ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Краткое содержание

Основний зміст ДИСЕРТАЦІЙНОЇ роботи

У першому розділі „Теоретичні основи формування і оцінки соціально-економічного потенціалу регіону” досліджено, проаналізовано, систематизовано та узагальнено наукові підходи до визначення поняття регіону, регіональної соціально-економічної системи, соціально-економічного потенціалу регіону та інших категорій досліджуваної проблематики, виявлено структурно-змістовні характеристики соціально-економічного потенціалу, класифіковано фактори екзо- та ендогенного характеру, що на нього впливають, обґрунтовано принципи та систему показників оцінки соціально-економічного розвитку регіону.

У вітчизняній економічній науці досить розрізнені погляди на сутність понять „регіон”, „потенціал” „соціальний потенціал”, „економічний потенціал”, „соціально-економічний потенціал”. До визначення згаданих вище понять в основному підходять із позицій економіко-географічних досліджень, без урахування особливостей та нового змісту регіональної політики України, змін статусу регіональних соціально-економічних систем в умовах глобалізації світової економіки й поглиблення міжнародного поділу праці.

Визначено, що регіон є відкритою складною соціально-економічною системою вищого рівня, яка складається із сукупності елементів, які самі по собі також є соціально-економічними системами нижчого рівня. Досліджуючи сутність дефініцій „економічний потенціал регіону”, „виробничий потенціал регіону”, „соціальний потенціал регіону”, „ресурсний потенціал регіону” „соціально-економічний потенціал регіону”, запропоновано як вихідний інтегральний орієнтир для оцінки соціально-економічного розвитку і найбільш загальну характеристику використовувати саме „соціально-економічний потенціал”.

Введення в науковий обіг поняття „соціально-економічний потенціал” обумовлено, з одного боку, усвідомленням обмеженості ресурсів для екстенсивного економічного зростання, з іншого боку – прагненням увести в дію додаткові резерви й стимули, закладені в структурі системи або діяльності, але не реалізовані на практиці. Соціально-економічний потенціал розглядається як сукупність соціально-економічних факторів, джерел, стимулів, форм підвищення ефективності використання продуктивних сил. Тому соціально-економічний потенціал виступає як додаткове джерело ресурсів. З метою поглиблення наукових підходів до дослідження соціально-економічного потенціалу визначено процес його формування або перетворення, який покладено в основу моделі відтворення соціально-економічного потенціалу регіону (рис. 1).

Соціально-економічний потенціал розвитку регіону є сукупністю зовнішніх та внутрішніх факторів розміщення і розвитку продуктивних сил, які часто є взаємозамінними. Виключення становлять лише соціальні інститути та стан навколишнього середовища. Як показує світовий досвід, скопіювати елементи суспільного устрою досить важко, вони завжди мають власну специфіку в новому культурному середовищі. Також не можна запозичити й компоненти природного середовища, їх можна тільки відновити. Унікальним ресурсом є управління, що визначає і напрями розвитку, і можливості залучення зовнішніх ресурсів, і ефективність використання внутрішніх. Класифіковано фактори, що формують основу соціально-економічного потенціалу регіону. До зовнішніх віднесено такі фактори: інституційні, ринкової кон’юнктури, економічної політики, економіко-технологічного прогресу; до складу внутрішніх віднесено техніко-економічні, виробничо-економічні, фінансово-інвестиційні, економіко-географічні фактори.