УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретичні основи управління системою продовольчої безпеки регіонів України» досліджено наукові основи дослідження продовольчої безпеки, обґрунтовано необхідність забезпечення продовольчої безпеки як основи життєзабезпечення й підвищення якості життя населення, досліджено пріоритетні сфери й механізми забезпечення продовольчої безпеки регіонів, визначено вплив процесів глобалізації та міжнародної інтеграції та стан продовольчої безпеки України та її регіонів

Національна безпека визначається як забезпечення стабільного функціонування держави й захист його від зовнішніх і внутрішніх впливів надзвичайного характеру. Економічна безпека є якісною характеристикою суспільства, яка вивчається в економічному розрізі з точки зору цілісності, тобто для якої стан економіки є одним із індикаторів життєздатності й функціональної узгодженості основних соціальних інститутів, ідеології й культури. При цьому економічна безпека розглядається як певний якісний стан національної економіки.

Одним з найважливіших соціально-економічних аспектів національної безпеки сучасної України була й залишається продовольча безпека. Національну продовольчу безпеку доцільно охарактеризувати як макроситуацію, при якій всі члени суспільства фактично користуються правом на достатнє харчування або продовольчі ресурси і для цього наявна необхідна кількість продовольства. Національна продовольча безпека включає у себе продовольче забезпечення, що охоплює всі етапи відтворювального процесу, включаючи виробництво, обмін, розподіл і споживання продовольства, а також створення продовольчого резерву й систему зовнішньоекономічних зв'язків. Головною метою продовольчої безпеки виступає покращення здоров'я й підвищення якості життя населення, що досягається шляхом виробництва й споживання в достатній кількості якісних і доступних для населення продуктів харчування. Продовольча безпека формується як певний вектор руху будь-якої національної продовольчої системи до свого ідеального (нормативного) стану.

В результаті дослідження виділено три об'єктивно необхідні основні напрями державної політики України в сфері продовольчої безпеки: досягнення повної продовольчої самозабезпеченості у виробництві так званих стратегічних сільгосптоварів з наступним перетворенням України у великого регіонального експортера даної продукції; формування сильного АПК, стійкого до зовнішніх і внутрішніх загроз, заснованого на збалансованому розвитку всіх регіонів країни; формування зовнішньоторговельних умов забезпечення продовольчої безпеки. Стратегічною метою макроекономічного регулювання агропродовольчої сфери й умовою забезпечення продовольчої безпеки є досягнення економічної й соціальної рівноваги національного й регіональних продовольчих ринків.

Доведено, що з позицій нормативної теорії сутність поняття «продовольча безпека регіону» принципово відрізняється від аналогічного поняття на рівні країни. Під продовольчою безпекою будь-якого регіону розуміється такий стан його економіки, при якому існують умови і діє налагоджений механізм задоволення потреб населення в основних продуктах харчування відповідно до платоспроможного попиту.

Дослідження довело, що основними напрямами підвищення продовольчої безпеки українських регіонів є: інтенсивний розвиток і підвищення конкурентоспроможності АПК стосовно імпорту; збільшення реальних доходів населення; сприяння експорту продовольчих товарів з високою доданою вартістю, широке використання нетарифних методів регулювання імпорту; державна підтримка цін на сільгосппродукцію за допомогою створення резервних фондів, субвенцій на розвиток інфраструктури й кредитування сільгосппідприємств, компенсації диспаритету цін на сільгосппродукцію й ресурси для її виробництва; розвиток регіональних кластерів по виробництву продовольства; створення загальнонаціональної системи інформації про стан регіональних і зовнішніх ринків продовольства.

Регіональний продовольчий ринок є організаційно-економічною системою, що інтегрує в єдиному процесі руху товарів виробників сільськогосподарської сировини й продовольства, оптових торговців, безпосередньо споживачів продукції конкретного регіону й відповідну інфраструктуру, що включає в себе комплекс торговельних, складських, адміністративних приміщень і допоміжних служб (банківська сфера, контроль якості, маркетинг). Сутність регіонального продовольчого ринку визначено як сукупність економічних відносин щодо купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, що вироблена сільгоспвиробниками регіону. Органічною частиною продовольчого ринку є агропродовольчий ринок або ринок сільськогосподарської продукції, що визначається як сукупність різноманітних видів сільськогосподарських ринків, на яких реалізуються економічні відносини між сільгосптоваровиробниками й споживачами щодо виробництва, обміну й споживання сільськогосподарської сировини й продуктів харчування. Визначено і систематизовано фактори формування й розвитку регіонального продовольчого ринку