У вступіобґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено зв’язок із науковими програмами, планами, темами, сформульовані мета і завдання, об’єкт і предмет дослідження, показано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі «Теоретичні і методичні основи регулювання процесів містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування» розкрито сутність і зміст регулювання процесів містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування; теоретичні засади вдосконалення процесів регулювання містобудівельної діяльності; інтереси учасників процесів містобудівельної діяльності.
З метою визначення сутності і змісту механізмів та процесів регулювання містобудівельної діяльності автором систематизовано закони України, підзаконні нормативні акти з регулювання містобудування і в результаті виявлено, що саме органи місцевого самоврядування є основним суб’єктом регулювання містобудівельної діяльності на регіональному рівні. Органи місцевого самоврядування регулюють містобудівельну діяльність, приймаючи рішення про надання/не надання земельних ділянок для будівництва, надання дозволів на будівництво. Відповідно регулювання містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування визначено як діяльність із прийняття рішень стосовно надання/не надання земельних ділянок для будівництва, надання дозволів на будівництво. Автором складені детальні описи процесів надання земельних ділянок під розміщення об’єктів містобудування, надання дозволів на будівництво, розрахована їх тривалість для забудовника, яка складає від 645 до 1072 днів за умови дотримання всіх вимог чинного законодавства, що свідчить про неефективність регулювання містобудування органами місцевого самоврядування.
Визначено, що організаційно-економічний механізм регулювання процесів містобудівельної діяльності є системою елементів, сформованих органами місцевого самоврядування з метою впорядкування процесу взаємодії з суб’єктами господарювання при здійсненні останніми містобудівельної діяльності, що спрямований на забезпечення дотримання вимог чинних норм у сфері містобудування та законних інтересів всіх учасників процесів містобудівної діяльності, запобігання, виявлення і коригування порушень (відхилень), що виникають як безпосередньо при веденні містобудівельної діяльності суб'єктами господарювання, так і при здійсненні самими органами місцевого самоврядування регулюючих функцій у сфері містобудування, шляхом застосування організаційних та економічних важелів регулювання.
Розкрито організаційно-економічний механізм регулювання містобудівельної діяльності, що складається з таких підсистем (елементів), як суб’єкт (органи місцевого самоврядування, їх виконавчі підрозділи) та об’єкт регулювання (процеси надання земельних ділянок під розміщення об’єктів містобудування та надання дозволів на будівництво), підсистеми цілеутворення, здійснення регулюючих впливів, контролю стану об’єкту регулювання, за допомогою яких здійснюються процеси регулювання.
У результаті узагальнення результатів наукових досліджень з удосконалення організаційно-економічних механізмів регулювання сформульовано можливі напрями удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання процесів містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування: удосконалення підсистеми-суб’єкта регулювання шляхом створення нових інституційних структур; удосконалення підсистем цілеутворення та контролю шляхом розробки показників (індикаторів); удосконалення підсистеми здійснення регулюючих впливів шляхом впровадження додаткових важелів регулювання, впровадження нових моделей та алгоритмів регулювання.
Аналіз теоретичної бази регулювання процесів містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування дозволив сформулювати перспективні напрями їх удосконалення, а саме – впровадження електронного урядування, мінімізація узгоджень, впровадження режиму «автоматичного дозволу» та різних варіантів для певних типів об’єктів, зменшення кількості етапів процесів.
Проаналізовані інтереси учасників процесів регулювання містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування та встановлено, що ключовою і початковою фігурою процесів регулювання містобудівної діяльності в частини забезпечення архітектурно-будівельного проектування, будівництва і реконструкції стає забудовник. Тому решта всіх «ролевих функцій» може бути ясно показана тільки через економічні інтереси, ключову функцію і юридичний статус забудовника.
Установлено, що проблемою є недостатня розробка організаційно-економічних механізмів регулювання процесів діяльності органами місцевого самоврядування, зокрема підсистем цілеутворення, здійснення регулюючих впливів та контролю, а також невідповідність цього механізму інтересам забудовників. Висока вартість і тривалість отримання дозвільної документації істотно впливають як на терміни будівництва, так і на вартість приміщень у новобудовах.
У другому розділі «Аналіз функціонування системи регулювання процесів містобудівельної діяльності» виконано моделювання процесів та регулювання містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування; проаналізовано функціонування процесів регулювання містобудівельної діяльності, пропускна спроможність системи регулювання процесів містобудівельної діяльності; досвід організації систем регулювання містобудівельної діяльності економічно розвинених країн.
Розроблені алгоритми процесів регулювання містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування (рис. 1) та проведений їх аналіз, зокрема з допомогою програм моделювання бізнес-процесів ARIS та Microsoft Project змодельовані потенційно можливі вдосконалення процесів регулювання містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування: зменшення кількості операцій процесів; делегування повноважень з узгодження проектної документації та прийняття рішень про дозволи на будівництво; зміна послідовності виконання операцій процесів; упровадження різних варіантів виконання процесів для різних категорій забудовників; аутсорсинг робіт; мінімізація узгоджень та ін.
За результатами моделювання удосконалення процесів регулювання містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування встановлено, що процеси регулювання цієї діяльності органами місцевого самоврядування як єдине ціле, не є об’єктом управління для жодної установи чи організації.
Ключовими виконавцями є органи місцевого самоврядування та їх виконавчі підрозділи, виконавчі підрозділи органів державної влади, проектні організації; жодна установа чи організаціє не має повноважень для управління процесами регулювання містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування як єдиним цілим.
Удосконалення окремих етапів процесів регулювання містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування не призведе до зменшення загальної тривалості та вартості цих процесів. Виграш у часі чи коштах, досягнутий на одному етапі, з високою імовірністю буде скомпенсований затримками на наступних етапах.
Визначено, що зменшення загальної тривалості та вартості процесів регулювання містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування можливе за умови покращення координації роботи виконавців окремих етапів, своєчасного реагування та збільшення/зменшення кількості звернень забудовників, визначення та ліквідації «вузьких місць».
Доведено, що процеси регулювання містобудівельної діяльності органами місцевого самоврядування вимагають не змін та реорганізацій на окремих етапах, а підвищення ефективності їх функціонування за рахунок розвитку організаційно-економічних механізмів регулювання; розробки альтернативних конкуруючих механізмів вирішення питань регулювання містобудівельної діяльності.
