансування коштів, залучених від міжнародних фінансових організацій, відтоком депозитів внаслідок панічних настроїв населення, неповерненням кредитів через загальне охолодження економіки та падіння курсу національної валюти. Особливо негативну роль зіграли в цьому значна розбалансованість активів та зобов’язань банків за строками, а також висока частка роздрібного валютного кредитування. Варто зазначити, що саме ці аспекти і належать до сфери відповідальності традиційного банківського ризик-менеджменту, рівень якого в Україні нині не відповідає викликам, які перед нею постали.
Дослідженню окремих питань у сфері оцінки ризиків і ризик-менеджменту присвячені численні роботи провідних вітчизняних вчених зі сфери банківської справи, теорії економічного ризику, фінансового менеджменту: В. В. Вітлінського, А. П. Вожжова, І. В. Волошина, В. М. Гранатурова, Л. А. Клюско, С. М. Козьменка, Н. І. Костіної, В. М. Кочеткова, М. Г. Лапусти, Л. О. Примостки, Л. Ф. Романенко, М. І. Савлука та багатьох інших авторів. Серед російських науковців слід зазначити роботи О. П. Альгіна, І. Т. Балабанова, О. А. Лобанова, М. А. Рогова, О. В. Чугунова, О. Б. Ширінської. Серед відомих західних фахівців банківського ризик-менеджменту варто відзначити роботи Дж. Бессіса, А. Васічека, Х. ван Грюніга, М. Онга, П. Роуза, Дж. Сінкі, К. Хорчера, Г. Шроека та багатьох інших.
Водночас за всієї значущості розробок вітчизняних і зарубіжних науковців на сьогоднішній день недостатньо дослідженими залишаються питання поєднання оцінок окремих ризиків у комплексну, інтегровану систему ризик-менеджменту, побудова якої ґрунтується на засадах системного підходу. Крім того, існуючі методи та методики оцінки банківських ризиків характеризуються багатоваріантністю та неоднозначністю, які не дозволяють порівнювати результати один з одним, а тим більше – поєднувати в один показник.
Зазначене вище доводить актуальність теми дисертаційного дослідження, її важливе теоретичне та практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у науково-дослідних роботах Київського національного університету технологій та дизайну, а саме: в межах наукового напряму № Н/н 7-08-8.7/08. Розділ 1.6. «Інвестиційна діяльність в спеціальних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку» відповідно до перспективних планів науково-дослідної роботи кафедри фінансів КНУТД, а також наукового розділу теми № Н/н 7-08-8.1/08. «Економічні та соціально-політичні проблеми розвитку суспільства на сучасному етапі державності України». Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні та розробці інтегрованої моделі оцінки загального рівня ризиків комерційних банків, методичних підходів до вдосконалення класифікації банківських ризиків та їхньої оцінки, фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування й розробка науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо організації ризик-менеджменту в комерційних банках на засадах системного підходу. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
– визначити сутність понять «ризик» і «ризик-менеджмент» у контексті історичного, теоретичного та практичного аспектів;
– розробити класифікацію банківських ризиків на основі критеріїв, що враховують системоутворюючі складові банківського ризик-менеджменту;
– визначити особливості процесу управління ризиками в банківському середовищі, вплив існуючої законодавчої та нормативної бази на його організаційно-функціональну структуру;
– проаналізувати форми і методи оцінки банківських ризиків, тенденції, які спостерігаються в банківській системі України;
– розробити фінансово-економічний механізм ризик-менеджменту комерційного банку з урахуванням понять «ризик-капітал» та «економічний капітал»;
– обґрунтувати практичні рекомендації щодо впровадження форм, методів, інструментів і стратегій управління ризиками в діяльності комерційних банків;
– розробити економіко-математичні підходи до оцінки основних банківських ризиків, що дасть змогу поєднати результати цих оцінок в один показник;
– побудувати модель інтегрованої оцінки основних банківських ризиків.
Об’єктом дослідження є процес управління ризиками в комерційних банках України.
Предметом дослідження є фінансово-економічний механізм ризик-менеджменту в комерційних банках на засадах системного підходу.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної та зарубіжної науки в сфері банківської справи, теорії економічного ризику та фінансового менеджменту. Для досягнення поставленої мети залежно від цілей і завдань поєднувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: історичний аналіз, індукція та дедукція – при визначенні теоретичного й практичного аспектів понять «ризик» і «ризик-менеджмент»; порівняльний аналіз, метод логічного узагальнення та наукової абстракції – при дослідженні наявних класифікацій банківських ризиків і розробленні авторської класифікації, визначенні особливостей процесу управління ризиками в банківському середовищі, аналізі форм і методів оцінки банківських ризиків; експертних оцінок, а також статистичний, графічний і кореляційно-регресійний аналіз – при дослідженні тенденцій, які спостерігаються в банківській системі України з погляду ризик-менеджменту; метод стохастичного моделювання Монте-Карло при розробленні підходів до індивідуальної оцінки окремих ризиків та їхнього поєднання у загальну величину.
Інформаційна база дослідження – статистичні й аналітичні дані Держкомстату України, Національного банку України та Міністерства фінансів України, законодавчі й нормативні акти Верховної Ради України та Національного банку України, монографічні дослідження й наукові публікації з питань оцінки та управління банківськими ризиками, а також дані щомісячної фінансової звітності майже 100 комерційних банків України за 2001–2007 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в таких основних положеннях:
уперше:
– розроблено за допомогою методу стохастичного моделювання Монте-Карло інтегровану модель оцінки загального рівня ризиків банку, в основу якої покладено розрахунок величини економічного капіталу, який визначається кредитним, ринковим, операційним ризиками та ризиком ліквідності. Це дає змогу передбачити якісні зміни при визначенні пріоритетів розвитку комерційних банків і сприятиме підвищенню ефективності управління ними;
удосконалено:
– існуючі підходи до класифікації банківських ризиків за рахунок введення , що поглиблює сутність ризик-менеджменту в комерційних банках та механізм його функціонування в умовах становлення банківської системи України;
– загальну систему ризик-менеджменту комерційного банку шляхом чіткого визначення її елементів та конкретизації мети функціонування, яка полягає в підтримці величини економічного капіталу банку на рівні, що відповідає його цільовому кредитному рейтингу;
– моделі оцінки кредитного, ринкового, операційного ризиків і ризику ліквідності шляхом використання авторських припущень щодо виду імовірнісного розподілу відповідних ризик-факторів та застосування методу стохастичного моделювання Монте-Карло для оцінки можливих змін цих ризик-факторів з метою створення комплексної системи управління банківськими ризиками;
отримало подальший розвиток:
– визначення сутності поняття «ризик-капітал» як мінімально необхідної суми капіталу, що має бути інвестована в банк для збереження вартості його активів від знецінення. Ризик-капітал визначається формою кривої розподілу змін вартості активів банку, що сприяє більш повному уявленню його керівництва про власний потенціал розвитку;
– визначення змісту поняття «економічний капітал» як оцінки загального розміру капіталу, необхідного для забезпечення платоспроможності банку із заданою ймовірністю. Для розрахунку економічного капіталу запропоновано використання ймовірності дефолту банку, яка відповідає його цільовому кредитному рейтингу. Це створює передумови для зменшення ризиків, ефективнішого використання фінансових ресурсів у банківській діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати наукових досліджень, зокрема з питань управління ринковими ризиками при проведенні казначейських операцій та автоматизації відповідних аналітичних завдань, використовувалися в діяльності ВАТ Банк ВТБ (довідка №1198/1-09-2 від 06.03.2008).
Результати дисертаційного дослідження стосовно аналізу та управління процентними, валютними, ринковими, операційними ризиками та ризиками ліквідності використовуються також ВАТ «Кредитпромбанк». Окремі положення наукових розробок були покладені в основу Концепції з управління ризиками банку (довідка №7290/39.1-7184-01 від 13.03.2008).
Крім того, результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у навчальному процесі та при підготовці методичних матеріалів з дисциплін «Фінансовий менеджмент», «Фінанси для суб’єктів господарювання» у Київському національному університеті технологій та дизайну (довідка №04-04/1769 від 30.10.2008).
Особистий внесок автора. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані й опрацьовані автором особисто. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення й розрахунки, які є результатом особистих досліджень здобувача і становлять його особистий внесок.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дисертаційного дослідження обговорювалися і були висвітлені на Міжнародному економічному форумі «Інвестиційні можливості Хмельниччини» (м. Хмельницький, 5–6 грудня 2006 р.); на V Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених та студентів «Наукові розробки на сучасному етапі» (м. Київ, 26–28 квітня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритетні напрями розвитку змішаної економіки» (м. Київ, 18–19 жовтня 2007 р.); на X Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 22–23 листопада 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економіки» (м. Київ, 13–14 грудня 2007 р.).
Публікації. із них 4 – у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць загальним обсягом 1,89 д.а.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків.
Загальний зміст дисертаційного дослідження викладено на 205 сторінках, у тому числі основного тексту – 175 сторінках. Робота містить 10 таблиць, 38 рисунків і 2 додатки, що розміщені на 15 сторінках. Список використаних літературних джерел становить 151 позицію на 15 сторінках.
| 
