ОСОБЛИВОСТІ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УМОВАХ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі визначено стан наукової розробки проблеми, обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено об`єкт та предмет дослідження, а також розкрито наукову новизну отриманих результатів, їх практичне та теоретичне значення.

У першому розділі «Інтелектуалізація економіки як чинник ринкової трансформації на сучасному етапі» охарактеризовано сутність ринку, його еволюцію та сучасний стан, етапи розвитку постіндустріального суспільства і на цій основі запропоновано і обґрунтовано визначення інтелектуалізації економіки.

Охарактеризовано наявні в літературі основні підходи до визначення ринку, які склалися в залежності від мети дослідницького аналізу. В першому випадку, в економічній теорії ринок традиційно трактується як сукупність відносин з приводу товарообміну, його сутність розкривається на основі виділення ключових ознак (свобода вибору, конкуренція, вільне ціноутворення) та функцій (інтеграційна, інформаційна, регулююча, стимулююча, алокаційна). Такий підхід зазнає критики з боку багатьох дослідників, які вказують на його надмірну абстрактність та невідповідність сучасним економічним реаліям (монополізованість ринків та державне втручання в їх функціонування). Наслідком стало звернення до економіко-соціологічних та маркетологічних досліджень, яким притаманне детальне визначення ринку з окресленням його об’єкту, суб’єктів та інститутів. В дисертації доводиться, що другий підхід, відтінюючи обмеженість першого, має головним чином прикладне значення і може застосовуватись для аналізу конкретних ринків, але не може бути взятий за основу при дослідженні еволюції ринку як економічної категорії.

На нашу думку, для з’ясування сутності ринку, його ґенези, еволюції та майбутніх перетворень є доцільним виділення найбільш істотних, сутнісних рис цієї категорії. Виходячи з цього, в роботі запропоновано визначення ринку як системи сталих відносин між людьми з приводу обміну результатами їхньої діяльності на основі добровільності, еквівалентності та взаємовигідності. Воно базується на традиційному економіко-теоретичному підході, але враховує сучасні тенденції розвитку економічних відносин і дозволяє розширити застосування категорії ринку за межами товарного виробництва, що набуває актуальності у зв’язку з процесом інтелектуалізації економіки.

З метою визначення основних рис сучасної економіки та перспектив її розвитку в роботі проаналізовано праці, присвячені дослідженню постіндустріального суспільства. Зроблено висновок, що науковці, як правило, фокусують увагу на окремих аспектах його становлення і в залежності від цього по-різному бачать перспективи розвитку суспільного прогресу. В цьому контексті виділено оптимістичні, песимістичні та оціночно нейтральні прогнози щодо майбутнього розвитку суспільства.

Для систематизації розглянутих підходів і упорядкування існуючих визначень нового суспільства, а також для характеристики сучасного етапу та майбутніх соціально-економічних перетворень застосовано категорії фундаментальної та актуальної структури. Так, показано, що інформація й інформаційні технології, знання та інтелект утворюють фундаментальну структуру постіндустріального суспільства. В роботі досліджено ключові властивості кожного з цих елементів, які на різних етапах стають основним ресурсом нового суспільства, що дозволило більш глибоко розкрити його сутність і еволюцію. Зокрема, констатується, що, на відміну від матеріальних ресурсів, споживання інформації не призводить до зменшення її кількості і вона може розповсюджуватися з майже нульовими граничними витратами. Знанням притаманна унікальність у тому сенсі, що їх продукування (перетворення інформації на знання) залежить від індивідуальних здібностей кожної людини. Інтелект характеризується не тільки як синонім розуму та розмислювальним здібностям, а як більш широке поняття, що містить у собі ще й моральні, психологічні, емоційні та інші компоненти (що відповідає категорії одухотвореного інтелекту, запропонованій О. В. Бервено).

В залежності від співвідношення інформації, знань та інтелекту виділено й охарактеризовано такі послідовні стадії розвитку постіндустріального суспільства: інформаційне суспільство, суспільство знань та інтелектуальне суспільство.

В інформаційному суспільстві відбувається актуалізація інформаційних технологій, що призводить до виникнення нових інформаційних товарів та відповідних сегментів ринку. Невичерпність інформації, яка є основним джерелом підвищення продуктивності на цьому етапі, та її здатність поширюватися дуже швидко і з незначними витратами обумовлюють стрімке прискорення технічного прогресу. Як наслідок, істотно зростає добробут населення, що нині спостерігається у провідних країнах світу.

В суспільстві знань основним ресурсом стають знання, завдяки унікальності яких підприємства отримують додаткову ринкову владу. Здатність людей виробляти різні знання визначає величину їхніх доходів та суспільний статус, і знання, таким чином, стають критерієм соціальної диференціації. З цієї причини, як і через те, що зростання добробуту в інформаційному суспільстві призводить до актуалізації більш високих потреб (соціальних та потреб у визнанні результатів своєї праці й повазі – за А. Маслоу), отримання знань перетворюється на основний мотив діяльності. Внаслідок цього головною метою людини стає розвиток професійних здібностей. Інформаційні технології відходять в основу, актуальними стають професійні знання.

Основною формою обміну в суспільстві знань стає обмін не товарами, а послугами, підривається товарний характер виробництва. Разом з тим зберігаються і в чомусь навіть посилюються загрози для подальшого існування людства, пов’язані зі зростанням виробництва і вдосконаленням зброї, забрудненням навколишнього середовища, розповсюдженням шкідливої інформації тощо.

Подолання негативних аспектів діяльності людини очікується в інтелектуальному суспільстві, в якому актуальності набуває одухотворений інтелект, нерозривно пов’язаний з моральними цінностями. Метою людини і суспільства в цілому має стати всебічний розвиток особистості, невід’ємний від суспільних інтересів.

Виходячи з цього, запропоновано наступне розуміння інтелектуалізації: це процес актуалізації інтелекту як основного ресурсу розвитку суспільства, що проявляється у формуванні і поширенні в суспільстві потреб особистості у всебічному розвитку власних фізичних та духовних якостей з урахуванням суспільних інтересів та проблем навколишнього середовища в цілому.

В роботі проаналізовано взаємозв’язок між інтелектуалізацією та інформатизацією. Констатується, що інформатизація має місце лише на рівні суспільства, або хоча б якоїсь спільноти: використання однією особою інформаційних технологій ізольовано вважатись інформатизацією не може оскільки застосування цих технологій супроводжується значним мережевим ефектом. Таким чином, інформатизація являє собою масовий процес і створює підґрунтя для інтелектуалізації суспільства, тоді як без інформатизації може мати місце інтелектуалізація лише окремих індивідів.

Для того, щоб з’ясувати, наскільки сформованим на сучасному етапі є постіндустріальне суспільство, в роботі проаналізовано статистичні дані щодо розвитку й використання інформаційних технологій (питома вага домогосподарств та підприємств, які користуються Інтернетом, і тип зв’язку) в країнах Європейського Союзу. Зроблено висновок, що нинішній стан провідних країн світу можна охарактеризувати терміном «інформаційне суспільство», оскільки використання інформаційних технологій, зокрема, мережі Інтернет, стало повсякденною практикою для переважної більшості суб’єктів, причому як на роботі, так і в побуті.

На основі результатів соціологічних опитувань показано, що на нинішньому етапі соціально-економічного розвитку мають місце та посилюються тенденції формування суспільства знань, зокрема, зростає частка працівників, для яких робота стає цікавою та важливою сама по собі незалежно від оплати.

У другому розділі «Напрями впливу інтелектуалізації економіки на еволюцію ринку та шляхи побудови суспільства знань в Україні» розглянуто основні напрями ринкових перетворень під впливом інтелектуалізації економіки та перспективи формування постіндустріального суспільства в Україні.

В роботі виявлено, що під впливом інтелектуалізації економіки зазнає модифікації основний механізм ринку – конкуренція. Такий вплив відбувається у трьох напрямах: з боку виробника, з боку споживача та під дією еволюції конкурентного регулювання.

Інформатизація економіки призвела до формування нового сегменту ринку – ринку інформаційних продуктів. Використання більшості таких продуктів супроводжується виникненням мережевого ефекту, внаслідок чого вигода споживачів значно збільшується за умови діяльності єдиного постачальника послуги або виробника продукції. Процеси монополізації відповідних ринків посилюються тією обставиною, що великі корпорації мають значно кращі можливості здійснення НДДКР. Незважаючи на відсутність єдиної точки зору на взаємозв’язок концентрації ринку та темпів технологічного прогресу, наведені в роботі результати теоретичних та практичних досліджень свідчать, що виробництво значної частки високотехнологічних продуктів стає можливим лише в умовах олігополії та чистої монополії.

Ринкова влада висококонцентрованих структур, що виникають в постіндустріальному суспільстві, певним чином обмежена в порівнянні з традиційними монополіями, оскільки поступово основною метою виробника стає не максимізація прибутку, а власне професійна діяльність. Зростає взаємозалежність виробників: виробництво інформаційних продуктів характеризується значними початковими витратами й майже нульовими граничними. За таких умов стає вигідною кооперація, оскільки вона дозволяє не тільки сконцентрувати ресурси на виробництві продукту, а й у повному обсязі отримати вигоду від його реалізації.

Виникнення інформаційних продуктів, а точніше, їхнє розмаїття, істотним чином вплинуло на поведінку споживача. За таких умов споживачі постійно стикаються з труднощами, пов’язаними з оптимальним вибором певного товару чи послуги, оскільки не мають повного уявлення про необхідні характеристики цих продуктів. Проте розвиток інформаційних технологій, у тому числі Інтернету, надають змогу споживачам отримати інформацію про бажані характеристики нового товару. Відсутність на ринку продукту з відповідними характеристиками спонукає споживачів брати участь у процесі виробництва. Така співпраця є вигідною і для виробників, тому що надає їм змогу найбільш повно задовольнити потреби споживачів за рахунок розширення ринків збуту.

Спільне творення цінності, з одного боку, призводить до зростання ринкової влади виробників, оскільки зростає залежність споживачів за рахунок збільшення витрат переходу до іншого виробника. З іншого боку, у виробників немає можливості зловживати такою владою, оскільки взаємодія зі споживачами відбувається на основі діалогу, доступу до процесу створення продукту, прозорості та оцінювання ризиків. До того ж, на остаточне рішення покупця впливає й поведінка інших суб’єктів: постачальників пов’язаних товарів і послуг, учасників відповідних форумів, які висловлюють свої думки щодо певного продукту.

Конкуренція зазнає змін також внаслідок еволюції відповідного регулювання. Так, можливість передавати інформацію з практично нульовими витратами призвела до виникнення й розвитку адвокатування конкуренції. Зміст останнього полягає в діяльності конкурентного органу, спрямованій на розвиток конкурентного середовища шляхом застосування непримусових методів, зокрема, завдяки збільшенню поінформованості громадськості та органів влади щодо переваг конкуренції та дотримання норм відповідного законодавства. Такий вид регулювання, доповнюючи законодавство, дозволяє попередити правопорушення у сфері захисту економічної конкуренції.

Одним із наслідків розглянутих процесів має стати утворення нового різновиду монополій, джерелами ринкової влади яких є, по-перше, унікальність продукту, створеного з використанням неповторного інтелектуального ресурсу, і, по-друге, залучення у виробничі процеси споживача з належним для цього рівнем інтелекту. Такі «інтелектуальні» монополії істотним чином відрізняються від існуючих: їхня ринкова влада обмежена, а для дослідження їхньої діяльності недостатньо традиційних інструментів економічного аналізу. «Інтелектуальні» монополії здебільшого виробляють одиничну продукцію для кожного споживача, і за таких умов стає неможливим використання маржинального аналізу. Не можна оцінювати наслідки діяльності «інтелектуальних» монополій і з позиції теорії трудової вартості, адже споживачі оцінюють витрати не абстрактної, а конкретної праці певного виробника. Як наслідок, «інтелектуальні» монополії взаємовигідні виробникам і споживачам.

В роботі досліджено ситуацію в українській економіці з точки зору формування постіндустріального суспільства і, зокрема, сучасних тенденцій ринкових перетворень.

Шляхом аналізу кадрового складу наукової сфери, її фінансування, стану матеріально-технічної бази наукових організацій та результативності НДДКР охарактеризовано науковий потенціал України, зроблено висновок про його високий рівень і слабкість механізмів реалізації. Констатується відсутність цілковитої обумовленості економічного зростання в Україні науково-технічним прогресом.

Зроблено спробу визначити, на якому етапі постіндустріального суспільства знаходиться Україна. На основі запропонованої періодизації та дослідження статистичних даних про використання інформаційних технологій зроблено висновок, що Україна перебуває на стадії формування інформаційного суспільства. Він підтверджується положеннями вітчизняних нормативних актів (Закон України від 9 січня 2007 р. «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 року», Указ Президента України від 30 вересня 2010 р. «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» та ін.).

Стверджується, що повторення шляху провідних країн (інформаційне суспільство – суспільство знань – інтелектуальне суспільство) для України, як і для інших держав з низькими показниками якості життя, не є оптимальним з точки зору тривалості та темпу перетворень. Розвиток провідних країн, у яких становлення нового суспільства почалося раніше за інших, характеризується послідовними зрушеннями в технологічній сфері за рахунок використання досягнень інформаційної революції. Такі зрушення сприяли економії значної кількості ресурсів, а отже, призвели до зростання рівня життя і, як наслідок, усвідомлення духовних потреб, зокрема, потреб у саморозвитку, що, у свою чергу, дало потужний поштовх для подальшого прогресу. Послідовне проходження цього шляху вимагатиме тривалого часу і призведе до збереження стадіального відставання.

У цьому зв’язку автору видається перспективним дослідження можливості одночасного формування інформаційного суспільства та суспільства знань. Для реалізації цього завдання, на нашу думку, необхідним є пріоритетний розвиток інтелекту і духовних якостей людини, які матимуть вирішальне значення в суспільстві знань та інтелектуальному суспільстві. Досягненню такої мети сприятиме здійснення широкого спектру перетворень в освіті й суспільних науках. Таким чином, саме ці сфери потребують подальшого дослідження у зв’язку з інтенсифікацією трансформаційних процесів. У кінцевому підсумку, все це може дозволити Україні уникнути стадіального відставання і поступово наздоганяти провідні країни.

В дисертаційному дослідженні зазначається, що оскільки в Україні відбувається формування інформаційного суспільства, то мають місце лише часткові зміни механізму функціонування вітчизняного ринку. Розширюється сегмент ринку інформаційних товарів і технологій. У сфері конкуренційного регулювання є спроби використання прогресивних елементів (наприклад, активно обговорюється необхідність адвокатування конкуренції).

Натомість істотних змін під впливом інтелектуалізації ринок в Україні ще не зазнав. Зокрема, роль споживача помітно не змінюється, виникають труднощі з поширенням клієнт-центричного підходу, не кажучи про спільне творення цінності; поширення творчої праці не підприємствах не простежується; конкуренційне законодавство не враховує прогресивне значення «інтелектуальних» монополій, тим самим стримуючи розвиток процесів інформатизації та інтелектуалізації.