РЕГІОНАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ ІНСТИТУЦІЙНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ПРОДОВОЛЬЧІЙ СФЕРІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні основи формування регіональних механізмів інституційного регулювання інвестиційних процесів у продовольчій сфері» досліджено сутність поняття інститути, їх місце, роль і значення в економіці регіону, основні функції інститутів регулювання інвестиційних процесів у продовольчій сфері, суть і функції інституційного регулювання інвестиційних процесів.

Узагальнення точки зору науковців, дало можливість визначити інститути, як правила, які виконують функцію обмежень поведінки економічних агентів і упорядковують взаємодію між ними, а також відповідні механізми контролю за дотриманням даних правил. Під правилами, згідно інституціональної концепції, розуміються загальновизнані і забезпечені відповідним механізмом захисту приписи, які вимагають, забороняють або дозволяють певні дії для більш ніж однієї людини. Знижуючи невизначеність, правила забезпечують відносне підвищення інформованості агентів ринку про зміну в зовнішньому середовищі, пов'язане з поведінкою конкурентів.

До ефективних інститутів віднесено ті, які здійснюють позитивний вплив на розвиток економічних процесів у регіонах, сприяють їх економічному зростанню, знижують трансакційні витрати функціонування економічної системи. Неефективні інститути, навпаки, гальмують розвиток економічних процесів, знижують можливості економічної системи, значно збільшують її трансакційні витрати.

У вітчизняній практиці, до ефективних інститутів слід віднести, передусім, фундаментальні інститути, що почали формуватися більше двадцяти років тому, в період кардинальної трансформації економічної системи. Передусім, це відноситься до засадничих інститутів реалізації приватної власності, незалежної судової системи, конкуренції і недержавної фінансової системи і інших, які дозволили економіці здолати тупиковий шлях розвитку. Проте слід враховувати, що трансформація інститутів не відбувається відразу, тому на початковій стадії формування може спостерігатися їх нерозвиненість, а значить і неефективність. Так, ми вважаємо, що серйозні наслідки для економіки має нерозвинена банківська система, яка не в змозі забезпечити ефективну акумуляцію заощаджень населення, що є найважливішим джерелом інвестицій. Отже, простежується прямо пропорційна залежність ефективності економічної системи від ефективності її інституціональної основи, що підтверджується дослідженнями зарубіжних економістів.

Особливість інституціонального розуміння ролі державних інститутів в економіці полягає в тому, що нормальне функціонування ринкової економіки без виконання ними своїх функцій неможливо.

До переваг ролі держави в створенні нових інститутів, на нашу думку, слід віднести можливість прискореного вступу нових формальних інститутів в економіку. Якщо для природного формування інститутів в результаті відбору вимагається досить тривалий час (від 300 до 400 років), то держава здатна ввести новий формальний інститут практично за декілька днів, виступаючи в ролі ініціатора змін інституціонального середовища. Ми вважаємо, що такі можливості відкривають перед державою безмежні перспективи в області реформуванні національної і регіональної економіки, макроекономічної стабілізації і формування позитивного ходу економічного розвитку країни і регіонів, дозволяють здійснювати прискорений відбір найбільш перспективних інновацій в області технологій і організаційній сфері, підвищення темпів економічного зростання.

У другому розділі «Дослідження стану та перспектив розвитку інституційних механізмів регулювання інвестиційних процесів у продовольчій сфері регіону» проведено характеристику продовольчої сфери Миколаївської області, досліджено основні суб'єкти інвестиційних процесів і держава як особливий їх учасник, конституційні і економічні правила як інститути впливу держави на інвестиційні процеси у продовольчій сфері регіону. Нормальне функціонування національної економіки засноване на постійному відтворенні інвестиційних ресурсів, а державна інвестиційна політика будь-якої країни багато в чому визначається макроекономічним станом національної економіки, розвитком економічного потенціалу країни, одним з основних складових якого є продовольча сфера. Значну частку в розвитку продовольчої сфери держави займає Миколаївська область, її агропромисловий сектор. В 2010 р. загальне виробництво продукції сільського господарства в Миколаївській області порівняно з 2009 р. збільшилося на 1%, у т.ч. в аграрних підприємствах – на 0,9%, в господарствах населення – на 1,1%. У цілому по Україні індекс сільськогосподарського виробництва становив 99%.

В 2010 р. обсяг виробництва продукції рослинництва порівняно з 2009 р. був меншим на 0,2%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – на 2,1%, а в господарствах населення – більшим на 2,6%.

Загальне виробництво зерна у 2010 р.,порівняно з 2009 р. зменшилось на 10,7%, що зумовлено скороченням площ збирання та зниженням урожайності зернових культур. При цьому у 2010 р. порівняно з 2009 р. продовольчих культур вироблено менше на 4,3%, фуражних – на 15,9%, табл.1.

В 2010 р. обсяг виробництва продукції тваринництва порівняно з 2009 р. збільшився на 4%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – на 20,1%, а в господарствах населення – зменшився на 0,7%. У господарствах усіх категорій за 2010 р. порівняно з 2009 р. збільшилося виробництво м’яса, яєць, в той же час зменшилося виробництво молока та вовни,