МАРКЕТИНГ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значимість отриманих наукових результатів, наведено відомості щодо їх апробації.

У розділі 1 «Ринок страхових послуг: теоретичні засади та стан розвитку в Україні» з’ясовано місце та функції страхування як необхідного механізму ринкової економіки, досліджено соціально-економічний зміст категорії «страхова послуга» та її особливості як об’єкту маркетингу, визначено тенденції розвитку ринку страхових послуг в Україні.

Результати дослідження показали, що у світовій практиці розвинений страховий ринок усе більше стає не тільки важливим чинником стабільності економіки й забезпечення життєдіяльності громадян, а й інструментом раціоналізації руху наявних фінансових ресурсів та, як доводить світова практика, одним із потужних джерел інвестиційних ресурсів країни. Не зважаючи на те, що коло робіт зі страхової тематики чимале та постійно розширюється, у цій сфері бракує сучасних концепцій, а також дослідницької системності. Автор поділяє точку зору тих науковців, які зазначають, що несистемний підхід у процесах дослідження страхової діяльності призводить до неповного відображення соціально-економічної сутності страхування, порівняно із іншими економічними секторами, та до деформації тих функцій, які воно сьогодні має виконувати в національній економіці.

Встановлено, що серед вітчизняних і зарубіжних дослідників стосовно визначення та класифікації функцій страхування існують відмінні погляди. Так, зазвичай виділяють від двох (соціальна та економічна) до десяти та більше окремих її функцій, деталізуючи їх за ознаками або спрямуванню фінансово-економічної діяльності. Іноді в якості окремих функцій наводяться результати діяльності зі страхування. Але майже усі точки зору, врешті решт, зводяться до трьох функціональних напрямів: антиризиковий, заощаджувально-накопичувальний та превентивний. В роботі (рис. 1) запропоновано наступну логіку класифікації функцій страхування. Його функції як механізму ринкової економіки можливо узагальнити трьома основними: антиризикова, превенційна, та ощадна. Їх виконання досягається страхуванням на основі здійснення низки прямих функцій: ліквідація (або сприяння усуненню) наслідків зовнішніх і внутрішніх несприятливих подій, попередження та запобігання певним несприятливим подіям, контроль рівня ризиків та управління ними, заощадження певного обсягу коштів, безпосереднє відшкодування збитків тощо. Це, своєю чергою, дає підстави говорити про особливі функції страхування, які пропонується структурувати наступним чином:

·соціальні (перекладання на страховиків ряду завдань державного соціального страхування із захисту населення, участь у соціально значущих та екологічних проектах, упровадження відповідних видів обов’язкового страхування, створення умов для накопичення коштів безпосередньо населенню та ін.);

·фінансово-економічні (використання інвестицій страхових компаній в економіці країни; виконання інституційної ролі на ринках капіталу; забезпечення безперервності та безперебійності економічних (відтворювальних) процесів; сприяння виконанню державних функцій у сфері реалізації національної соціальної та економічної політики та ін.).