ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ НА ШЛЯХУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛОЖЕНЬ КІОТСЬКОГО ПРОТОКОЛУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан наукової розробки проблеми, окреслено зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, виокремлено об’єкт, сформульовано мету, завдання та предмет дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення та апробацію одержаних автором результатів.

У першому розділі „Методологія системного дослідження економічної складової Кіотського протоколу Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату” розглянуто взаємний вплив економічної та екологічної систем, представлені сучасні концептуальні підходи до моделювання еколого-економічної взаємодії, сформовано авторський підхід до дослідження розвитку економічної системи в умовах запровадження в дію Кіотського протоколу.

Сучасна активна господарська діяльність людини призводить до різкої глобальної зміни у створеній протягом тисячоліть системі навколишнього природного середовища. Науково-технічний прогрес, і передусім, швидке зростання енергетичної потужності цивілізації породжує ряд проблеми, що вимагають глибокого наукового аналізу. Вони викликані масштабом прямого випливу діяльності людини на довкілля. Викиди парникових газів в атмосферу внаслідок використання природного органічного палива, вирубка лісів, заміна природних ценозів штучними, ерозія ґрунтів, різноманітні види забруднень та інші негативні наслідки змінюють, деформують усталений хід природних процесів і, відповідно, змінюють умови життя та діяльності суспільства. Принциповим економічним питанням при цьому є перекладання додаткових екстернальних витрат сучасним поколінням на майбутнє за існуючого техногенного розвитку.

Автором дисертаційної роботи аргументовано, що традиційна модель економічного зростання, яка ігнорує важливість природних факторів, не здатна запобігти посиленню глобальних екологічних проблем, включаючи подальшу зміну клімату, вона вичерпала себе на даному історичному періоді розвитку цивілізації. Перехід до сталого розвитку вимагає включення екологічного фактора в систему основних соціально-економічних показників. Це можна досягти через розробку та врахування на глобальному та національному рівнях індикаторів сталого розвитку. Вони повинні бути включеними в міжнародних, національних програмах сталого розвитку, плани та програми розвитку економіки, плани дій з охорони довкілля за прикладом Кіотського протоколу.

Разом з цим реалізація останнього породжує дві взаємнообернені проблеми: вплив емісійних вуглецевих обмежень на основні економічні показники (в першу чергу ВВП) та зростання економіки на обсяги викидів парникових газів. Розв’язання таких задач потребує дослідження динаміки зазначених ключових економічних та екологічних показників, необхідних для формування ефективної політики управління емісіями, відпрацювання стратегії на вуглецевому ринку. Таке вивчення повинно ґрунтуватись на застосуванні складних аналітичних інструментів, що формалізують окрім вказаного ВВП також основні економічні показники – рівень інвестування, національний дохід, кінцеве споживання, рівень основних виробничих факторів.

Дисертантом запропоновано виділити чотири рівні вивчення впливу запровадження Кіотського протоколу на еколого-економічну систему: міждержавної співпраці, національної економіки (макроекономіки), галузевої структури та окремої виробничої одиниці (мікроекономіки). При цьому кожному виділеному рівню поставлено у відповідність певний математичний інструментарій дослідження.

1.       Застосування системно-динамічного моделювання до вивчення міждержавної взаємодії у реалізації положень Кіотського протоколу.

Системний підхід ґрунтується на принципі цілісності об’єкта дослідження, тобто дослідження його властивостей як єдиного цілого, єдиної системи. Даний принцип виходить з того, що ціле володіє такими властивостями, якими не володіє жодна з його частин – властивість емерджентності. Системно-динамічний підхід слугує зручним інструментом вивчення складних систем в різноманітних сферах економіки та дозволяє знаходити оптимальні стратегії при прийнятті управлінських рішень.

2.       Моделювання національної економічної стратегії в умовах реалізації Кіотського протоколу.

Дослідження еколого-економічної взаємодії даного рівня проведено на основі теорії економічного зростання, яка стала відповіддю на потребу в розробці ефективних макроекономічних концепцій та підходів щодо прогнозування і планування розвитку економічної системи. В своїй еволюції дана теорія пройшла ряд етапів, основними серед яких можна виділити: появу залежностей щодо виробництва у вигляді виробничих функцій, моделей економічного зростання типу Харрода-Домара, Солоу, двохсекторної моделі. Об’єктивно, що кожна з цих моделей відіграла своє значення у становленні положень теорії економічного зростання. Вони дозволили, зокрема, виконати аналіз стійкості механізмів саморегулювання ринкової економіки. В моделях довгострокового прогнозування визначається динаміка виробничого потенціалу національної економіки.

3.       Моделювання галузевої структури економіки з врахуванням обмежень на емісії парникових газів.

Дослідження проблеми цього рівня розкрито за допомогою балансового методу, тобто методу взаємного співставлення наявних матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів та потреби в них. Балансовий метод та створені на його основі моделі слугують основним інструментом підтримки пропорцій в економічній системі. Балансові моделі на базі звітних балансів характеризують пропорції, що склалися між економічними суб’єктами.

При цьому за основу дослідження було взято динамічну балансову модель взаємодії економіки та навколишнього природного середовища – динамічну модель Леонтьєва-Форда