РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЛУЧЕННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методичні засади формування регіональної політики залучення прямих іноземних інвестицій» досліджено ступінь наукового розроблення проблеми залучення прямих іноземних інвестицій у вітчизняній економічній літературі, розглянуто теоретичну сутність та принципи формування регіональної політики стимулювання ПІІ в пріоритетні сфери економіки регіону, обґрунтовано підходи та методи залучення іноземних інвестиційних ресурсів.

Аналіз тенденцій розвитку країн з трансформаційною економікою беззаперечно доводить, що подальше їх зростання, а відтак і конкурентоспроможність національної економіки перебувають у тісному кореляційному зв’язку з ефективністю інвестиційної діяльності.

В умовах обмеженості внутрішніх інвестицій значний інтерес становить залучення іноземного капіталу, який включає прямі та портфельні інвестиції, а також кредити, позики та гранти міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ, міжнародних фондів, експортних агентств, банків тощо. В їх структурі особливо важливу роль відіграють прямі іноземні інвестиції, які передбачають частку інвестора в об’єкті інвестування на рівні не менше 10%, або домінуючий вплив на прийняття рішення щодо цього об’єкта. За таких умов прямі іноземні інвестиції стають ключовим фактором розвитку не тільки економіки країни, а й її регіонів. Останні, в умовах зміщення акценту в реалізації економічних реформ на регіональний рівень господарювання, стають реальними суб’єктами економічних відносин, що зумовлює потребу у здійсненні ефективної регіональної політики залучення прямих іноземних інвестицій.

На основі аналітичного огляду наведених в економічній літературі дефініцій сутності поняття «прямі іноземні інвестиції» зазначена категорія трактується в дисертації як вкладення капіталу в економіку іноземної держави, що носить довгостроковий характер і забезпечує контроль інвестора над об’єктом інвестування з метою отримання доходу та позитивного економічного ефекту для країни-реципієнта. Запропонована дефініція дозволяє з’ясувати сутнісні ознаки поняття «прямі іноземні інвестиції»:

-    по-перше, це винятково іноземний капітал, який інвестується в економіку країни-отримувача інвестицій;

-    по-друге, це довгостроковий у часовому лазі процес, розрахований на реалізацію спільних економічних інтересів;

-    по-третє, прямі іноземні інвестиції забезпечують їх власнику контроль над об’єктом інвестування, а, отже, право розпоряджатися і використовувати засоби виробництва на власний розсуд;

-    по-четверте, економічна ефективність здійснених інвестицій, як правило, сприяє розвитку економіки країни, що залучає інвестиції.

Поглиблення сутності поняття «прямі іноземні інвестиції» має важливе значення для формування регіональної політики регулювання інвестиційної діяльності, під якою розуміється  комплекс організаційних та економічних заходів регіональних органів управління та місцевого самоврядування, спрямованих на створення мотиваційних передумов для активного залучення та подальшого управління потоками інвестиційних ресурсів, на основі визначених  пріоритетних сфер економіки регіону, що забезпечують її інноваційну спрямованість та стійке економічне зростання. Ефективність регіональної політики стимулювання притоку прямих іноземних інвестицій значною мірою обумовлена інвестиційним потенціалом регіону, під яким розуміється сукупність наявних у регіоні факторів виробництва і сфер докладання капіталу. Сукупний інвестиційний потенціал регіону визначається як загальна оцінка комплексу елементів, що становлять інвестиційні потенціали різних сфер господарської діяльності: економічного – оцінка виробничого та споживчого потенціалів; інноваційного – обсягу науково-технічної діяльності; трудоресурсного – кількісних та якісних параметрів соціально-трудового потенціалу, а також ступінь забезпеченості регіону мінерально-сировинними ресурсами; демографічного – оцінка основних тенденцій розвитку населення; інфраструктурного – оцінка економіко-географічного розташування та інфраструктурного забезпечення регіону; фінансового – сукупності бюджетного потенціалу, інвестиційного потенціалу внутрішніх суб’єктів господарювання та ощадного потенціалу населення; інституційного – оцінювання ступеня розвитку ринкових інститутів. Об’єктивна оцінка наявного інвестиційного потенціалу закладає надійне підґрунтя для формування сприятливого інвестиційного середовища.

Реалізація регіональної політики стимулювання прямих іноземних інвестицій вимагає формування механізму регулювання інвестиційних процесів. Його компонентну будову становлять чотири взаємопов’язані блоки – політико-правові, організаційно-економічні, інфраструктурні важелі регулювання та інструменти інвестиційного маркетингу регіону.

Ефективність регіональної інвестиційної політики залежить від ступеня розвитку інфраструктури ринку інвестицій, що виступає в якості  компоненту загальної інфраструктури регіону, забезпечує реалізацію специфічних функцій і включає три організаційно-функціональні підсистеми – спеціальні, функціональні та обслуговуючі