ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність і стан питання; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну цінність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі – «Теоретико-методичні засади формування організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів України» – з’ясовано взаємозв’язок сутності теорій регулювання розвитку регіонів та регіональної економіки; розкрито концептуальні підходи до формування організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів України, досліджено принципи формалізації та реалізації дії організаційно-економічного механізму регулювання регіонального розвитку.

На основі узагальнення теоретичних положень зроблено висновок, що організаційно-економічному механізму регулювання розвитку регіонів відводиться провідна роль у забезпеченні інтеграції територій. Природа розвитку регіонів завжди має спрямованість, яка визначається метою або системою цілей. Позитивна спрямованість свідчить про прогресивний розвиток, негативна спрямованість, навпаки, є свідченням регресу або деградації. В контексті реалізації положень теорії стратегічного управління, узагальнено сутність та зміст управлінської функції регулювання розвитку, яке можливо реалізувати за умов генерації певної кількості чинників і факторів цілеспрямованого розвитку регіонів.

Наголошено, що організаційно-економічний механізм регулювання розвитку регіонів України у процесі його функціонування має забезпечувати синтез різних за темпом і стадією розвитку територіально-галузевих утворень. Раціональне об'єднання частин, що розвиваються, допомагає прискорити процес розвитку всієї системи, а також синтез ресурсів, можливостей і потенціалу структурних підрозділів, бізнес-одиниць та бізнес-напрямів господарюючих суб’єктів у процесі їх функціонування й розвитку. Водночас організаційно-економічний механізм регулювання розвитку регіонів України забезпечує: а) синтез стратегій управління, які різняться методами, правилами й інструментами впливу, а також реалізуються на різних рівнях державного управління і державного впливу (корпоративні, ділові й функціональні стратегії); б) максимальний ефект процесів збалансованого соціально-економічного розвитку.

Автором розкрито економічну сутність і зміст поняття «організаційно-економічний механізм регулювання» як сукупність системи взаємозалежних організаційно-управлінських та економічних методів, форм, прийомів, інструментів, важелів впливу на соціально-економічний розвиток регіону, які забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень для результативності провадження пріоритетів у межах будь-якої регіональної економічної системи.

Запропоновано концептуальні положення формування й функціонування організаційно-економічного механізму регулювання пріоритетів відповідно до регіональних інтересів, що включають: системний підхід із застосуванням системного аналізу, сучасні методи теорії управління економічними системами; цілісну систему принципів державного управління, якими є комплексність, ефективність, гнучкість, реалістичність, адаптивність, оперативність; дієві технології інституціонального будівництва та міжрегіонального співробітництва; стратегію розвитку регіональної економіки за рахунок субординації індикаторів (коефіцієнтів); побудову моделі реалізації функції регулювання розвитку регіонів з урахуванням вагомості впливу факторів забезпечення збалансованого регіонального розвитку. Відповідно до цих позицій, обґрунтовано створення не просто вагомих конкурентних переваг регіону, а зростання інтелектуального капіталу регіону з подальшим його втіленням в передові інновації та трансформації економіки територіально-галузевих утворень, з переходом на якісну інноваційну основу в регіональному економічному розвитку.

Дисертантом доведено, що для побудови ефективного організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів необхідно вдосконалити систему існуючих принципів формалізації та реалізації його дії шляхом імплементування додаткових принципів: коеволюційність та гетерархічнсть.

З’ясовано зміст цільової функції регулювання розвитку регіону як цілеспрямованого виду управлінської діяльності із забезпеченням ознак адаптивності до процесів розвитку, який здійснюється відповідно до визначених цільових орієнтирів та пріоритетів регіональної політики. Обґрунтовані методичні підходи до вхідних елементів формування організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів України, що враховують процес узгодження та формування таких категорій, як «об’єкт – цілі», «цілі – критерії», «стратегія – фактори» для раціоналізації й збалансованого поєднання економічних, адміністративних, організаційних, інформаційних важелів впливу в контексті ідентифікації закономірностей розвитку регіональних пріоритетів.

У другому розділі – «Аналіз потенційних можливостей реалізації організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів України» – проведено аналіз параметрів розвитку регіональних господарських систем та оцінка ефективності їх регулювання; встановлено чинники подолання кризових ситуацій у регіонах; сформульовано прогнозно-аналітичні процедури визначення пріоритетних напрямів регіонального управління інноваційно-інвестиційним розвитком регіонів; досліджено фактори формування і реалізації організаційно-економічного механізму регулювання розвитку регіонів в умовах ресурсних обмежень.

Визначено, що організаційно-економічний механізм регулювання розвитку регіонів (надалі – ОЕМ_ррр) є підсистемою ОЕМ державного управління, який реалізується через форми і методи управління всією діяльністю регіональних господарських систем.

Для вирішення методичних проблем щодо повного забезпечення виконання функцій підсистемами регіонів автором одночасно використано системний, програмно-цільовий і синергетичний підходи як основа для проведення реформаторських дій та узгодження, координації діяльності у сфері формування й розвитку регіональної економічної політики. Проаналізовано сучасний стан економічного зростання в регіонах і з’ясовано, що за останні роки в цілому по Україні й у більшості її регіонів поглиблюється депресивність, яка характеризується значною демографічною кризою, міжрегіональними розривами в соціально-економічному розвитку