ІНФРАСТРУКТУРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У РЕГІОНАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, об’єкт і предмет, сформульовано основні завдання, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади функціонування інноваційних процесів у регіонах» досліджено еволюцію інноваційного розвитку економіки, розроблено парадигму інноваційного розвитку регіону, визначено принципи функціонування інноваційного процесу в регіоні, запропоновано його змістову характеристику, сформовано нелінійну модель взаємодії між учасниками інноваційних процесів з урахуванням регіональної інноваційної інфраструктури.

У дисертації обґрунтовано, що зміни у ринковому середовищі викликані появою і застосуванням нових факторів економічного зростання.

На основі теоретичного дослідження інноваційного розвитку регіону розроблено парадигму функціонування інноваційних процесів регіонів як систему факторів «п’ять і»: 1) капітал – як інвестиції; 2) праця – як інтелект; 3) вплив науково-технічного прогресу – як інновації; 4) ресурсом сьогодні стала інформація (знання); 5) для функціонування інноваційної економіки необхідним є фактор інноваційної інфраструктури. Тоді функція матиме вигляд:

Y= F(І_інв,І_інт,І_інн,I_інф,I_інфр.),                                            (1)

де Y – валовий регіональний продукт;

І_інв – інвестиції;

І_інт – інтелект;

І_інн – інновації;

I_інф – інформація;

I_інфр. – інноваційна інфраструктура регіону.

Слід відмітити, що з становленням теорій інноваційного розвитку вчені характеризують найважливіші фактори, поступово їх доповнюють, більш поглиблено розуміють на конкретному історичному періоді розвитку суспільства. У роботі виділено 5 етапів економічного розвитку регіону: 1 етап – на основі факторів виробництва; 2 етап – на основі інвестицій; 3 етап – на основі інновацій; 4 етап – на основі інформації (знань); 5 етап – на основі інноваційної інфраструктури. Це підтверджує, що фактор інноваційної інфраструктури стає визначальним в інноваційному розвитку регіону.

На основі узагальнення існуючих світових підходів щодо факторів економічного розвитку розроблено парадигму функціонування інноваційних процесів у регіонах, в основу якої покладено інноваційну інфраструктуру як інструмент оптимізації взаємодії між учасниками інноваційного процесу у регіоні, що передбачає побудову регіональної інноваційної системи (РІС).

В умовах формування інноваційної моделі розвитку економіки регіону фактором економічного зростання дедалі більше стає інтелектуальний потенціал, який є не лише складовою частиною процесу виробництва, а й рушійною силою його розвитку. Розвиток інтелектуального потенціалу та його ефективне використання не тільки служить підґрунтям формування інформаційної економіки, що базується на інтелектуальних та інформаційних технологіях, а й стає основою якості життя, охоплюючи рівень доходів, обсяги споживання, захист довкілля, становлення особистості.

Інновації сприяють інтенсивному росту ВРП, величина якого визначається регіональними технологіями і підприємницькою активністю населення регіону. Інтеграція цих понять дає можливість вибрати для інноваційних процесів регіону відповідну інноваційну політику розвитку з метою ефективного використання наявних ресурсів за рахунок інтенсивного використання нових технологій.

Для переходу до інноваційної моделі розвитку регіону і підвищення ефективності інноваційних процесів набуває особливого значення інформаційне забезпечення, а також інформаційна підтримка процесів трансферу технологій, пошук партнерів для технологічної співпраці. В інноваційній системі інформаційні потоки втілені у рухові, зберіганні та трансформації певної інформації й забезпечують координацію та баланс усіх складових інноваційного процесу регіону.

Зростає значення інвестицій в інноваційній економіці, трансформується їх спрямованість на створення інноваційних технологій, технічних засобів нового покоління. На регіональному рівні інвестиційне забезпечення необхідне для розвитку нових механізмів формування інвестиційних джерел і їх реалізації в пріоритетних напрямках. Значна роль в процесах фінансування належить регіональній владі, яка повинна прикласти максимум зусиль, щоб зробити регіон інвестиційно-привабливим.

Цілісність інноваційного процесу регіону забезпечує комплексна інфраструктура, основне завдання якої – трансфер знань шляхом збільшення кількості ефективних зв’язків між носіями і споживачами інновацій, які на рівні регіону найбільш тісні.

Практичне втілення нової парадигми забезпечить формування конкурентного інноваційного потенціалу регіонів за рахунок активізації інноваційних процесів шляхом їх інфраструктурного забезпечення.

На основі узагальнення підходів вчених до трактування «інноваційний процес» сформовано поняття «інноваційний процес у регіоні» як нелінійного стадійного циклічного процесу генерації, освоєння знань і використання інновацій, який існує як базовий елемент регіональної інноваційної системи і забезпечує перетворення наукових ідей та розробок у інноваційну продукцію з метою задоволення нових потреб ринку.

Виокремлено принципи формування інноваційного процесу регіону: циклічність, наукомісткість, ієрархічність, горизонтальна і вертикальна стадійність, динамічність, ринкова орієнтація, цільова спрямованість, соціально-економічна ефективність.

Формування інноваційних процесів у регіонах необхідно здійснювати на основі запропонованої нами тріадної моделі, яка враховує нелінійний характер та стадійність інноваційних процесів, включає інфраструктурне забезпечення як важливу і необхідну підсистему РІС і є середовищем його реалізації. Важливою умовою переходу до нелінійної моделі інноваційного процесу регіону є взаємодія всіх учасників інноваційного процесу і орієнтація інновацій на попит. У роботі виявлено ключові тенденції взаємодії елементів інноваційної системи регіону:

1) створення навчально-науково-виробничих комплексів;

2) розуміння інноваційного процесу в регіоні як циклічної «тріадної моделі»;

3) взаємодія держави, науки і бізнесу, що відображена в концепції «потрійної спіралі».

Установлено, що концептуальна основа інтеграції повинна враховувати участь у цих процесах не тільки освіти, науки, виробництва, але і державні та ринкові важелі управління, що дасть змогу забезпечити ефективне функціонування моделі взаємодії учасників інноваційної системи та налагодити ефективний механізм передачі отриманих знань – трансфер технологій.

Формування нової моделі інноваційного розвитку регіонів України в даний час йде шляхом здійснення державою регіональної інноваційної політики, збереження і зміцнення інноваційних потенціалів регіонів, створення основних елементів інноваційної інфраструктури, розробки програм науково-інноваційної політики, реалізації інтеграційних процесів в системі «наука – виробництво – споживання».

Отже, було доведено, що інноваційний процес може початися за умови створення інноваційної інфраструктури загальними зусиллями держави, регіонів, підприємців і окремих осіб. Для прискорення функціонування інноваційного процесу у регіонах і успішного подолання проблем відсутності взаємодії доцільно сформувати регіональну інноваційну інфраструктуру в рамках РІС.

У другому розділі «Методологічні основи формування інноваційної інфраструктури регіону» виявлено сутність інноваційної інфраструктури як фактора інноваційного розвитку регіону, її роль у створенні РІС, вдосконалено класифікаційні ознаки інноваційної інфраструктури з метою використання їх для формування інфраструктурного забезпечення інноваційних процесів у регіоні.

У роботі підтверджено, що інноваційна інфраструктура є основним інструментом інноваційної економіки, яка здатна підняти економіку регіонів держави на досить високий рівень. Вона обумовлює темпи розвитку економіки і зростання добробуту населення. Досвід розвинутих країн світу підтверджує, що в умовах глобальної конкуренції на світовому ринку виграє той регіон, який має розвинуту інфраструктуру створення та ефективного функціонування інноваційної економіки і реалізації інновацій.

В дисертаційній роботі висунуто наукову гіпотезу: прискорений розвиток інститутів інфраструктури пов’язується з високим мультиплікативним ефектом, обумовленим дією інноваційного важеля, що перетворює відносно невеликі витрати в інноваційну інфраструктуру в значно більший приріст ВРП. Зростання попиту на послуги інститутів інноваційної інфраструктури, низька чутливість інфраструктури до циклічного розвитку реального сектора економіки в період виходу із фази депресії з наступним переходом на фазу пожвавлення дають можливість нарощувати темпи економічного розвитку регіону.

Інноваційна інфраструктура регіону – це підсистема РІС, яка об’єднує організаційно-економічні форми та інституції, встановлює взаємозв’язки з її складовими, забезпечує інтеграцію наукового і виробничого секторів регіонів, сприяє створенню, функціонуванню, розвитку і підтримці інноваційного бізнесу на різних стадіях інноваційного процесу, забезпечує виробничо-технологічні, фінансові, інформаційно-маркетингові, кадрові послуги, підвищує ефективність інноваційного процесу та зменшує ризик і тривалість виходу на ринок наукомісткої продукції.

Справедливим вважаємо твердження, що інноваційна інфраструктура регіону є одним із базових елементів РІС (рис. 1).

Виникає необхідність подальшого удосконалення РІС, основна складова якої – інноваційна інфраструктура, що здатна полегшити комерціалізацію наукових розробок, підтримати на стартовому етапі малі високотехнологічні підприємства та сприяти прискореному освоєнню інновацій виробництвом при безпосередній участі їх розробників.

РІС – це підсистема національної інноваційної системи (НІС), що включає сукупність взаємопов’язаних (взаємодіючих) суб’єктів інноваційного процесу (освіта, наука, інноваційна інфраструктура, виробництво), які здійснюють науково-інноваційну діяльність на території регіону на основі комплексу організаційно-правових і фінансово-економічних механізмів та умов шляхом реалізації інноваційної політики.

Для забезпечення ефективності і оптимальності взаємодії учасників інноваційних процесів в дисертації розроблено концептуальні положення формування РІС з акцентом на роль інноваційної інфраструктури регіону:

– інноваційний процес розглядається з позицій нелінійної тріадної моделі;

– інноваційний процес є результатом ефективної взаємодії різних учасників інноваційного процесу у регіоні;

– раціональне поєднання і доповнення елементів інноваційної інфраструктури з урахуванням нелінійної структурної моделі інноваційних процесів;

– розв’язок проблем невизначеності і ризику інноваційних процесів відповідними організаційними формами інноваційної інфраструктури;

– поєднання ринкових механізмів з державною підтримкою інновацій;

– створення об’єктів інноваційної інфраструктури для підтримки малого інноваційного підприємництва як фактора активізації інноваційних процесів у регіоні;

– виділення РІС як самостійного об’єкта управління – умова постійної орієнтації науково-дослідних організацій на реалізацію програм регіонального розвитку;

– формування точок зростання в науково-інноваційній сфері на основі конкурентних переваг;

– ефективні механізми функціонування системи взаємодії між регіональними компаніями, науково-дослідними організаціями і державними установами для реалізації моделі «потрійної спіралі» при формуванні РІС.