ФІНАНСУВАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, окреслено її мету та завдання, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, викладено положення, що визначають його наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 «Теоретичні засади фінансування медичних послуг» комплексно досліджено: економічний зміст медичної послуги; еволюцію наукових підходів щодо місця та ролі держави у фінансуванні медичних послуг; фінансові та організаційні аспекти функціонування закладів охорони здоров’я в Україні; форми фінансового забезпечення медичних послуг.

Автором аргументовано, що від ролі та місця держави, покладених на неї функцій, які у процесі еволюційного розвитку зазнали суттєвих змін (від держави нічного сторожа – до виробника суспільних благ), великою мірою залежить фінансування медичних послуг. З урахуванням концептуальних положень теорії суспільних благ доведено, що медична послуга є змішаним суспільним благом, суспільна корисність якого значно перевищує індивідуальну, а окремі медичні послуги мають чітко виражений суспільний характер, який проявляється у такому: здоров’я нації прямо впливає на створення національного продукту; працездатна особа здатна утримувати себе самостійно, тому не є тягарем для держави; соціально небезпечні хвороби (зокрема, інфекційні) можуть стати загрозою національній безпеці держави.

Розглядаючи суспільні блага в площині ринкових відносин, всесвітньо відомі західні економісти Р.Масгрейв, Е.Ліндаль, П.Самуельсон, Е.Стігліц, Ю.Немец, К.Віксель зазначають, що їх фінансування виступає актом купівлі-продажу або міновою угодою між двома сторонами: державою, що здійснює їх виробництво, та індивідумами, які є споживачами цих благ. Основними категоріями цього процесу є не «ціна – товари або послуги», а «податки – блага». Особливість такого обміну –відсутність еквівалентності: споживаючи суспільні блага, усі особи отримують однакову кількість товарів та послуг за різною ціною податку. Це означає, що обмін в цьому випадку умовний, або квазіринковий. На прикладі медичної послуги доведено, що платник податків, як «людина економічна», характерною рисою якої є егоїзм (згідно з теорією класиків), віддасть частину заробленого доходу за умови отримання того, що задовільнить його економічний інтерес, – набору якісних медичних послуг.

Враховуючи, що медична послуга нормована, важливо сформувати базовий, уніфікований, певною мірою однаковий набір медичних послуг для всіх, що забезпечить дотримання принципу справедливості не тільки відносно осіб, які не спроможні за себе платити, а й тих, які вносять за них кошти. Медичні послуги, що мають чітко виражену суспільну сторону варто фінансувати колективно, тобто за рахунок коштів бюджету. Це матиме позитивний ефект: усі отримають рівний доступ до необхідного набору послуг, що забезпечить дотримання принципу соціальної справедливості, а також сприяння зовнішнім позитивним ефектам (надання послуг, пов’язаних з попередженням хвороб, тобто проведення різного роду профілактичних заходів) і усунення негативних зовнішніх ефектів (стаціонарне лікування за окремими профілями, зокрема, соціально небезпечних хвороб).

 Усі інші послуги, які споживач прагне придбати, повинні надаватися на платній основі: за повною вартістю або за часткову плату. Це питання особливо актуальне для України, оскільки, забезпечуючи населення безоплатною медичною допомогою за всім спектром медичних послуг, держава поки що тільки формально може виконувати взяті на себе зобов’язання. Виникає потреба у виокремленні поняття «медична послуга», що дасть можливість здійснити поділ медичних послуг та визначити чітку межу між джерелами їх фінансування.

Поділ медичних послуг за джерелами фінансування породжує потребу у впровадженні нового поняття «бюджетна медична послуга». Автором подано власне трактування бюджетної медичної послуги як специфічної послуги, фінансування якої здійснюється шляхом перерозподілу коштів державного централізованого фонду для покращення та відновлення стану здоров’я населення з метою забезпечення працездатності та максимально можливої тривалості життя. У цьому розумінні бюджетна медична послуга є структурною одиницею медичної допомоги, яка поєднує медичні послуги з різними джерелами фінансування.

У результаті проведеного аналізу за рівнями надання медичної допомоги, встановлено, що сучасна система організації медичної допомоги не відповідає реальним потребам населення, а бюджетні кошти не завжди використовуються раціонально.

Виникнення нових екологічних проблем, а також посилення інформаційного перевантаження, психоемоційні стреси, що негативно впливають на організм людини, актуалізують необхідність наукових досліджень, спрямованих на створення нових медичних технологій, методів профілактики, діагностики та лікування, розроблення нових медичних препаратів. Проведені в дисертації розрахунки підтвердили, що впровадження результатів наукових досліджень у практичну діяльність, зокрема щодо високовартісної стаціонарної допомоги, сприятиме економії коштів, що дасть змогу спрямувати їх на інші першочергові потреби закладів охорони здоров’я.

У розділі 2 «Аналіз і оцінка стану фінансування медичних послуг закладів охорони здоров’я Національної академії медичних наук України» визначено особливості діяльності наукових установ НАМН України, виявлено тенденції в динаміці та структурі джерел фінансування медичних послуг; проаналізовано та критично оцінено сучасну практику формування та використання власних надходжень наукових установ НАМН України.

Проведення наукових досліджень та впровадження результатів у діяльність науково-дослідних установ відрізняє їх від системи інших закладів охорони здоров’я, що здійснюють медичне обслуговування населення. У цьому випадку наукові установи продукують специфічні медичні послуги з чітко вираженою інноваційною складовою.

У результаті проведеного аналізу стану фінансування медичних послуг наукових установ НАМН України встановлено, що основним джерелом фінансового забезпечення медичних послуг залишаються бюджетні видатки, що здійснюються із загального фонду Державного бюджету України. Власні надходження, що зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету мають нестабільний характер та становлять незначну частину у загальній структурі надходжень (табл.1). Слід зауважити, що основна частина коштів спрямовується на задоволення поточних потреб наукових установ НАМН України. У 2009 році цей показник досяг найвищого за весь досліджуваний період значення (майже 97%), на фінансування капітальних видатків спрямовуються незначні обсяги фінансових ресурсів (в середньому 3%). Значна частина їх обсягу витрачається на утримання установи, а не лікування пацієнтів та покращення якості медичних послуг.