У розділі 1 «Прибуткове оподаткування юридичних осіб: теоретична концептуалізація та ретроспективний аналіз» проаналізовано еволюцію наукових поглядів на доход та прибуток підприємства як потенційні об’єкти оподаткування, досліджено підходи до обґрунтування прибуткового оподаткування юридичних осіб у фінансовій теорії та розвиток практики справляння податку на прибуток підприємств.
Дослідження теоретичних концепцій доходу і прибутку підприємств показали, що в наслідок еволюції наукових поглядів спочатку відбулося розмежування підприємницького прибутку та процента. Еволюція поглядів на утворення доходів і прибутків підприємств з мікроекономічної точки зору призвела до вирізнення таких їхніх форм, як валовий і чистий доход, економічний, нормальний, бухгалтерський, оподатковуваний прибуток, тощо.
Вирізнення низки форм доходів і прибутків підприємств та проведення відповідних наукових досліджень були спричинені необхідністю вирішення трьох основних суспільно значущих проблем: оподаткування, захист інтересів кредиторів та вибір інвестиційної політики. Оподаткування є основним детермінуючим чинником розробок моделей бухгалтерського прибутку та його складових. Для інших цілей більш значущими є показники економічного прибутку.
Підвищена увага фіску до прибутків фірм на певному історичному етапі (особливо починаючи з кінця ХІХ ст.) була зумовлена такими обставинами: наявністю наукових доказів того, що фінансове забезпечення функціонування суспільного союзу, можливе на основі участі усіх, хто користується його покровительством (у тому числі юридичних осіб) відповідно до їхніх доходів; існуванням проблеми ефективної організації податкового перерозподілу індивідуальних доходів, враховуючи можливості перетворення доходів фірм у доходи фізичних осіб і навпаки, що дозволяло ухилятися від виконання зобов’язань перед державою, якщо один із зазначених об’єктів не оподатковувався; потребою досягнення законослухняності платників податків, яка могла встановитися за умови дотримання принципів справедливості в оподаткуванні, що зумовлює необхідність охоплення останнім усіх однотипних об’єктів.
Ретроспективний аналіз засвідчує, що одним з основних питань обґрунтування теоретичних засад оподаткування прибутку було питання про виправданість та доцільність вилучення на користь держави частини підприємницького прибутку. За часів А. Сміта вважалося, що підприємницькі прибутки не повинні підлягати оподаткуванню. Підприємець повинен отримувати їх як винагороду, інакше він не може відповідно до своїх інтересів продовжувати власну справу. Натомість, процент сприймався в якості повністю придатного об’єкта для оподаткування. Поряд з цим, відмічалися обставини утруднення справляння податку на прибуток від процентів, а саме: постійна змінюваність обсягів грошового капіталу у кожного конкретного власника та неможливість його точного обліку; висока мобільність як власників, так і самого капіталу. Зазначене стало основою концепції стриманого оподаткування прибутку. Вона була спричинена умовами первинного накопичення капіталу і становлення капіталізму, за яких економістами пропагувалося якомога менше втручання держави у процес господарювання, та нерозвиненістю сфери державного управління (особливо в частині податкового адміністрування).
У більш пізні часи, коли капіталізм стає панівним ладом, викривають себе аспекти несправедливості охарактеризованого вище підходу в організації перерозподільних відносин. Вони, у сукупності з іншими обставинами тодішнього суспільного життя, стають своєрідними каталізаторами робітничих рухів. Не останньою чергою під тиском політичних обставин змінюється відношення держави і вчених-економістів до питання оподаткування прибутку. Економічна наука починає розглядати прибутки капіталіста поряд з трудовими доходами, що створює підґрунтя для аргументації необхідності і механізмів їх оподаткування. З’являється твердження про те, що всі прибутки підлягають оподаткуванню в однаковому ступені. Як з економічної, так і з організаційно-технічної точок зору найпридатнішим для цілей оподаткування став бухгалтерський прибуток. Але з розвитком акціонерної форми капіталу бухгалтерські показники фінансових результатів стали широко використовуватися як інформаційні сигнали для інвесторів та власників підприємств. Оскільки інвестиційні та фіскальні цілі не завжди співпадають, то у фінансовій науці з’явилося поняття оподатковуваного прибутку. Розрахунок оподатковуваного прибутку заснований на тих же принципах, що і бухгалтерського, але кількісно вони можуть відрізнятися. Кількісні відхилення двох форм прибутку підприємства з’являються у зв’язку з використанням різних методів оцінки та врахування доходів і витрат. Головною причиною різниці цих методів є відмінності у вимогах до форми, змісту та якості звітної інформації про прибутки з боку різних користувачів. Завдяки цьому склалися два основних підходи до визначення оподатковуваного прибутку: за методикою бухгалтерського обліку та з урахуванням податкових різниць (коригування бухгалтерського прибутку). Не в останню чергу це було пов’язано з використанням державою податку на прибуток підприємств не лише з метою акумуляції бюджетних доходів, а й з метою регулювання розвитку ринку.
Податок на прибуток починають розглядати серед інших фіскальних інструментів як дієвий засіб впливу на заощадження, накопичення та споживання у кінці першої третини ХХ ст.. Погляди представників різних теоретичних напрямів різнилися лише стосовно питання про ступінь податкового регулювання економіки. У жодній з теорій при цьому не зустрічається прямого обґрунтування базових елементів податку на прибуток підприємств. Це слід пов’язувати з особливостями держави ХХ-ХХІ ст.. Незважаючи на зовнішні ознаки народовладдя, все ж це держава панівних класів, представлених власниками найпотужніших підприємницьких структур, а отже, зацікавленою стороною щодо рівня та умов оподаткування прибутку. Таким чином існує можливість прямого їх впливу на відповідні фіскальні рішення, а значить незалежні обґрунтування оптимуму в царині податку на прибуток є незатребуваними. Наявні обґрунтування основних елементів цього податку здійснювалися здебільшого на прикладному рівні та з точки зору фінансової теорії є фрагментарними.
На рівні фіскальної практики податок на прибуток підприємств було сконструйовано на основі синтезу досвіду справляння промислового податку, податку на доходи від грошового капіталу та прибуткового податку з населення. У Європі у першій половині ХХ ст. його впровадили Німеччина і Франція. Інші європейські держави вводять податок на прибуток у середині ХХ ст.. Західні країни запровадили з самого початку прибуткове оподаткування юридичних осіб лише корпоративного типу. У цьому аспекті відмінності стосуються України та інших пострадянських держав, що визначили платниками податку на прибуток усіх юридичних осіб незалежно від їх організаційної форми. Протягом ХХ ст. еволюція прибуткового оподаткування юридичних осіб у країнах Заходу засвідчує наявність тенденції нейтралізації економічних ефектів відповідного податку.
В Україні протягом періоду незалежності практика оподаткування прибутку підприємств поступово наближалася до зарубіжної (зокрема, розвинених країн) (за винятком означення кола платників). Основною її рисою було поетапне зменшення податкового навантаження на суб’єктів господарювання (з певними відходами від загальної тенденції в окремі періоди).
У розділі 2 «Податок на прибуток як інструмент фіскальної політики України» проаналізовано бюджетну ефективність податку на прибуток в Україні, дослідженоподаток на прибуток як інструмент державного регулювання соціально-економічних процесів в Україні, фіскальні та регулюючі ефекти адміністрування податку на прибуток в Україні.
Будь-який податок, у тому числі податок на прибуток, має перш за все бюджетне призначення. Однак, вилучення частини прибутку господарюючих суб’єктів до бюджету забезпечує можливості безпосереднього та найбільш відчутного впливу на економічну діяльність суб’єктів ринку. Це зумовлює той факт, що даний податок найбільш активно використовується в якості важеля державного регулювання соціально-економічних процесів.
Зміни бюджетної ефективності податку на прибуток підприємств в Україні на аналізованому в дисертаційній роботі часовому інтервалі (2004-2010р.р.) не мають чіткої тенденції (рис. 1). Протягом 2004-2006р.р. відповідний показник зменшувався. Це пов’язано з умовами податкової конкуренції та врахуванням Україною загальноєвропейського курсу на оптимізацію ставок податку на прибуток корпорацій, що фактично означало їх поступове зниження. Саме з 2004р. базова ставка вітчизняного податку на прибуток була знижена до 25% та запроваджені нові норми амортизації. Деяке незначне підвищення бюджетної ефективності податку у 2007-2008р.р. слід пов’язувати зі змінами у податково-пільговій політиці (скасуванням низки економічно необґрунтованих пільг). Різке ж її зменшення у 2009р. зумовлене наслідками фінансової кризи (збільшенням кількості збиткових підприємств, отриманням фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування в цілому по Україні у формі збитку). Поступове економічне відновлення у 2010р., яке відбувалося і в Україні, і в світі, мало своїм результатом деяке підвищення бюджетної ефективності вітчизняного податку на прибуток підприємств.
