ГЛОБАЛЬНА ІНСТИТУАЛІЗАЦІЯ ТА МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі надана загальна характеристика та мета досліджуваної проблеми, підкреслено її актуальність і вагомість розробки, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – «Теоретичні підходи до забезпечення продовольчої безпеки міжнародними організаціями в інституційному середовищі» –обґрунтовано теоретичні передумови формування світового інституційного середовища, науково-методичні засади формування концепції продовольчої безпеки та досліджено процес формування інституційних підходів до забезпечення продовольчої безпеки.

Проблеми інституціоналізму, інститутів, інституційної структури, імпорту інститутів із країн з розвиненою економічною системою в країни, що трансформують економіку та суспільство, стали предметом дослідження в нашій країні не так давно. Тому для заповнення ніші в питаннях глобальної економіки є потреба в  наданні авторського визначення глобальної інституалізації.  На погляд дисертанта її зміст полягає в еволюційному формуванні сукупності інституційних одиниць поєднаних глобальною територією створення вартості й закріпленою відповідним політико-адміністративним поділом у межах міжнародних угод, а також консолідацією соціально-культурних стереотипів, в тому числі системою формальних і неформальних норм, правил, традицій, звичок економічної поведінки й спрямованістю сталого розвитку глобальної економіки на основі оптимальної взаємодії, створення нових та трансформації вже існуючих інститутів.

Теоретичні положення розділу і зокрема його  методологічна частина будувалася на результатах досліджень Національного інституту проблем міжнародної безпеки. Вихідною умовою було сприйняття економічної безпеки як сукупності обставин, за яких зберігається спроможність країни ефективно захищати свої економічні інтереси, задовольняти в довгостроковому режимі потреби суспільства і держави, генерувати інноваційні зрушення в економіці з метою забезпечення стабільного економічного розвитку та протистояти зовнішнім економічним загрозам за рахунок використання у повній мірі національних конкурентних переваг в міжнародному розподілі праці.