ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ІМПЕРАТИВИ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ РИНКУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію та особистий внесок здобувача.

У першому розділі «Теоретичні основи реформування земельних відносин в умовах ринку» викладено теоретико-методологічні засади трансформації земельних відносин в нових соціально-економічних умовах, досліджено еволюцію земельних відносин за роки незалежності України, а також виявлено роль і значущість системи еколого-економічних імперативів у формуванні напрямів подальшої трансформації відносин власності на землю та інституціоналізації земельних відносин.

Соціально-економічна, політична, екологічна гострота конфлікту інтересів при реформуванні земельних відносини в Україні пов’язана з помилковим уявленням про них лише як про правові щодо володіння, користування та розпорядження землею та недооцінкою, неузгодженістю між економічними та юридичними аспектами прав власності на неї. Тобто відчувається нестача фундаментальних досліджень складових відносин щодо землекористування та форм їх прояву в умовах ринку.

Під земельними відносинами на нинішньому етапі їх розвитку необхідно розуміти суспільні відносини у сфері володіння, користування, розпорядження та інших прав власності на землю і земельні ділянки. Права власності тісно пов’язані з використанням землі, земельних ресурсів та ділянки як об’єкта відносин. Тому у процесі формування земельних відносин шляхом розвитку речових прав на землю необхідно визначити не лише суб’єкт і об’єкт права власності, а й способи набуття та співвідношення прав, які мають різні форми прояву в економічному, соціальному та екологічному аспектах.

Обґрунтовано, що важливим елементом земельних відносин в Україні на засадах інституту прав власності на землю є соціально-економічна складова економіки. Виявлено також надзвичайно складну сутність і структуру ефективних відносин в умовах ринку. Сукупність речових прав на землю, їх різноманітних комбінацій у створенні правового режиму землекористування щодо забезпечення високого рівня соціальної, екологічної та економічної ефективності повинні формуватись у відповідному правовому полі на основі системи суспільних цінностей та еколого-економічних імперативів.

Оскільки земельні відносини охоплюють усі сфери природно-господарської системи та є невід’ємною складовою виробничих відносин суспільства, їх унормування через еколого-економічні імперативи повинно відбуватися в результаті взаємодії екологічного, соціального та економічного просторів (рис. 1).

Складність визначення імперативів у конкретних ситуаціях полягає в тому, що зазначені простори мають особливі закономірності та тенденції розвитку. Кожна з них формує власні цінності та критерії розвитку земельних відносин. Розкрито, що сталість землекористування забезпечується шляхом гармонізації цілісної системи еколого-економічних імперативів, які узгоджуються із функціонуванням вказаних просторів і враховуються у політиці реформування земельних відносин.