ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи фінансово-кредитного забезпечення житлової сфери» розглянуто сутність та значення розвитку житлової сфери, концептуальні засади державного регулювання інвестиційно-житлових відносин, визначені форми та методи фінансового та кредитного забезпечення розвитку житлової сфери.

Досвід розвинених країн світу засвідчує, що житлова сфера є ключовою компонентою національної економіки. По-перше, житло є потребою, яка складає основу розвитку суспільства, стимулює його прогрес та визначає рівень добробуту людей. По-друге, необхідність задоволення житлових потреб населення стимулює приватні накопичення, які можуть бути використані в якості інвестицій. По-третє, розширення житлового будівництва сприяє розвитку суміжних видів економічної діяльності, а, відповідно, підвищенню рівня зайнятості населення.

Виявлено, що в економічній теорії та сучасній практиці ринкового господарювання все ще відсутній науково обґрунтований категорійний апарат фінансово-кредитного забезпечення розвитку житлової сфери. В традиційному тлумаченні поняття «житлова сфера» пов’язане з двома видами економічної діяльності: будівництво та житлово-комунальне господарство. Вони відповідно представляють сфери суспільного розподілу праці – виробництва та послуг, служать основою функціонування саме житлових відносин.

В період планової економіки, коли домінувала державна власність, ці відносини знаходились під жорстким державним контролем. Натомість в умовах функціонування різних форм власності особливого значення набувають інвестиційні процеси. На сьогодні житло не може надаватись безкоштовно, а тому потребує доповнення інвестиційною складовою, створюючи таким чином інвестиційно-житлові відносини.

Автором дано визначення сутності фінансово-кредитного забезпечення розвитку житлової сфери, яка полягає в забезпеченні взаємодії всіх учасників інвестиційного процесу щодо будівництва, відтворення, придбання житлової нерухомості та формування інституціонального середовища, спрямованого на задоволення житлових інтересів населення відповідно до рівня його платоспроможності. Розкрито місце та значення основних інститутів-ринків, до яких автор відносить житлові інвестиції,житловий фонд, житлову нерухомість, будівництво та відтворення житла. Інституціональна структура фінансово-кредитного забезпечення житлової сфери представлена на рисунку 1.

Доведено, що регулююча роль держави проявляється у формі інвестиційно-житлової політики, яка розглядається як система, що включає регулювання ринкових відносин, пов’язаних з фінансово-кредитним забезпеченням житлового фонду, його будівництвом, капітальним ремонтом, реконструкцією, технічним обслуговуванням, а також іншими послугами, що надаються населенню з метою створення необхідних умов проживання на основі будь-якої форми власності.