ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні основи конкурентоспроможності регіону» розкрито економічну сутність і значення конкурентоспроможності регіонів в розвитку соціально-економічних систем у трансформаційний період, досліджено умови формування та місце регіону як системи, що самоорганізується, визначено ключові утримувачі інтересів у регіоні, розглянуто еволюцію поняття «конкуренція», виявлено сукупність чинників формування конкурентоспроможності регіонів.

Соціально-економічні особливості регіонів України потребують кардинального підвищення їхньої конкурентоспроможності. Дослідження теоретико-методологічних засад забезпечення сутнісних та особливих умов підвищення конкурентоспроможності дозволило здійснити оцінку її складових та охарактеризувати конкурентоспроможність української економіки в цілому.

Автором з’ясовано, що формування конкурентоспроможності, порівняно з індикаторами економічного зростання, є більш значущим показником, який відображає здатність економіки утримувати стійкі позиції на ринку і є найважливішою функцією державного регулювання економіки в конкурентному середовищі. Ця обставина активізує необхідність розробки стратегій регіонального розвитку на основі нових технологій регіонального управління, виходячи з конкурентних переваг кожного регіону, що відображають його специфіку та враховують основні тенденції і проблеми світового розвитку. Типологізація регіону за різними видовими та класифікаційними ознаками дає змогу виділити на основі різних концепцій найбільш характерні підходи до трактування його сутності: як територія, як соціальна конструкція, як економічний агент, як суб’єкт конкурентної взаємодії і, нарешті, як економічний простір.

Аналіз різних концептуальних підходів і експлікація поняття «регіон» дозволили обґрунтувати підхід до поняття «регіон» як багатофункціональної і багатоаспектної системи, що саморозвивається. У зв’язку із суб’єктно-об’єктною сутністю цієї системи регіон розглядається в різних парадигмах: регіон – соціум, регіон – квазідержава, регіон – квазікорпорація і регіон у системі ринкових відносин.

Поглиблено категорійно-понятійний апарат та визначено основні відмінності в поглядах на конкурентоспроможність регіону з розкриттям сутнісних характеристик та з використанням методичних підходів до визначення конкурентоспроможності як системоутворюючої властивості, що забезпечує цілісність та здатність взаємодіючих суб’єктів регіональних відносин ефективно використовувати ресурси для виробництва конкурентоспроможних товарів, послуг, що, у свою чергу, підвищує рівень якості життя населення, доходи власникам капіталу та соціально-економічний розвиток країни.

Перераховані класифікаційні ознаки дозволили виявити як загальні фактори, що впливають тією чи іншою мірою на конкурентоспроможність будь-якого регіону, так і специфічні, що мають значення лише для окремих регіонів. Оскільки конкурентна перевага – це, перш за все, перевага у факторах виробництва і факторах навколишнього середовища, логічно розглянути їхні структурні елементи і складові