РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОГО РИНКУ КАПІТАЛУ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету та задачі, об’єкт і предмет, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади розвитку міжнародного ринку капіталу в контексті впливу глобальних кризових явищ» розглянуто теоретико-методологічні засади та економічну природу процесів розвитку міжнародного ринку капіталу в умовах світової економічної кризи, конкретизовано поняття „міжнародний ринок капіталу” з виділенням специфічних рис, головних чинників розвитку в контексті включення країни до процесів міжнародного руху капіталу.

Глобальна фінансова система характеризується різким зростанням числа й обсягу транскордонних операцій, кардинальним посиленням ролі транснаціональних фінансових організацій, що в сукупності призвело до принципово іншого рівня взаємозалежності країн на світовому ринку капіталу. Глобалізація фінансових ринків природно вимагає глобалізації регулювання й нагляду.

Доведено, з погляду еволюції світової економіки, фінансова глобалізація світових ринків, як новий якісний етап розвитку світової фінансової системи, характеризується значним ростом числа й взаємозалежності міжнародних фінансових операцій, насамперед, за участю приватного капіталу, в умовах лібералізації діяльності фінансових інститутів і фізичних осіб. На основі узагальнення теоретичних основ формування та розвитку міжнародного ринку капіталу під впливом глобальних криз виокремлено три основних підходи до виявлення рушійних сил фінансової глобалізації, а саме: технологічний детермінізм (Гаретт, 2000р.), теорія гегемонії влади (Гилпін, 2001р.) і теорія груп раціональних інтересів (Фріден, 1991р.). Здійснено розподіл ризиків, пов'язаних з процесом лібералізації й глобалізації, на 2 групи: ризики, пов'язані із глобальними фінансовими рецесіями та ризики системної, поточної, кон'юнктурної й динамічної нестабільності.

Фактори проциклічності зіграли істотну роль у розростанні й посиленні сучасної глобальної фінансової кризи. Взаємно посилююча один одного дія таких факторів привела до зростання амплітуди флуктуацій бізнесу-циклу й наростання фінансової нестабільності. Дослідження основних ознак фінансово-економічної кризи, а саме: системності; негативного впливу у середньо- і довгостроковому періоді на економічну активність усередині країни й на динаміку добробуту населення; прояву як у фінансовому секторі й на фінансових ринках, так і у сфері грошового обігу; реалізації системного ризику - ефекту "доміно", дозволяє розглядати кризу як різке погіршення стану фінансового ринку внаслідок реалізації накопичених ризиків під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, що спричиняє порушення його функціонування, зниження цінових показників, погіршення ліквідності й якості фінансових інструментів, банкрутство учасників.

Враховуючи розмаїття причин і величезні масштаби втрат з використанням теорії криз (виробничі, обмінні, психологічні, монетарні теорії перенакопичення), запропоновано класифікувати кризи як складне багатофакторне явище, що вимагає системного підходу до його аналізу і попередження, з виокремленням валютної, банківської, кризи державного боргу, корпоративного боргу, фондової криз. Розроблено генезис сучасних теорій та концепцій пояснення природи кризових явищ в глобальній економіці, у відповідності до якого виокремлюють теорії першого покоління, які описують валютну кризу як результат тривалої грошово-кредитної та бюджетної експансії (П. Кругман, Р. Флуд, О. Жан, Х. Бланко, П. Гарбер, Р. Камбі, С. Війнберген), моделі другого покоління, які показують, що дисбаланс між активами й пасивами держави та реального сектору за терміновістю може стати причиною фінансової паніки та передбачити можливість ланцюгової поведінки інвесторів (П. Массон, М. Обстфельд. Д. Даймонд і П. Дибвіг, М. Дулі, Д. Родрік, А. Веласко, І. Гольдфажн, Р. Вальдес) та моделі третього покоління, які пояснюють валютну кризу як побічний продукт банківської паніки.

Надано характеристики фінансової взаємодії країн на міжнародному ринку капіталу, серед яких: зростання взаємозалежності економік різних країн, перехід від інтернаціоналізації господарського життя до глобалізації виробничих процесів і фінансового середовища. Фінансова взаємодія та взаємозалежність країн поширюються та набувають нових форм. Встановлено, що фінансові сфери відзначаються не тільки чіткою індивідуальністю (валютні, кредитні ринки, ринки цінних паперів, фінансовий менеджмент, оподаткування), а все більше стають інтегрованими завдяки введенню нових фінансових інструментів, інноваційної фінансової техніки та багатонаціонального підходу до прийняття рішень із питань фінансового управління.

Як показав проведений аналіз, провідні вітчизняні та зарубіжні науковці виділяють велику кількість складових світового ринку капіталу. Запропоновано комплексний підхід до таксономії структури міжнародного ринку капіталу за строковістю інструментів, які на ньому використовуються (рис.1).

Аналіз наукових поглядів сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених стосовно дослідження процесів глобальної фінансової трансформації дозволив надати визначення поняття «міжнародний ринок капіталу», яке базується на комплексному підході до аналізу його структури з урахуванням глобальних тенденцій та масштабів функціонування і кваліфікується як складний економічний механізм, який функціонує через систему ринкових відносин, що забезпечує акумулювання, розподіл і перерозподіл інтернаціоналізованих фінансових ресурсів та міжнародних фінансових потоків між країнами й регіонами з урахуванням вимог міжнародного співробітництва та сучасних викликів глобальних шоків