РЕИНЖИНИРИНГ УПРАВЛЕНИЯ ВОДОПОЛЬЗОВАНИЕМ: ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ РЕГИОНОВ И МЕХАНИЗМ РЕАЛИЗАЦИИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, визначено її мету і завдання, теоретичні і методологічні основи, предмет та об’єкт дослідження, вказано її наукову новизну та практичне значення, наведено дані про апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі «Концептуальні основи управління водними ресурсами в умовах ринкових відносин» досліджено систему управління водними ресурсами в цілому та теоретико-методичні засади управління водокористуванням, проаналізовано досвід управління водними ресурсами в зарубіжних країнах і чинний механізм управління водокористуванням в Україні.

Дослідження показали, що останнім часом у світовому масштабі загострилася проблема забезпеченості населення і галузей господарського комплексу прісною водою. Україна також не є винятком. Незважаючи на те, що в 2010 порівняно з 1990 роком обсяги забору свіжої води зменшилися втричі, питома вага скинутої забрудненої води в структурі її  відводу  збільшилася. Причиною  такої  тенденції виступає погіршення стану водопровідно-каналізаційного господарства, зношеність систем водозабору і водовідведення. Повільна модернізація матеріально-технічної бази та інфраструктури регіональних водогосподарських комплексів пов’язана з обмеженими обсягами капітальних вкладень у зв’язку з низькою інвестиційною привабливістю цього сегмента національної економіки.

Необхідність розгляду проблеми управління водокористуванням зумовлена посиленням негативних тенденцій як у динаміці втрат води при транспортуванні, так і в структурі відводу забруднених вод. Крім того, значний деструктивний вплив на процеси водокористування має інституціональна неврегульованість експлуатації гідротехнічних споруд як у зоні зрошення, так і в зоні осушення. З кожним роком все більш масштабно та інтенсивно проходять процеси техногенного підтоплення населених пунктів і сільськогосподарських угідь.

Ефективність управління водокористуванням повинна базуватися на принципах і чинниках формування оптимальних моделей водогосподарства. Нині провідним напрямом оптимізації управління водокористуванням є вивчення сукупності індивідуальних і суспільних потреб у водному ресурсі.

Для обґрунтування методологічного апарату в процесі дослідження проблем водокористування важливе значення має систематизація економічних категорій «водокористування», «водоспоживання» та «управління водокористуванням», що розглянуті в роботі в тісному взаємозв’язку з урахуванням економічної стратегії розвитку водогосподарського комплексу України.

На основі проведених досліджень установлено, що сучасний стан управління водним господарством України не відповідає вимогам ринкової економіки та потребує радикальної модернізації і впровадження сучасного міжнародного досвіду. На теперішній час в державі функціонує багатоступенева модель охорони, відтворення і використання водних ресурсів, що значно ускладнює прийняття управлінських рішень.

На базі вивчення міжнародного досвіду управління водокористуванням, зроблено висновки про високий рівень раціонального використання й охорони водних ресурсів у ряді країн. Так, у Японії проблему збереження водних ресурсів вирішує Комітет міністрів по захисту навколишнього середовища, в Угорщині – Міністерство водного господарства та природи; у Польщі – Міністерство місцевого господарства та охорони навколишнього середовища; у Франції – Національний комітет води; у Індії – Національний комітет із планування та координації в галузі збереження навколишнього середовища; у Мексиці – Координаційний комітет із навколишнього середовища.

Результати досліджень показали, що в сучасних умовах формування ринку водних послуг упровадження нового механізму управління водокористуванням можливе при дотриманні таких принципів: розробка загальної концепції розвитку водогосподарств регіонів, узгодження її з економічними механізмами існуючими у базових галузях, орієнтир на комплексний підхід реформування комплексів (міжгалузевого і міжрегіонального).

Господарський механізм управління водокористуванням повинен бути орієнтований на формування нових ринкових відносин, що передбачає: науково обґрунтовану оцінку власності на водні ресурси, раціональне залучення води в сферу господарської діяльності, ефективне регулювання процесів водокористування.

Запропонована концепція ефективного управління водними ресурсами базується на вдосконаленій системі, що діє у ряді розвинених зарубіжних країн. Система ринкових відносин держав близького і далекого зарубіжжя в галузі ефективного водокористування передбачає сукупність економічних, екологічних і соціальних аспектів, спрямованих на збереження, відтворення та охорону навколишнього водного середовища.

Аналіз реформування механізму управління водокористуванням у регіонах України свідчить про необхідність втілення принципово нової інституціональної основи впровадження ринкових форм і методів водогосподарської діяльності в існуючу систему економічних відносин. Найбільш прийнятним варіантом є модернізація механізму управління водокористуванням на основі реінжинірингу, в першу чергу, шляхом створення інститутів державно-приватного партнерства.

Така форма партнерств залишає за державою право на природні водні ресурси і при цьому стимулює залучення приватних інвестицій у водогосподарський комплекс.

У другому розділі «Інформаційно-аналітичне забезпечення оцінки ефективності використання водних ресурсів» розглянуті методика та основні критерії оцінки ефективності водокористування, визначено роль прогнозування водоспоживання та резервів водозбереження, проведено аналіз ефективності використання водних ресурсів у зрошуваному землеробстві.

Проведений аналіз свідчить, про необхідність розробки і вдосконалення методичних підходів до оцінки еколого-економічної ефективності використання водних ресурсів регіонів України з урахуванням специфіки водогосподарської діяльності й особливостей прояву ефективності використання води на базі науково обґрунтованих методичних принципів і прийнятних способів розрахунків.

Регіони України відрізняються запасами водних ресурсів, що зумовлює низку проблем, пов’язаних як із підвищенням в одних регіонах обсягу водокористування, так й екологізацією та економією води в інших. У табл. 1 наведено оцінку основних показників забезпеченості та використання водних ресурсів у регіонах, що дозволяє спостерігати надто дисперсну картину майже за всіма показниками.

Для узагальнення результатів дослідження з визначення ефективності використання водних ресурсів у регіонах України було проведено їх ранжування залежно від співвідношення обсягу водовикористання до забору води. Оцінку проведено за даними всіх областей України та АР Крим (рис. 1).

Аналіз свідчить, що обсяги використання води в промислово розвинених регіонах (Дніпропетровському, Донецькому, Запорізькому) значно перевищують аналогічні показники в інших регіонах.