У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, об’єкт, предмет і основні завдання дисертації, сформульованонаукову новизну та практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі –«Економічна безпека держави і її забезпечення в зовнішньоторговельній політиці» – викладено основні теоретичні положення щодо ролі зовнішньоторговельних чинників у забезпеченні економічної безпеки держави, а саме: розкрито сутність та основні елементи системи економічної безпеки країни; визначено місце економічної та зовнішньоекономічної безпеки в системі національної безпеки; проаналізовано наявні системи індикаторів економічної та зовнішньоекономічної безпеки; розкрито економічний зміст впливу інструментів митного регулювання на макроекономічні показники держави як основи впливу зовнішніх факторів на рівень економічної безпеки.
З практичної точки зору економічна безпека є визначальним показником функціонування соціально-економічної сфери держави, а також однією з головних цілей державного регулювання економіки. Дослідження існуючих підходів українських та зарубіжних вчених до визначення сутності економічної безпеки дозволило уточнити поняття економічної безпеки в контексті акцентуації уваги на можливостях державного впливу на її стан. Економічна безпека, з позицій дисертанта, є керованим станом національної економіки, що формується в межах економічної політики держави з метою створення умов для забезпечення стійкого розвитку з урахуванням внутрішніх та зовнішніх по відношенню до економічної системи факторів.
Зовнішньоекономічна безпека на основі авторського бачення системи національної безпеки постає, з одного боку, як складова економічної безпеки держави, і водночас як самостійний зовнішній невід’ємний від її внутрішньої сфери блок, який взаємодіє з усіма іншими підсистемами національної економічної безпеки. Зміст зовнішньоекономічної безпеки полягає в мінімізації збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних факторів та створенні сприятливих умов для розвитку економіки шляхом її активної участі у світовому поділі праці, відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам.
Ефективне забезпечення економічної безпеки держави в кількісному вимірі полягає в її підтриманні на сталому рівні або поступовому підвищенні. Загальна оцінка рівня економічної безпеки держави залежить від складу її індикаторів і передбачає комплексну оцінку таких чинників економічного стану, як наявний ресурсний потенціал та рівень ефективності його використання; потенціал нейтралізації зовнішніх загроз національним інтересам в економічній сфері; ефективність інструментів економічної політики щодо забезпечення позитивних зрушень та ін.
Країни світу, що дотримуються принципу відкритості, відчувають потребу у формуванні власної системи економічної безпеки відповідно з урахуванням впливу зовнішньоекономічних чинників у перспективі. Чим більше значення відіграє для країни зовнішньоекономічний чинник і чим більш залученою у світогосподарські процеси та світові організації є країна, тим розгалуженішою є система зовнішніх факторів та загроз економічній безпеці. Зовнішні фактори, як правило, ідентифікуються з явищами, що імплементуються в країну ззовні й впливають на розвиток національної економіки через відсутність механізмів прямого їх регулювання.
Всебічне опрацювання в розділі системи показників та індикаторів зовнішньоекономічної безпеки дозволило стверджувати про їх спрямованість лише на оцінку стану зовнішньоекономічної діяльності країни. Установлено неадекватність зовнішнім викликам наявної в країні системи оцінювання рівня економічної безпеки. Доведено, що основним каналом зовнішніх загроз для української економіки є зовнішня торгівля, результатом державного регулювання якої є рівні тарифного та нетарифного захисту національної економіки, а також рівень захисту торговельних партнерів від національного експорту.
На думку автора, доречне застосування митних інструментів може допомогти у вирішенні питань регулювання конкурентного впливу з боку імпорту на внутрішній ринок і забезпечити тим самим створення сприятливих умов для розвитку вітчизняних виробництв, зростання доходів бюджету, сприяння структурній перебудові економіки, розв’язання торговельно-політичних завдань тощо. Дисертант вважає доцільним використання показників результуючого рівня митного регулювання як індикаторів зовнішньоекономічної безпеки, які більш об’єктивно відображатимуть зміни в регулюванні зовнішньої торгівлі стосовно національних виробників і створюватимуть можливості для корегування зовнішньоторговельних регуляторних дій держави щодо підтримки бажаного рівня економічної безпеки держави.
У другому розділі – «Аналіз впливу інструментів зовнішньоторговельної політики на рівень економічної безпеки країни» – досліджено вплив зовнішньоторговельної відкритості економіки на макроекономічні показники України та інших країн світу, проаналізовано інструменти регулювання зовнішньої торгівлі України та оцінено вплив захищеності національних виробників на рівень економічної безпеки держави.
Дослідження показників функціональної відкритості економіки України, з яких саме і формується склад офіційної системи індикаторів зовнішньоекономічної безпеки, дозволило виявити певний дисонанс у її рівні. У період зростання економіки, показники відкритості знаходились за межами оптимальних значень з точки зору економічної безпеки, а в періоди економічних спадів, навпаки, супроводжувались оптимізацією.
У процесі дослідження структури експорту-імпорту товарів виявлено ряд вагомих диспропорцій. значно перевищує межі допустимих 40 %, будучи водночас предметом особливого протекціонізму на світових ринках. По-друге, третину українського імпорту займають енергоносії (мінеральні продукти), які формують енергетичну залежність України, наблизивши її до критичного рівня. Така диспропорція призводить до спотворення базових закономірностей стосовно пригнічення імпортом національного виробництва і формує позитивну залежність між темпами приросту реального ВВП та імпорту. Подібна деструкція притаманна енергозалежним країнам, але в Україні ситуація ускладнюється порівняно високою енергоємністю виробництва. У зв’язку з цим в розділі проведено ґрунтовну діагностику впливу структури імпорту-експорту зовнішньої торгівлі на макроекономічні показники з використанням загальної лінійної багатофакторної регресійної моделі. З огляду на особливості регулювання та виробництва у промисловості та сільському господарстві, проведено аналіз окремо в кожному із цих секторів економіки. У промисловому виробництві, на погляд автора, незалежними змінними є ті елементи товарної структури імпорту та експорту (величина сировинного та технологічного експорту, імпорту палива, технологічного імпорту та решти промислового імпорту), за допомогою яких функціонально визначаються залежні складові, а саме обсяг промислового виробництва, рівень безробіття й інфляції. Визначені коефіцієнти регресії підтвердили позитивний вплив зростання сировинного та технологічного експорту на зростання промислового виробництва. Виокремлення з промислового імпорту тієї частки, що не належить до його технологічної та мінеральної складової, дозволило встановити її від’ємний вплив на динаміку промислового виробництва.
Залежною змінною в параметрах впливу величини експорту та імпорту сільськогосподарської продукції визнано обсяг сільськогосподарського виробництва, а незалежними – величину експорту та імпорту перших трьох розділів товарної номенклатури. Отримано кореляційну залежність, яка дозволила зафіксувати зростання виробництва у відповідному секторі на 0,18 % при нарощуванні обсягу сільськогосподарського експорту на 1 %. Вплив імпорту сільськогосподарської продукції на відповідне виробництво виявився несуттєвим.
У ході дослідження встановлено відсутність статистично значущої кореляції між середньоарифметичною ставкою мита та зовнішньоторговельною й імпортною квотами. Але мова йде про ситуацію, коли майже дві третини імпортної квоти формується незалежно від митного регулювання імпортних потоків. Щодо тієї частини українського імпорту, яка підлягає захисту, регресійний аналіз динаміки зміни її величини та середньоарифметичного мита підтвердив залежність між ними з від’ємним коефіцієнтом кореляції (–0,85). У ході дослідження визначено параметри від’ємного взаємозв’язку між залежною та незалежною змінними для умов, за яких зменшення середньоарифметичної ставки мита на 0,1 % викликає збільшення імпорту, що підлягає митному оподаткуванню на 6 %. Автор вважає, що показники виміру рівня захисту національних продуцентів можуть бути самостійними індикаторами рівня зовнішньоекономічної безпеки.
Встановлені параметри взаємозв’язків були використані в розділі для кількісного розрахунку впливу інструментів митного регулювання на рівень економічної безпеки держави на базі положень методики розрахунку рівня економічної безпеки Міністерства економічного розвитку та торговельної політики України. Дисертант пропонує ввести три додаткових показники до системи індикаторів зовнішньоекономічної сфери, а саме: рівні тарифного й нетарифного захисту національних продуцентів і рівня захисту країн-партнерів від національного експорту. Індикатори рівня тарифного й нетарифного захисту національних виробників введено як показники-стимулятори, а індикатор рівня захисту від національного експорту – як показник-дестимулятор.
