РОЗВИТОК СВІТОВОГО РИНКУ ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне значення роботи.

У розділі 1 „Теоретико-методологічні основи дослідження світового ринку енергетичних ресурсів” досліджено теоретичні основи розвитку глобальних ринків ресурсів; визначено особливості трансформації світового ринку енергоресурсів під впливом глобалізаційних процесів; досліджено концептуальні основи забезпечення енергетичної безпеки країн в умовах глобалізації.

Однією з найбільш впливових сил, що визначають характер розвитку світової економічної системи на сучасному етапі світогосподарського розвитку, є глобалізація. В умовах глобалізації ринки будь-якої країни органічно пов'язані зі світовими ринками, тому логічним є формування глобальних ресурсних ринків, які виходять за масштаби не тільки національних кордонів, а й інтеграційних угруповань.

У результаті дослідження теоретичних основ розвитку глобальних ринків ресурсів встановлено характерні особливості розвитку світового ринку енергетичних ресурсів (залежність попиту й пропозиції від природних, економічних, політичних та інших умов; випереджання темпів зростання споживання енергоресурсів над темпами зростання їх запасів; швидкий розвиток транскордонної торгівлі природним газом; розширення діяльності приватних та державних ТНК; переважання державної монополії на визначення обсягів, напрямів, форм і методів торгівлі енергетичними ресурсами у країнах, що розвиваються – найбільших виробниках тощо) та його основні суб’єкти (транснаціональні компанії, вертикально інтегровані за виробничим типом та/або за фінансовою ознакою). Визначено основні передумови створення вертикально інтегрованих компаній в енергетичній сфері: контроль над ринками збуту, забезпечення контролю над ринками сировини й продуктами її переробки, міжнародний характер галузевого бізнесу, економія на масштабах виробництва, створення ефективної керованої організації виробництва і збуту.

Обґрунтовано, що з позиції сучасного стану світової економіки та функціонування галузевих і міжгалузевих комплексів в умовах глобалізації доцільним є (окрім макро- та мікрорівнів) виділення галузевого рівня міжнародної економічної інтеграції. Запропоновано міжнародну галузеву інтеграцію визначати як взаємовигідне співробітництво підприємств однієї галузі різної національної приналежності, засноване на максимально ефективному акумулюванні й використанні матеріальних, науково-технічних, трудових і фінансових ресурсів для задоволення потреб національних економік, що дозволяє створити нові конкурентні переваги на глобальному ринку.

На основі дослідження теоретичних засад економічної глобалізації  (Я. Тінберген, Д. Мітрані, Б. Баласса, Р. Нурксе, М. Портер, Р. Арон, В. Репке, Р. Робертсон) зроблено висновок, що основним проявом впливу глобалізаційних процесів на трансформацію ринку енергетичних ресурсів є безпосередня глобалізація енергетичних ринків, яка викликана: зростанням обсягів міжнародної торгівлі енергоресурсами; збільшенням відстаней між регіонами видобутку нафти й газу і ринків збуту; постійно зростаючою конкуренцією світового масштабу, що приводить до активізації процесів злиттів і поглинань в у сфері енергетичного бізнесу, формування вертикально інтегрованих галузевих компаній.

У результаті аналізу концептуальних засад забезпечення енергетичної безпеки країн в умовах глобалізації (концепція внутрішнього та зовнішнього економічного середовища, концепція екологізації виробництва, технологічна концепція екологізації виробництва, концепція безперервного розвитку, концепція сталого розвитку) запропоновано визначати енергетичну безпеку як здатність держави забезпечити потреби громадян, виробництва та країни в цілому економічно доступними паливно-енергетичними ресурсами належної якості в звичайних умовах та під час дії дестабілізуючих факторів; а також здатність держави запобігати загрозам порушення стабільності постачання вуглеводної сировини. Розроблено структурну схему формування енергетичної безпеки держави (рис.1).

Виходячи з розуміння того, що вагомий вплив на енергобезпеку країни здійснює імпорт енергетичних ресурсів, до ключових індикаторів оцінки енергетичної безпеки (самозабезпеченість енергоносіями, забезпеченість паливом за рахунок власного видобутку, середня забезпеченість регіонів власною електроенергією, диверсифікованість паливно-енергетичного балансу, частка домінуючого ресурсу в структурі паливно-енергетичного балансу держави, енергоспоживання на душу населення, енергоємність економіки) запропоновано включити показник імпортної квоти, яка оцінюється співвідношенням сумарного імпорту вуглеводної сировини (у тоннах умовного палива) до загального обсягу валового внутрішнього продукту країни.

У розділі 2 „Аналіз розвитку світового ринку енергетичних ресурсів” проаналізовано забезпеченість енергетичними ресурсами світового господарства, динаміку їх виробництва, споживання та цін в умовах глобалізації економіки; проаналізовано розвиток процесів транснаціоналізації і глобалізації на світовому ринку енергоресурсів; здійснено оцінку сучасного стану енергетичної безпеки в країнах світу.

У результаті дослідження забезпеченості енергетичними ресурсами світового господарства встановлено, що сучасна енергетична основа світового господарства визначається традиційними енергоресурсами, темпи приросту яких є в 2,4 раза меншими, ніж темпи загальносвітового виробництва: середній темп приросту світового виробництва за 2000-2010 рр. склав 7,2%, у той час як середній темп приросту виробництва вуглеводної сировини – 2,98% (зокрема нафти, природного газу та вугілля – 0,8, 3,2 та 4,9% відповідно).  Рівень забезпеченості світової економічної системи енергетичними ресурсами природного походження, за умов збереження  сучасних обсягів виробництва й споживання, складає 74,3 року.