АКТИВІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження соціальних чинників інноваційного розвитку» узагальнено теоретичні підходи до визначення сутності та факторів інноваційного процесу, обґрунтовано соціальні чинники інноваційного розвитку, складові національної інноваційної системи, проаналізовано роль соціальних чинників у системі міжнародних оцінок інноваційного розвитку та конкурентоспроможності.

Інноваційною вважають таку модель розвитку, при якій зростання ВВП забезпечується в основному за рахунок виробництва та реалізації наукоємної продукції та послуг. Узагальнення теоретичних підходів до сутності та ролі інноваційного розвитку дало змогу обґрунтувати його безальтернативність і всебічність, проникнення в різноманітні сфери людської діяльності. Відбувається зростання різновидностей інновацій, які класифіковано за трьома ознаками: типом інновацій (технологічний, інформаційно-комунікаційний, екологічний, соціально-економічний, соціо-культурний, організаційно-управлін­ський, інституційний); сферою застосування (матеріальне виробництво, наука, соціальна сфера, сфера соціальних відносин, державне управління та ін.) та характером інноваційних змін (псевдоінновації, поліпшуючі інновації, базисні, комбіновані, еволюційні, радикальні), що характеризує багатоваріантність інноваційного процесу. Систематизовано чинники, які обумовлюють інноваційні процеси, у блоки економічних, соціальних, законодавчих та організаційно-управлінських. На сучасному етапі зростає роль соціальних чинників інноваційного розвитку, які безпосередньо пов'язані з людиною і соціальною сферою, а саме: науки, освіти та професійної підготовки, культури, креативності, демографічних змін, міграції населення та стану його здоров’я (рис. 1). У сучасних умовах найбільш потужний вплив на інноваційну діяльність здійснює наука, освіта та професійна підготовка, шляхом нагромадження знань, генерації ідей, формування інноваційно спроможних кадрів.

На основі проведеного дослідження розроблено модель впливу соціальних чинників на інноваційний процес (рис. 2). Ця модель показує взаємозв’язок інноваційного процесу та творчої науково-технічної діяльності людей, форм активізації їх шляхом підвищення мотивації до інноваційної діяльності.

Теоретико-методологічні основи дослідження інноваційного розвитку дозволили упорядкувати понятійний і термінологічний апарат та визначити поняття «національна інноваційна система» (НІС), яка являє собою сукупність взаємопов’язаних державних і приватних установ і виробничих організацій, інститутів правового, фінансового і соціального характеру, що забезпечують реалізацію інноваційного процесу. Визначено її структуру, де виокремлено чотири взаємозв’язані між собою підсистеми: генерації знань, технологій; система їх комерційного використання; відтворення знань і формування кадрів для інновацій; інноваційна інфраструктура. Соціальна складова інноваційної системи представлена третьою підсистемою – відтворення знань і формування кадрів для інновацій, однак елементи соціальної складової НІС присутні і в інших підсистемах.

Особливу увагу приділено дослідженню таких соціальних складових НІС, як освіта та наука. Освіта формує фундамент інтелектуального і творчого розвитку людини, здатність освоювати та аналізувати інформацію. На сучасному етапі в розвинених країнах виявлена тенденція до переходу від загальної середньої освіти до освіти більш високого рівня, в тому числі і вищої, до формування системи навчання впродовж життя, де підготовка кадрів відбувається з урахуванням вимог високотехнологічних і наукових виробництв. Формується новий тип освіти, заснований на розвитку принципово нової системи викладання з використанням електронних засобів навчання (e-lea
ing), що дозволяє забезпечити високу гнучкість навчання, його індивідуалізацію, дистанційність та широку самостійність у процесі здобуття знань, де велика роль відводиться самоосвіті, що формує креативні здібності, новаторський потенціал та творчий підхід до вирішення будь-яких поставлених завдань.