УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ НА ОСНОВІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методичні засади удосконалення механізмів розвитку рекреаційного комплексу регіону» досліджено сутність і специфіку економічних відносин і інтересів у розвитку рекреаційного комплексу регіону, визначено концептуальні засади поєднання інтересів у процесі розвитку регіонального рекреаційного комплексу, обґрунтовано методичні підходи до стимулювання попиту на регіональний рекреаційний продукт.

В результаті дослідження встановлено, що поняття «рекреаційний комплекс» (РК) доцільно трактувати як економічну категорію, що виражає сукупність взаємозалежних галузей і виробництв національної економіки, єдиним функціональним завданням яких є діяльність, спрямовану на задоволення різноманітних і постійно зростаючих потреб людей у різних видах відпочинку й подорожей у вільний час при раціональному використанні всіх наявних рекреаційних ресурсів.

Пріоритетність розвитку рекреаційного комплексу регіону може бути забезпечена шляхом створення економічних передумов активізації діяльності санаторно-курортних установ, насамперед за допомогою податкових, фінансових, бюджетних пільг у ході використання принципів оплатності за рекреаційні ресурси й послуги. Даний підхід передбачає вирішення й ряду організаційно-правових проблем суперечливості інтересів.

Здійснення перетворень у рекреаційному комплексі повинне спиратися на результати вивчення ролі й місця потреб у рекреаційних послугах у структурі потреб суспільства, виявлення тенденцій їх розвитку з урахуванням соціально-економічного статусу населення країни. У даному питанні необхідний системний підхід. Процес узгодження економічних інтересів між суб'єктами господарювання рекреаційної сфери й територіями, цими суб'єктами й інфраструктурними елементами курортів, головним чином, полягає у вирішенні питань власності на зазначені об'єкти. Найбільш доцільним представляється диференційований підхід, який враховує специфіку рекреаційної сфери, її високу соціальну значимість. Приведення економічних і організаційних основ рекреаційної сфери відповідно до існуючих правових норм повинне позитивно відбитися на статусі господарських одиниць.

Перетворення у рекреаційній сфері в цілому неможливі без визначення її ролі й місця в системі галузей господарства, а також специфіки й основних властивостей основного її продукту – послуги, що необхідно також для оцінки економічної ефективності цієї галузі. Розглянута сфера за характером відносин, що виникають у процесі її функціонування, що включає відносини між суспільством і колективом господарюючого суб'єкта даної сфери, а також між колективом і рекреантами, за способом одержання й реалізації продукту, що задовольняє фізичні й соціальні потреби особистості може бути віднесена до особливої соціальної сфери нематеріального виробництва. Відповідно до чого, її економічна ефективність може оцінюватися не на основі величини перенесених у продукт витрат, а по корисності для суспільства й отриманому ефекту в результаті використання курортних факторів.

Специфіка рекреаційного продукту, пов'язана з його властивостями: періодичністю споживання, невіддільністю від місця виробництва, одномоментністю надання, проявляється у відсутності звичних кількісних індикаторів попиту у вигляді еластичності від ціни. У той же час досить сильна залежність від нецінових факторів: величини доходів, цін на товари – субститути, сполучені послуги, якості й розвиненості сполучених галузей, стереотипів поведінки, психології споживачів.

Вивчення потреб населення в рекреаційних послугах лежить в області міждисциплінарного підходу, економічний аспект якого полягає в приведенні обсягу й структури рекреаційних послуг у відповідність з потребами суспільства, а також у максимальному підвищенні ефективності використання рекреаційних ресурсів. Подібний підхід можливий при створенні постійно діючих аналогових моделей на основі аналізу динаміки всіх системоутворюючих факторів. Це дає можливість не допускати необґрунтованої інтегрованості розвитку курорту й позарекреаційних галузей, сфокусувати увага на головному містоутворюючому базисі території, що також в остаточному підсумку буде сприяти реалізації економічних інтересів на державному, регіональному й внутрішньокурортному рівнях.

Реалізації економічних інтересів господарюючих суб'єктів рекреаційної сфери, що проявляється у вигляді підвищення попиту на їх продукт і збільшенні доходу, сприяла б також зміна існуючих підходів до методів ведення фінансового обліку, стратегії й тактиці ціноутворення, аналізу й планування витрат. При цьому варто використовувати все різноманіття підходів і методик, використовуваних у країнах з розвинутою ринковою економікою, включаючи метод на основі розрахунку беззбитковості й цільового прибутку.

З огляду на величезний вплив, здійснюваний рекреаційною сферою на розвиток багатьох галузей, у результаті чого в процес відтворення втягуються фінансові, природні й трудові ресурси, слід зазначити, що в процесі перетворень цієї сфери реалізуються не тільки інтереси санаторно-курортного або туристського комплексу, але також інтереси муніципальних, регіональних і державних структур, пов'язані з вирішенням бюджетних, податково-фінансових відносин. Це має додатковий стимулюючий характер для залучення зазначених владних структур у здійснення реструктуризації в розглянутій сфері.

У другому розділі «Економічна оцінка розвитку рекреаційної сфери України та рекреаційного комплексу Кримського регіону» здійснено оцінку стану та проблем розвитку рекреаційної сфери економіки України, економічну оцінку потенціалу рекреаційних ресурсів Кримського регіону, аналіз стану та оцінка потенціалу розвитку рекреаційного комплексу м. Севастополь.

Дослідження показало, що вітчизняний рекреаційний бізнес пройшов процес адаптації до ринкових. Однак, цей процес йшов обхідним, неефективним для держави шляхом. В короткий час утворилася велика кількість приватних фірм, які стали задовольняти потреби українських громадян в рекреації. Починаючи з 1995 року кількість санітарно-курортних та оздоровчих закладів скорочується, хоча в останні п’ять років темпи зменшення незначні.