ВИДАТКИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ НА РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи формування видатків державного бюджету на розвиток людського капіталу» – досліджено фундаментальні основи видатків бюджету й механізм їх впливу на розвиток людського капіталу, дано оцінку ролі держави в зростанні видатків державного бюджету на розвиток людського капіталу, проаналізовано зарубіжний досвід видатків бюджету на розвиток людського капіталу, сформульовано концептуальні підходи до трактування видатків державного бюджету на розвиток людського капіталу як комплексного поняття.

За умов обмеженості фінансових ресурсів в Україні надзвичайно актуальним є встановлення пріоритетів фінансування видатків, і, насамперед, таким пріоритетом є видатки бюджету на розвиток людського капіталу.

Визначено, що саме людський капітал, а не матеріальні засоби виробництва є визначальним чинником конкурентоспроможності, економічного зростання та ефективності.

Бюджетні видатки на розвиток людського капіталу належать до соціального напряму й поєднуються із соціальною інфраструктурою.

Видатки державного бюджету на розвиток людського капіталу – це економічні відносини, які виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави на основні складові людського капіталу, що сприяють підвищенню продуктивності праці індивіда й будуть компенсовані майбутнім зростанням його доходів.

Видатки бюджету на розвиток людського капіталу можна поділити на такі види: на освіту, на охорону здоров’я, на фізичну та духовну культуру, на науку й науково-дослідні роботи. Видатки на соціальний захист теж потрібно відносити до видатків, які сприяють розвитку людського капіталу, оскільки вони необхідні для фізичного формування й розвитку малозабезпечених індивідів, підтримання їхнього здоров’я, покращення житлових умов, формування мотивацій тощо.

Процеси формування, розвитку й використання людського капіталу стимулює активна державна політика на ринку праці, яка передбачає: підвищення ефективності діяльності державної служби зайнятості; удосконалення системи перенавчання та підвищення кваліфікації працівників; стимулювання безробітних до економічної діяльності; запровадження нових форм зайнятості; розвиток малого й середнього бізнесу; співпрацю бізнесу, влади та інституцій; соціальну відповідальність бізнесу; сприяння молодіжній зайнятості; адресну підготовку фахівців.

Економічна сутність бюджету як інструмента регулювання розвитку людського капіталу полягає у використанні перерозподільних відносин і структури побудови бюджетної системи для зосередження частини валового внутрішнього продукту держави з метою використання та задоволення як суспільних потреб, так і потреб кожної особистості в соціально-економічному та духовному розвитку шляхом здійснення інвестицій у людський розвиток.

Досягнення цих цілей соціальної політики може відбуватися шляхом застосування різних механізмів вирішення соціальних проблем, зокрема з використанням фінансових механізмів. Ефективність соціальної політики досягається за рахунок вибору на всіх етапах розвитку економіки пріоритетних соціальних проблем, що потім відображаються як основні завдання економічної, у тому числі бюджетної, політики держави.

Видатки на розвиток людського капіталу дають значний за обсягом, тривалий за часом та інтегральний за характером економічний і соціальний ефект.

Під державним регулюванням розвитку людського капіталу попередньо розуміється сукупність форм, методів і інститутів державного впливу на процеси  розвитку людського капіталу згідно з державними й національними пріоритетами, цілями та завданнями.

Щодо видатків на охорону здоров’я, то можна сказати, що основна їх частина спрямовується на підтримку санаторно-курортних закладів та лікарень. В умовах сьогодення через недостатнє державне фінансування охорони здоров’я знижується тривалість життя населення, зростає дитяча смертність, збільшується кількість захворювань та зменшується кількість населення країни.

Дослідження світових тенденцій розвитку людського капіталу дало змогу виокремити основні напрями нагромадження людського капіталу шляхом покращення фінансування освіти та науки, підвищення якості освітніх послуг, реформування системи охорони здоров'я, запобігання міграції талановитої молоді, підвищення мотивації праці й зростання зайнятості населення. Запровадження світового досвіду до українських реалій дасть можливість інтенсифікувати нагромадження вітчизняного людського капіталу, тобто забезпечити не кількісне, а якісне його зростання.

У другому розділі – «Формування видаткової складової бюджетів на розвиток людського капіталу» – проведено аналіз видатків державного бюджету на розвиток людського капіталу, дано оцінку кількісним і якісним показникам видатків державного бюджету на розвиток людського капіталу.

Видатки бюджетів та їхня частка у ВВП є індикатором пріоритетності тієї чи іншої функції держави. У структурі видатків державного бюджету найбільшу частку становлять видатки на розвиток людського капіталу. Видатки на розвиток людського капіталу включають у себе видатки на освіту, підготовку кадрів, охорону здоров’я, фізичну й духовну культуру та соціальний захист населення.

Встановлено, що склад видатків бюджетів та їхня частка у ВВП є індикатором пріоритетності тієї чи іншої функції держави. У структурі видатків бюджетів, зокрема державного, найбільшу частку становлять видатки на розвиток людського капіталу (табл. 1).

На сьогодні найефективнішими та найвигіднішими є видатки на розвиток науки й освіти. Вони гарантують найшвидшу віддачу, закладаючи надійний фундамент для сьогоднішнього та майбутнього прогресу. Дослідження показало, що фінансування освіти й науки є недостатнім, потрібно кардинально поліпшити його стан, збільшити бюджетні видатки на освіту до 10%, науку – до 3% від ВВП.