РОЗВИТОК ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У КОНТЕКСТІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Краткое содержание

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його предмет і об'єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи розвитку інтеграційних процесів та інформатизації світового господарства» проаналізовано теоретичні основи розвитку інтеграційних процесів; досліджено сутність, структурні елементи і характеристики нової економіки; визначено основні складові і особливості інформатизації світового господарства.

Сучасний етап розвитку міжнародних інтеграційних процесів характеризується докорінною зміною базисних засад інтеграційної взаємодії країн, серед яких провідне місце займає інформатизація світогосподарського розвитку.   

В результаті аналізу поглядів зарубіжних (А. Сміт, Д. Рікардо, Ф.Ліст, Г. Шмолер, К. Мейєр, Ж. Рюефф, Р. Шуман, А. Панич, Е. Бенуа, Ж. Моне, Б. Баласса, Ж. Рюефф, Г. Кассель і Л. Мізес, М. Алле і Г. Кремер, Дж. Мід, П. Робсон і А. Рюгман, Г. Мюрдаль, А. Маршаль, П. Стріт, Ф. Перу, Ч. Кіндлебергер, Р. Купер, Жд. Піндер і А. Філіп та ін.) і вітчизняних (Н. Лівенцев, К. Солонінко, Ю. Макогон, В. Ковалевський, З. Кутайні, Ю. Козак, Д. Лук'яненко, В. Ломакін, І. Дахно, Н. Захарова, К. Семенов, В. Рибалкін, А. Стригін, А. Михайлушкін, П. Шимко, В. Бандурін, О. Кірєєв та ін.) вчених зроблено висновок, що міжнародна інтеграція представляє собою ступінь інтернаціоналізації господарського життя з притаманною їй всезростаючою взаємозалежністю між країнами, що переходить у повне зрощення ринків товарів, послуг, робочої сили, капіталу та формування цілісного соціально-економічного утворення мультидержавного характеру, яке має загальну валютно-фінансову і правову систему, гармонійно координовану внутрішньо- і зовнішньоекономічну політику країн-членів. При цьому міжнародні інтеграційні процеси обмежені регіональними рамками і значна їх частина носить суто регіональний характер.

В результаті проведеного дослідження встановлено, що внаслідок еволюційного розвитку знання, що спочатку розглядалось на індивідуальному рівні в якості абстрактної епістемологічної категорії (Ксенофонт, Платон, Аристотель), трансформувалось в ключовий фактор корпоративних і національних конкурентних переваг. На основі концептуального аналізу категорії «знання» зроблено висновок щодо недоцільності синонімічного використання концепцій «знання», «майстерність», «інновація», «компетенція», «інформація», «дані».

На основі аналізу впливу інновацій на економічне зростання встановлено характерні ознаки нової економіки (зростає без очевидних загроз рецесії; продовжує розширюватись без інфляційних стрибків; постійно реструктуризується в напрямку більшої ефективності та продуктивності; поповнюється і оновлюється за рахунок нових технологій і капітальних інвестицій; функціонує без надмірного боргу (державного або приватного); зберігає збалансований бюджет; є глобальною і експортноорієнтованою), визначено, що у вузькому розумінні «нова економіка» – це сфера виробництва і розповсюдження інформаційних технологій; у широкому розумінні – новий тип макроекономічного розвитку, при якому довгострокове зростання не порушується інфляцією і не переривається рецесією. При цьому інтенсифікація міжфірмового трансферу технологій і інновацій у поєднанні з граничним зниженням ціни основної виробничої одиниці «нової економіки» – комп'ютера, забезпечили ациклічне неінфля­ційне зростання багатофакторної продуктивності в більшості розвинених економік.

Одночасно встановлено, що концепція «нової економіки» характеризується значними розбіжностями в методологічних підходах щодо оцінки внеску інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в економічне зростання (неокласична і кейнсіанська макроекономіка, нео-шумпетеріанська теорія – Ι, мікроекономіка зростаючої віддачі і продуктової диференціації, нео-Шумпетеріанська теорія – ΙΙ, ендогенна теорія зростання на основі знання, теорія цифрового суспільства).

В результаті аналізу основних рис нової економіки як «інформаційної», «мережевої» та «економіки знань» розроблено концептуальну архітектуру нової економіки (рис. 1). Зроблено висновок, що нова економіка – це особливий режим ациклічного неінфляційного зростання, а також система виробництва і розповсюдження інновацій, забезпечення науково-технологічного прогресу через синергетичне об’єднання її компонентів: інформаційного, мережевого і когнітивного.