АНТИКРИЗОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретико-методичні основи антикризового регулювання розвитку сільського господарства” обґрунтовано необхідність антикризового регулювання сільського господарства та забезпечення стабільності його розвитку як передумови економічного зростання національної економіки, доповнено типологізацію кризових явищ сільського господарства, розкрито взаємозв'язок циклічного розвитку економіки та криз як об'єктів антикризового регулювання.

В економічній літературі проблеми антикризового регулювання економіки в останні роки розглянуті в наукових працях як закордонних, так і вітчизняних економістів досить широко. Значною мірою це обумовлене важливістю розвитку даної проблематики для стабільного розвитку суспільства. Широке висвітлення одержали способи подолання кризових ситуацій в економіках закордонних країн, світовий досвід та основні підходи до антикризового регулювання.

Автором доведено, що незважаючи на численні дослідження різних аспектів прояву кризових явищ та їх антикризового регулювання, у науці не склався цілісний підхід до напрямків і способів подолання економічної кризи шляхом формування комплексної системи передбачення, зниження негативних проявів та прискорення виходу з економічних криз. Вказана система, зважаючи на основні результати проведених досліджень, повинна бути невід’ємною складовою стратегії економічного розвитку, як на рівні конкретної держави, так і на міждержавному (з метою попередження регіональних та галузевих криз) та глобальному (з метою запобігання поширення світових криз) рівні.

У дисертаційній роботі визначено, що на кожному етапі економічного циклу можливі прояви різного типу та виду кризових явищ. Доведено, що у ринковій економіці необхідно здійснювати заходи антикризового регулювання, причому не лише з позицій послаблення кризових явищ, а й їхньої профілактики. Усі заходи повинні бути спрямовані на забезпечення стійкого економічного зростання і досягнення попередньо заданих параметрів розвитку, що є одночасно й заходами антикризового регулювання, зорієнтованого на запобігання виникнення кризи в майбутньому. Саме в протидії виникненню кризових явищ і полягає основна мета функціонування системи управління, як суб’єктів господарювання так і держави в цілому.

На основі проведеного дослідження, автором доповнено типологізацію кризових явищ відповідно до основних форм існування кризи, зокрема ступінь розвитку кризового стану, характер розвитку, спосіб виявлення, показники відтворювального процесу, ознаки ризику, наслідки розвитку кризового стану та інше. Враховуючи природу економічних криз, дисертантом обґрунтовано головну  мету антикризових перетворень й одночасно умову сталого розвитку економіки, яка полягає в регулюванні процесів змін елементів і взаємозв'язків економічної системи в напрямку забезпечення їхньої синхронізації й збалансованості. Провідна роль у рішенні цього завдання приділяється державному регулюванню.

З огляду на предмет дисертаційної роботи визначено мету антикризового регулювання сільського господарства, яка полягає в досягненні ефективного і стабільного функціонування галузі, та на цій основі її поступального економічного, соціального, наукового і культурного розвитку, та забезпеченні внутрішньої і зовнішньої екологічної, продовольчої, економічної, політич­ної, соціальної безпеки та самостійності і незалежності для на­селення і країни. Доведено, що для ефективного антикризового регулювання необхідно розширити систему існуючих принципів, функцій та методів з урахуванням особливостей функціонування галузі сільського господарства