ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методичні засади формування інвестиційної стратегії розвитку інтелектуального капіталу у аграрній сфері» визначено наукові основи дослідження процесу інтелектуалізації економічної діяльності у аграрній сфері; досліджено еволюцію економічних знань та уявлень про розвиток інтелектуального капіталу аграрної сфери; сформовано методичні основи діагностики розвитку інтелектуального капіталу аграрної сфери.

В результаті дослідження доведено, що для аграрної сфери України інтелектуалізація економічної діяльності повинна стати безальтернативною стратегією її розвитку. Інтелектуальні ресурси визначаються як один з видів диференційованих економічних ресурсів, базою формування якого є інформація й знання, а основними носіями й перетворювачами – людські ресурси. Інтелектуальний капітал являє собою як сукупність інтелектуальних ресурсів, використовуваних у виробництві, тобто множину абсолютно всіх інтелектуальних ресурсів організації, незалежно від наявності в них будь-яких обмежуючих характеристик.

Системний аналіз інтелектуального капіталу аграрної сфери дозволив виявити структурно-функціональні рівні системної взаємодії його компонентів і визначити інтелектуальний капітал аграрної сфери як систему соціально-економічних відносин, що виникають із приводу розширеного відтворення, розподілу й споживання інтелектуального продукту в інтересах посилення конкурентного потенціалу конкретних підприємств й підвищення ними ефективності виробництва вартості з метою формування глобальної конкурентної переваги.

Інтелектуальний капітал аграрного підприємства визначається як сукупність укрупнених груп ресурсів, які воно використовує у виробництві вартості: людські авуари, структурні авуари. Його основними структурними елементами виступають: людський капітал, організаційний капітал, споживчий (клієнтський) капітал (капітал відносин). Для формування інтелектуального капіталу аграрного виробництва важлива сукупність факторів: інтелектуальний потенціал співробітників аграрних підприємств; корпоративна культура; мотиваційні технології; комунікаційні процеси; вільний обмін знаннями; раціональне співвідношення кооперації й конкуренції; мережна взаємодія зі споживачами й контрагентами.

Найбільш важливими принципами ефективного формування й використання інтелектуального капіталу аграрної сфери є: принцип взаємного доповнення й збалансованості окремих компонентів, що характеризує підвищення інтелектуального капіталу за рахунок вдалого їх поєднання; принцип нелінійності результату взаємодії окремих компонентів, зокрема, неможливо збільшити інтелектуальний капітал шляхом збільшення лише однієї складової.

Діагностування інтелектуального капіталу аграрних підприємств є процесом спостереження за відповідністю вектора розвитку компонентів системи інтелектуального капіталу їх стратегічній спрямованості – оцінка «стратегічної готовності». В результаті дослідження розроблено концептуальні основи діагностування інтелектуального капіталу аграрних підприємств. Основа концепції діагностування інтелектуального капіталу підприємств аграрної сфери  –  об'єктивна необхідність визнання самого факту існування інтелектуального капіталу як повноцінного капіталу в структурі сукупного капіталу аграрних підприємств й усвідомлення економічної доцільності здійснення управління компонентами інтелектуального капіталу для використання їх у виробництві вартості.

В результаті дослідження розроблено структурно-функціональну модель системи діагностики інтелектуального капіталу, яку доцільно інтегрувати в систему загального менеджменту аграрних підприємств. Основною функцією системи діагностування інтелектуального капіталу є спостереження за процесом відтворення інтелектуального капіталу для встановлення ступеня відповідності рівня й характеру його динаміки вектору ринкової стратегії підприємства.

Підсистемою інформаційного забезпечення системи діагностування інтелектуального капіталу аграрного підприємства, повинна стати система моніторингу. Моніторинг інтелектуального капіталу аграрного підприємства являє собою циклічний процес відстеження змін, що відбуваються в системі інтелектуального капіталу (як у цілому, так і в розрізі компонентів), для встановлення статистичних закономірностей взаємообумовленого розвитку компонентів, вивчення частки внеску кожного з них у загальний результат системної взаємодії, аналізу можливості цілеспрямованого розвитку інтелектуального капіталу в рамках стратегічної концепції, прогнозування, усвідомлення тенденцій і т.д. Розроблено процедуру виміру інтелектуального капіталу підприємств аграрної сфери і універсальний алгоритм виміру інтелектуального капіталу за допомогою ієрархічно організованої системи якісних показників.

Інвестиції в інтелектуальний капітал являють собою матеріальні (основні фонди, фінанси) і нематеріальні (визнання, інформація) вкладення, які направляються на збільшення знань, досвіду, на підвищення кваліфікації, поліпшення мотивації персоналу, збільшення організаційних можливостей, на розвиток каналів комунікації організації. В результаті дослідження визначено джерела, форми та особливості інвестицій в інтелектуальний капітал. Запропоновано укрупнений алгоритм оцінки інноваційного потенціалу враховує взаємозв'язок окремих елементів інтелектуального капіталу (рис. 1). Розроблений організаційно-методичний інструментарій дозволяє оптимізувати вибір архетипу інноваційної стратегії.