| Краткое содержание: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, сформульовано мету, завдання, визначено предмет, об’єкт і методи дослідження, розкрито сутність наукової новизни, практичного значення отриманих автором результатів, а також наведено відомості про їх апробацію.
У розділі 1 «Сучасні закономірності розвитку світового ринку туристичних послуг» досліджено теоретичні аспекти та закономірності розвитку туризму в структурі світового господарства, основні тенденції еволюції попиту та інноваційні аспекти формування пропозиції на ринку туристичних послуг на прикладі європейського регіону за умов сучасних викликів глобальної конкуренції, які пов'язані з лібералізацією і відкриттям ринків, що зумовлює потребу пошуку додаткових засобів створення та підтримки конкурентних переваг.
У роботі розкрито різнопланову економічну природу міжнародного туризму, що проявляється через функціонування світового ринку туристичних послуг, і розглянуто його суб’єктну структуру. Автором удосконалено визначення категорії «міжнародний туристичний ринок» як певним чином організованої та регульованої державами системи взаємовідносин між споживачами та продуцентами туристичних продуктів різних країн на основі інтернаціональних цін.
На прикладі ринку туристичних послуг підтверджено основні положення теоретичних концепцій впливу постіндустріальних тенденцій на еволюцію системи суспільних цінностей, що дістає своє відображення у зміні ставлення людини до праці, і як наслідок – ставлення до відпочинку, та детермінує трансформацію туристичного попиту. В епоху, коли людина та її знання є головним фактором розвитку суспільства, велика увага приділяється навчанню й розвитку особистості, туризм стає засобом пізнання світу, самореалізації, розширення кругозору та здобуття нових знань. Констатовано появу на ринку туристичних послуг нового типу споживача туристичного продукту, який орієнтується на враження, пізнання, самовираження і меншою мірою – на матеріальні цінності. Новому туристу притаманні високий рівень поінформованості та освіти, культурна обізнаність, індивідуалізм, вимогливість до комфорту та якості послуг, екологізація свідомості, спонтанність у прийнятті рішень, фізична та розумова активність на відпочинку. Відповідно з’являються нові види туристичного продукту; відбувається індивідуалізація (диференціація) туристичного продукту; здійснюється перехід від ринку «виробника» до ринку «споживача», який диктує свої умови та вимоги.
Дослідження сучасних тенденцій еволюції туристичного попиту дозволило згрупувати основні фактори впливу на розвиток міжнародного ринку туристичних послуг за такими напрямами: геополітичні, економічні, демографічні, науково-технічні, екологічні, соціально-культурні, організаційні та за ефектом впливу: стимулюючі та стримуючі.
Специфіку умов, в яких формується туристична пропозиція, визначають, з одного боку, глобалізаційні тенденції та загострення конкуренції, а з другого – трансформація туристичного попиту. Головним чинником, що детермінує конкурентоспроможність туристичного бізнесу, стають інновації. У роботі досліджено основні інноваційні тенденції у формуванні пропозиції туристичних послуг: диверсифікація туристичного продукту (створення нових турпродуктів, таких, наприклад, як бізнес-туризм, екотуризм, організація міжнародних суспільних заходів тощо, та напрямів надання тур послуг, зокрема програма ALL INCLUSIVE, клубний туризм, система «таймерш» тощо); використання сучасних інформаційних технологій (мережа Інтернет); зміни в організації виробництва, розподілі та просуванні турпродукту (е-туризм, е-подорожі, глобальні системи розподілу, віртуальні турагентства); впровадження сучасних форм організаційно-управлінської діяльності (стратегічні альянси, готельні мережі) та нових бізнес-моделей (LC-авіакомпанії) на туристичних підприємствах; удосконалення правового та інституціонального механізму регулювання і підтримки розвитку туризму.
Аналіз секторальних характеристик світового ринку туристичних послуг дозволив визначити, що незмінним лідером як за кількістю туристичних прибуттів, так і за обсягом надходжень від міжнародного туризму залишається Європа, ринкова частка якої на світовому ринку туристичних послуг перевищує 50%.
Оцінка тенденцій, динаміки та особливостей розвитку європейського ринку туристичних послуг дозволила визначити чинники, що стимулюють зростання туристичних потоків у країнах Європи, основними серед яких є такі: високий рівень життя населення більшості країн європейського регіону, досконала туристична і транспортна інфраструктура, висока якість і широкий асортимент туристичних послуг, вільне переміщення в межах Шенгенської зони, використання єдиної валюти – євро, розвинута система соціального туризму, визнання туризму в більшості країн одним з пріоритетних напрямів економічної політики та його підтримка на державному рівні шляхом фінансування й реалізації заходів стимулювання розвитку туристичної індустрії.
У розділі 2 «Організація та регулювання європейського ринку туристичних послуг» проведено аналіз специфіки регулювання міжнародного туристичного обміну, розглянуто організаційну структуру та інструменти регулювання туризму на національному і міжнародному рівнях, визначено роль масштабних суспільних заходів як чинника інтенсифікації міжнародного туризму.
У роботі комплексно досліджено сучасну багаторівневу організаційну структуру міжнародного туризму, що охоплює такі рівні: підприємницький (туроператори і турагентства, готелі, санаторно-курортні заклади, ресторани тощо); регіональний (туристичні асоціації, спілки, консорціуми, координаційні ради тощо); національний (державні органи у галузі туризму і недержавні туристичні організації); міжнародний (регіональні туристичні організації та спеціальні органи міждержавних об’єднань); глобальний (Всесвітня туристична організація, Світова рада з туризму і подорожей тощо).
Автором досліджено та узагальнено європейський досвід організаційного впливу на розвиток міжнародного туризму на національному рівні з можливою адаптацією до національних умов. Розкрито роль окремих механізмів активізації туристичного обміну та оптимізації функціонування туристичної індустрії: економічного, адміністративно-правового та соціально-психологічного. Виділено і досліджено основні інструменти регулятивного впливу держави на розвиток туристичної галузі: законодавче забезпечення, планування розвитку туризму, фінансування та стимулювання, маркетинг національного турпродукту, кадрове забезпечення, наукові дослідження, сертифікація та ліцензування туристичних послуг, соціальний туризм.
Узагальнення зарубіжного досвіду дозволило згрупувати інструменти (форми) державного впливу на функціонування туристичного ринку за такими напрямами їх застосування: у правовій сфері (формування та вдосконалення нормативно-правової бази; підписання міжнародних договорів щодо співробітництва в галузі туризму; ліцензування, стандартизація, сертифікація туристичних послуг; встановлення правил перетину кордону та перебування громадян іноземних держав (туристів) на території країни, зокрема паспортні формальності, візове регулювання, митне регулювання); в економічній сфері (цільове бюджетне фінансування програм розвитку туризму; податкове регулювання; формування сприятливих умов для інвестування в туристичну галузь); у соціальній сфері (державне фінансування соціального туризму, дотації малозабезпеченим верствам населення); у науково-освітній сфері (розвиток наукових досліджень у туристичній галузі; створення інформаційно-аналітичної бази; підготовка професіональних кадрів для туристичної індустрії); у сфері організації туризму (формування позитивного іміджу країни на світовому туристичному ринку; просування та маркетинг національних турпродуктів на світовий ринок; створення представництв за кордоном; участь у міжнародних туристичних програмах, конференціях, форумах; організація та проведення масштабних суспільних заходів).
Дослідження зарубіжної практики дозволило виявити, що підготовка і проведення масштабних суспільних заходів (спортивних, культурних, релігійних та бізнесових) в умовах загострення конкуренції на міжнародному туристичному ринку стають вагомою конкурентною перевагою для країн в активізації міжнародного туристичного попиту. Водночас підготовка і проведення масштабних суспільних заходів потребують значних капітальних інвестицій, у першу чергу з боку держави як головного гаранта успішного проведення заходів. Держави-реципієнти використовують масштабні заходи як чинник прискорення національного економічного розвитку і, відповідно, інвестують значні кошти в об’єкти та інфраструктуру (насамперед транспортну), що прямо не пов’язані з проведенням заходу, однак створюють сприятливі умови та відкривають нові можливості для підприємництва, населення країни та іноземних відвідувачів.
|
