Основний зміст дисертації

У першому розділі "" конкретизовано , проаналізовано світовий досвід застосування кластерного підходу в сфері охорони здоров’я.

У процесі дослідження з’ясовано, що до основних теорій, на яких ґрунтується розвиток кластерів, належать: теорія промислових дистриктів, теорія полюсів росту, теорії просторового планування територій, зокрема модель центральних місць В.Кристаллера, модель економічного ландшафту Ф.Льоша, У.Айзарда, кільця Й.Тюнена, теорія промислового штандорта А.Вебера, теорія замкнутого кола Г.Мюрдаля, теорія трансакційних витрат, теорія конкурентних переваг.

З метою більш повного висвітлення всіх аспектів та специфіки кластеру в системі охорони здоров’я запропоновано авторське трактування даного терміну, під яким розуміється географічно локалізовані та господарсько незалежні один від одного медичні установи, навчальні заклади медичного спрямування, науково-дослідні організації, постачальники медичного обладнання та препаратів, а також органи влади, які співпрацюють між собою насамперед заради досягнення соціальних результатів і переваг, отримуючи при цьому синергетичний ефект від співпраці. Дане визначення, на відміну від існуючих, акцентує увагу, по-перше, на господарську незалежність учасників кластеру, по-друге, співпраця спрямована не стільки на досягнення комерційного результату, скільки має соціальну спрямованість, по-третє, досягається синергетичний ефект від співпраці.

Варто зазначити, що на даний час існує певна система зв’язків (мережа) у сфері охорони здоров’я, однак вона принципово і суттєво відрізняється від кластеру. Серед відмінностей необхідно назвати наступні:

можливість участі у кластері як державних, так і приватних організацій та установ;

кластер дозволяє об’єднувати конкурентів для співпраці отримуючи при цьому синергетичний ефект;

кластер на відміну від існуючої мережі є інноваційною структурою, тобто структурою, що продукує інноваційні послуги чи продукцію;

кластер сприяє залученню споріднених та підтримуючих галузей;

у кластері зв’язки неформальні, будуються на довірі, тоді як в існуючій системі вони є формальними;

кластери дозволяють підвищити конкурентоспроможність території на відміну від існуючої мережі;

у кластері існує вільний обмін інформацією і швидке поширення нововведень, знань, технологій, ноу-хау, ідей;

кластер дозволяє для своїх учасників економити на трансакційних витратах.

Встановлено, що формування кластерів у сфері охорони здоров’я впливатиме позитивно на економічний розвиток регіону. Зокрема, серед позитивних наслідків необхідно відзначити: забезпечення зайнятості населення та зниження безробіття, підготовка в навчальних закладах спеціалістів, в яких є потреба в регіоні, забезпечення працевлаштування випускників медичних закладів, підвищення якості медичних послуг, підвищення якості життя мешканців регіону, розвиток допоміжних та підтримуючих галузей, підвищення конкурентоспроможності регіону та покращення його іміджу. Доцільно виокремити переваги від створення кластеру в системі охорони здоров’я окремо для бізнесу (організацій, які працюють у даній сфері: лікувальних закладів, поліклінік, лабораторій, медичних центрів, приватних кабінетів тощо), громадськості, освіти і науки, органів влади