ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначені мета, задачі, об'єкт, предмет та методи дослідження, виділяються елементи наукової новизни і практична цінність результатів досліджень, які виносяться на захист.

У першому розділі «Теоретичний базис формування та функціонування ринку банківських кредитних ресурсів» на основі комплексного підходу визначено економічну сутність кредиту, його принципи, досліджено основи формування та функціонування ринку банківських кредитних ресурсів, а також його особливості в аграрному секторі економіки.

Проаналізовано різні підходи до природи кредиту. Існує три підходи до визначення кредиту: за першого кредит розглядається як форма руху позичкового капіталу або позичена вартість, другого – як економічні або суспільні відносини між кредитором і позичальником з приводу надання вільних грошових коштів або кредитних ресурсів, третього – як надання грошових коштів або товарів. Встановлено, що переважає у літературі другий підхід, тому що визнання кредиту як економічних відносин дає можливість досліджувати дану категорію, враховуючи саме економічні засади її існування.

Визначено, що принципи кредиту взаємопов’язані між собою і діють в комплексі, оскільки випливають із сутності кредиту. Найбільш вживаними є принцип повернення, строковості і платності. Практично не застосовуються у визначеннях кредиту принципи цільового характеру використання, забезпеченості, диференційованого підходу, довершеності. На основі проведеного аналізу обґрунтовано необхідність виділення принципу доступності, який полягає у забезпеченні банками безперервного процесу видачі кредитів на вимогу позичальників з метою стабільного функціонування ринку банківських кредитних ресурсів. Даний принцип має сприяти можливості залучення кредитів на ринку банківських кредитних ресурсів, направлений на захист інтересів позичальників.

Уточнено категорію «кредит» з врахуванням принципу доступності як економічних відносин, які виражаються в перерозподілі тимчасово вільних коштів між кредиторами і позичальниками на ринку кредитних ресурсів за умов повернення, строковості, платності, цільового характеру використання, забезпечення, диференційованого підходу, довершеності та доступності. Дане визначення враховує перерозподіл тимчасово вільних коштів між кредитором і позичальником, підкреслює джерела формування кредитних ресурсів, визначає місце функціонування банківського кредиту, враховує сучасні принципи кредитування.

Систематизовано та узагальнено економічну класифікацію кредитів на ринку банківських кредитних ресурсів України. Аналіз банківських кредитів показав, що за переліком (асортиментом) домінують програми короткострокового кредитування, а пропозиція довгострокових кредитів терміном понад п'ять років досить обмежена. В сегменті довгострокових кредитних програм існує велика прогалина: не задовольняється попит позичальників, який пред'являється на кредити строком понад п'ять років. З'ясовано, що спектр банківських кредитів для позичальників аграрного сектору економіки обмежений і відсутні спеціалізовані кредити.

Розглядаючи кредит як інструмент для задоволення попиту позичальників і водночас прибутковий продукт діяльності кредиторів на ринку банківських кредитних ресурсів, визначено, що чим різноманітнішим буде цей інструментарій, тим більшу кількість позичальників може залучити кредитор. Таким чином, збільшення кількості кредитних програм є перспективним напрямом діяльності банків і взаємовигідним для всіх суб'єктів кредитного ринку.

Вивчення сутності кредитного ринку дозволило запропонувати категорію «ринок банківських кредитних ресурсів в аграрному секторі економіки» як ринок, на якому формується попит і пропозиція на кредитні ресурси, забезпечується взаємодія між кредиторами – банками і позичальниками – підприємствами аграрної сфери виробництва, а ціною на кредитні ресурси виступає процентна ставка. Таке формулювання дає змогу об’єднати важливі елементи кредитного ринку, перелічити його специфічні властивості, підкреслити його самостійність і особливе місце на фінансовому ринку.

На кредитному ринку відстоюють свої інтереси продавці та покупці кредитних ресурсів. Продавці бажають продати кредитні ресурси і при цьому отримати найвищу ціну і прибуток, а покупці – отримати кредит за нижчою ціною. Протилежність інтересів покупців і продавців кредитних ресурсів впливає на формування ціни кредиту. Ціна вирівнює співвідношення попиту і пропозиції і виступає компромісом між кредитором і позичальником. Наявність на ринку кредитних ресурсів великої кількості учасників сприяє загостренню конкуренції. Конкурентна боротьба між кредиторами за прихильність позичальників оптимізує ціни на кредитні ресурси, їх перелік та лояльність умов надання. Конкурентний кредитний ринок зумовлює нижчу ціну на кредитні ресурси.

Функціонування ринку банківських кредитних ресурсів в окремих галузях економіки має специфічні ознаки. На ринку банківських кредитних ресурсів в аграрному секторі економіки кредиторами виступають банки, а позичальниками – сільськогосподарські виробники. Якщо для позичальників аграрного сектору банки є найвпливовішими продавцями кредитних ресурсів, то для банків сільськогосподарські підприємства – лише невеликий сегмент (5–6% від загальної кількості суб'єктів кредитування).

При кредитуванні аграрних підприємств банки висувають наступні умови: досвід роботи на аграрному ринку, наявність джерела погашення кредиту, стабільність грошового руху, участь у кредитному проекті власними коштами.

Виділено особливості функціонування ринку банківських кредитних ресурсів в аграрному секторі, до яких належать:

1. Високий рівень забезпечення за кредитами (застави). В сучасних умовах функціонування кредитного ринку застава виступає головною формою забезпечення за кредитами. Нині не має чітко регламентованого кількісного співвідношення між розміром кредиту і рівнем забезпечення. Банки визначають його самостійно для кожної конкретної кредитної операції. Співвідношення між обсягом кредиту і забезпеченням залежить від терміну кредиту, ліквідності забезпечення, розміру витрат на звернення щодо стягнення забезпечення, терміну відчуження забезпечення. Відповідно, чим більшого значення мають ці фактори, тим меншим буде відношення обсягу кредиту до забезпечення. Але принциповим моментом для банків є ліквідність застави, тобто можливість швидкої її реалізації при виникненні такої необхідності. Заставою за кредитами для підприємств аграрного сектору виступають основні засоби (машини, обладнання, сільськогосподарська техніка), майбутній врожай, нерухоме майно. Високий рівень зношеності основних засобів в аграрному секторі знівелював фактичну можливість надання як застави власного рухомого і нерухомого майна більшості потенційних позичальників, тому що воно низьколіквідне.

2. Підвищена ризиковість аграрного бізнесу, яка може супроводжуватися неповерненням основної суми кредиту або несплатою процентів по ньому з причин погіршення фінансового стану. Кредитний ризик – це загроза втрати кредитором частини власних ресурсів, які передані у вигляді кредитів у розпорядження позичальника на основі кредитної угоди. Несплата позичальником кредитної заборгованості призводить до недоодержання прибутку або збільшення витрат кредитора. Кожній кредитній операції притаманні особливості, що визначають ступінь її ризику. Згідно з даними Міністерства аграрної політики та продовольства України за останні п'ять років рівень прострочених кредитів становив в середньому близько 7,0% від загального обсягу кредитів підприємств аграрного сектору економіки. Наслідками прострочення кредитів є відчуження предметів застави, негативна кредитна історія позичальника, збитки для кредитора. Подібні тенденції ускладнюють взаємовідносини між учасниками кредитного ринку і націлюють кредиторів заздалегідь страхуватися від кредитних ризиків за рахунок підвищення процентних ставок.

3. Перевищення рівня процентних ставок за кредитами рівня рентабельності підприємств аграрного сектору. Ця тенденція створює передумови порушення строків погашення кредитної заборгованості і значно знижує рівень доступу до кредитів. Ціна кредитних ресурсів на кредитному ринку значно перевищує фінансові можливості сільськогосподарських виробників. Так, за підсумками 2005 р. ціна кредитів перевищила середньозважений рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва на 10,9%, 2006 р. – на 15,3%, 2007 р. – на 4,7%, 2008 р. – на 10,3%, 2009 р. – на 8%. Високі проценти за кредитами особливо несприятливі при довгостроковому кредитуванні. Доволі складно спрогнозувати отримання доходів від діяльності і виконати зобов'язання за кредитним договором на кілька років вперед, якщо брати до уваги нестабільність економічного розвитку держави, ризики інфляції тощо. Це підтверджує доцільність втручання держави як регулятора кредитного ринку щодо зниження ціни кредитних ресурсів для аграрного сектору економіки.

4. Функціонування програми пільгового кредитування аграрного сектору економіки. Відповідно до механізму пільгового кредитування держава зобов’язується сплатити кредитору певну частину кредиту у вигляді компенсації процентної ставки. Таким чином, держава виступає гарантом з повернення кредиту і суми процентів по ньому. В той же час розвиток аграрної сфери передбачає необхідність систематичної державної підтримки, моделі і методи якої повинні бути спрямовані на формування ефективних інститутів ринкової економіки, підвищення їх конкурентоспроможності. Ефективна державна підтримка повинна являти собою дії із стабілізації сільськогосподарського виробництва і забезпечення його пристосування до ринкових умов.

У другому розділі «Формування ринку банківських кредитних ресурсів та його функціонування в аграрному секторі економіки» визначено характерні риси сучасного ринку банківських кредитних ресурсів України, такі як: велика чисельність кредиторів порівняно з європейськими кредитними системами; посилення тенденцій входження іноземного капіталу; низький рівень ресурсної бази банків, олігополістичне становище десяти найбільших банків, чий сукупний кредитний портфель зріс від 54,4% у 2005 р. до 57,5% у 2010 р. Проаналізовано кредитну діяльність найбільших банків України, а також визначено позиції універсальних і корпоративних банків. Встановлено, що за період 2006–2010 рр. кредитори першої десятки за обсягом кредитного портфеля здійснили розподіл ринку банківських кредитних ресурсів за сегментами позичальників.

Проведено комплексний аналіз ринку банківських кредитних ресурсів України в розрізі основних галузей економіки: переробної промисловості, торгівлі та ремонту автомобілів, операцій з нерухомістю, сільському господарстві. Обсяги кредитів за п'ять років збільшилися на 658,6 млрд грн, або у 5,6 раза. Протягом 2005–2008 рр. щороку приріст кредитів у середньому становив 100,0 млрд грн. Обсяг короткострокових кредитів строком до одного року зріс на 229,6 млрд грн, або у 5 разів, обсяг кредитів строком понад один рік – на 429,0 млрд грн, або у 5,8 раза. Отже, випереджальними темпами у період дослідження зростало довгострокове кредитування, що свідчить про підвищений попит на цей вид кредитів. Зростання обсягів кредитування було цілком закономірним процесом, оскільки банківська система і економіка України в цей період демонстрували зростання.

Найвищий приріст кредитів відбувся 2008 року, причинами якого стали: підтримка достатньої ліквідності банківської системи; зниження ціни кредитів; нарощування ресурсної бази та поліпшення її строкової структури; підйом виробництва у промисловості і аграрному секторі економіки, підвищення рівня доходів підприємств.

За результатами 2009 р. спостерігався спад кредитування. Основною причиною низхідної динаміки залишків кредитів на 10,7 млрд грн визнано зменшення ресурсної бази банків внаслідок відпливу депозитів з банківських рахунків. Протягом 2009–2011 рр. відмічалося незначне «пожвавлення» на кредитному ринку, а приріст залишків кредитних коштів становив 78,7 млрд грн, або 110%.

Визначено основні тенденції на ринку банківських кредитних ресурсів, які проявляються у постійному зростанні попиту на довгострокові кредити у виробничих галузях економіки. Так, у сільському господарстві частка довгострокових кредитів у загальній структурі залучених кредитів збільшилася на 9,5%, в переробній промисловості – на 4,5%. Протилежні тенденції – зростання частки короткострокових кредитів сформувалися в сфері торгівлі (+ 3%), операціях з нерухомим майном (+13%). Таким чином, виробничі галузі в Україні демонструють стабільний попит на довгострокові кредити, що зумовлюється процесом розширеного виробництва. Сфера послуг і торгівля більшою мірою надають перевагу короткостроковим кредитам, що пов'язане із швидким обігом оборотних коштів. Тенденції до щорічного нарощування довгострокових кредитів в основні галузі економіки позитивно впливають на підвищення технічного переоснащення економіки, але вважати рівень забезпечення економіки України кредитними ресурсами достатнім ще не доводиться.

Встановлено, що в загальній структурі кредитів протягом 2005–2010 рр. частка гривневих кредитів перевищувала частку кредитів у валюті, але більшим попитом на кредитному ринку користувалися кредити в іноземній валюті. Зростання обсягу кредитів в іноземній валюті в сільському господарстві становило 3719 млн грн (2,5 раза), в переробній промисловості – 41995 млн грн (2,8 раза), торгівлі –31954 млн грн (2,3 раза), сфері нерухомості – 16724 млн грн (3,7 раза). Стрімкими темпами характеризувалося залучення валютних кредитів в усіх сферах економіки України до введення мораторію на видачу кредитів в іноземній валюті.

Аналіз цінової кон'юнктури на ринку банківських кредитних ресурсів показав, що динаміка середньозважених процентних ставок за кредитами в Україні протягом 2005–2010 рр. була нестабільною. За період 2005–2007 рр. процентні ставки знизилися на 1,1%, 2008–2009 рр. – зросли на 4,4 %, у 2010 р. – знизилися на 3,5%. Найвищі процентні ставки зафіксовані у Вінницькій (24,8%), Сумській (25,1%) областях, найнижчі – у Волинській (14,4%) і Дніпропетровській (14,7%) областях. Ціну кредитних ресурсів на рівні 14,8% на кінець 2010 р. і процентної маржі на рівні 7,2% річних оцінюємо як високу. Встановлено, що ціна на кредити для аграрного сектору вище на 1–2%, ніж ціна кредитів для інших галузей, що пов'язано із специфікою галузі і підвищеними ризиками неповернення кредитів.

Визначено частку позичальників аграрного сектору на ринку банківських кредитних ресурсів, яка становить 5,2% від загального обсягу кредитування, яка не співставна з часткою продукції даної галузі у ВВП на рівні 23,5%. Однак намітилася стійка тенденція до збільшення питомої ваги кредитів аграрної сфери у структурі ВВП і за 2005–2010 рр. даний показник зріс від 1,8 до 3,4%. Отже, на теперішній час аграрний сектор економіки не є пріоритетним з точки зору вкладення кредитних ресурсів банків, а сільськогосподарські підприємства не є вагомими позичальниками на ринку кредитних ресурсів України.