ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – «Теоретичні основи інноваційного розвитку» –досліджено сутність і характеристику інновацій та інноваційної діяльності в сучасних економічних умовах, проаналізовано теоретико-організаційні основи управління інноваційним розвитком агропромислового виробництва, узагальнено існуючі методичні підходи щодо оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності в сфері агропромислового виробництва.

Дослідження теоретико-методичних основ управління інноваційною діяльністю сфери агропромислового виробництва дозволило сформулювати та узагальнити низку основних понять. Інновація є універсальною економічною категорією, що розглядається як кінцевий результат інноваційної діяльності, який реалізується в процесі господарської діяльності підприємства, галузі, держави у цілому і дає можливість здійснювати реалізацію цілей ефективного розвитку та економічного зростання. Інноваційну діяльність слід тлумачити як здійснення цілеспрямованого і творчого виробничого, науково-технічного та організаційного процесу, результатом якого є ефективна реалізація інновацій в роботі підприємств АПВ з урахуванням галузевої специфіки.

Інноваційному розвитку АПВ має сприяти дієвий механізм інноваційної діяльності, тому необхідним є налагодження зворотного зв’язку між зовнішнім середовищем і регіональною аграрною економікою через систему інформаційного забезпечення у вигляді інформації про зовнішнє середовище і об’єкт управління. Це дає можливість на основі об’єктивних економічних законів забезпечити управління інноваційною діяльністю, яке поєднує державне регулювання та саморегулювання економічних процесів на всіх рівнях управління. Управління інноваційною діяльністю слід розглядати як ієрархічну систему, що здійснюється у взаємодії макро- та  мікроекономічних рівнів.

Встановлено, що на макроекономічному рівні інноваційний процес – це специфічний, комплексний процес формулювання нової ідеї та її впровадження, який забезпечує підвищення якості продукції, розвиток продуктивних сил і виробничих відносин та задоволення соціальних потреб суспільства. На мікрорівні інноваційний процес – це прoцес перманентної реалізації інноваційних проектів з урахуванням особливостей їх життєвого циклу, джерел фінансування та галузевої специфіки.

У дисертаційній роботі обґрунтовується, що інноваційний процес є ширшим поняттям, ніж інноваційна діяльність, тому що він охоплює всі стадії створення новації: від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги, які використовуються у господарській практиці; всі етапи життєвого циклу інновації, включаючи її дифузію у нові умови чи місце застосування. Інноваційна діяльність полягає в діях людей, спрямованих на створення чи впровадження інновацій на певній стадії інноваційного процесу.

Інноваційний процес розглянуто з різних позицій і з різним ступенем деталізації: як паралельно-послідовне здійснення науково-дослідної, інноваційної, виробничої діяльності та маркетингу; як тимчасові етапи життєвого циклу інновації від виникнення ідеї до її розробки і поширення; як процес фінансування й інвестування розробки та поширення нового виду продукту або послуги.

Встановлено, що об’єктом дослідження й управління на рівні галузевого виробництва повинен бути не тільки інноваційний процес, що має чітку спрямованість на кінцевий результат науково-виробничого циклу і мета якого отримання економічного ефекту, а й інноваційна діяльність підприємств АПВ у цілому, яка спрямована на реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок у новий або вдосконалений продукт, що пропонуватиметься на ринку, в новий або вдосконалений технологічний процес, який застосовується в практичній діяльності, а також пов’язані з цим додаткові наукові дослідження.

На основі оцінки реального рівня науково-технологічної та наукової діяльності в аграрному секторі економіки України зроблено висновок, що інноваційна політика, здійснювана в галузі, не є дієвою й ефективною.

Доведено, що інноваційна політика у сфері АПВ повинна містити важливі стратегічні та тактичні аспекти. Перший полягає в можливості розробки й реалізації довгострокових інноваційних проектів і програм, що забезпечують максимально ефективне досягнення глобальних цілей аграрних підприємств. Заходи тактичного характеру повинні сприяти підвищенню якості продукції й ефективності виробництва, а також зміцненню інноваційного потенціалу підприємств галузі.

Інструментом реалізації інноваційної політики має бути існуючий на кожному галузевому ринку АПВ продуктово-ринковий портфель, що сприяє досягненню певних значень основних показників виробничо-господарської діяльності, підвищенню рівня продовольчої безпеки держави та її регіонів, зміцненню експортного потенціалу.

Головними конструктивними складовими інноваційної діяльності у сфері АПВ  та її інноваційних процесів у сучасних умовах необхідно обирати інноваційні проекти в контексті обґрунтованої державно-галузевої інноваційної політики. Сукупність галузевих інноваційних проектів слід розглядати у триєдиній сутності: як комплекс технічної, організаційно-планової та розрахунково-фінансової документації; як процес здійснення інновацій; як головний предмет цільового управління інноваційною діяльністю.

В умовах окремого аграрного підприємства, галузі ефективність інновацій, як правило, нижча за її потенційну величину. Недовикористання потенційної ефективності інновацій є наслідком особливостей інноваційного процесу на конкретному агропромисловому підприємстві. Тому об’єктивними показниками потенційної ефективності є, на думку автора, співвідношення величини максимально можливого річного ефекту до інноваційних інвестицій, а також   показники технологічної, економічної, соціальної та екологічної ефективності з урахуванням галузевих особливостей складових сфери АПВ.

У другому розділі – «Стан інноваційного розвитку галузевого агропромислового  виробництва» – проведено комплексний аналіз стану агропромислового виробництва в АР Крим, оцінено рівень інноваційного розвитку агропромислового виробництва в регіоні та проаналізовано ефективність його регулювання в Криму та у пріоритетній виноградно-виноробній галузі.

Загальна кількість інноваційно-активних підприємств промисловості АР Крим становить 31. Найбільша кількість із них припадає на переробну промисловість (у т.ч. 8 – харчова). Аналогічний показник по сільському господарству – 14, причому 10 з них – це виноробні підприємства, інвестиційна привабливість яких унаслідок високої норми прибутку постійно зростає. Встановлено, що більшість аграрних підприємств регіону має дуже низьку інвестиційно-інноваційну привабливість.

Агропромислове виробництво АР Крим займає суттєву питому вагу в сфері АПВ України. У регіоні виробляється 4,3% загальнодержавного обсягу сільськогосподарської продукції, 3,6% – зерна, 26,7% – винограду, 5% – овочів і плодів, 87,7% – рису. Аналіз показників динаміки обсягів валового виробництва продукції сільського господарства АР Крим протягом 1990–2009 рр. показав, що до 2004 р. наростаючими темпами (у середньому 35% у рік) відбувався спад виробництва сільськогосподарської продукції, але за останні шість років спостерігається стійка тенденція до зростання загальних обсягів виробництва сільськогосподарської продукції АПВ Криму, в середньому на 9,6% щороку.

У сучасних умовах важливе значення приділяють комплексній оцінці роботи господарських формувань і галузевого виробництва у цілому, яка  характеризує стан та ефективність виробничої діяльності шляхом вивчення сукупності показників, що відображають усі аспекти виробничо-господарських процесів. Результати оцінки сукупного показника ефективності розвитку агропромислового виробництва Криму показують, що з 2005 по 2009 р. простежується чітка тенденція щодо його підвищення – з 10,05  у 2005 р. до 15,14 у 2009 р., тому існують об’єктивні підстави щодо можливості розробки та впровадження інноваційних механізмів подальшого зростання ефективності.

Аналізом за допомогою адаптованого автором методу оцінки пріоритетності галузей АПВ за рівнем економічного стану та потенційної привабливості щодо інноваційного розвитку шляхом розрахунку інтегрального рангу по головному та системі обмежуючих критеріїв встановлено, що серед галузей АПВ регіону найбільш ефективними, інвестиційно привабливими й інноваційно перспективними галузями є виноградарство та виноробство (коефіцієнти дорівнювали 1 і 0,5 відповідно).

Основним виробником інноваційних продуктів у сфері галузевого виробництва в регіоні є Національний інститут винограду і вина «Магарач». Абсолютну більшість науково-технічних розробок інституту було визнано об’єктами прав інтелектуальної власності.

Пріоритетними напрямами розвитку інноваційної діяльності у виноградно-виноробному виробництві Криму є: розробка ресурсозберігаючих технологій обробітку винограду для різних природних зон; вдосконалення технологій промислового виробництва винограду і виноробної продукції; виведення високоврожайних і стійких до хвороб сортів; опрацювання технологій використання вторинних сировинних ресурсів виноробства.

Інститутом «Магарач» виведено 26 сортів винограду, із них у власній діяльності використовуються 22, передано у використання за господарськими договорами 21 селекційний сорт, передано у використання за ліцензійними договорами – 24 сорти. Загальна вартість цих об’єктів інтелектуальної власності за даними бухгалтерського обліку становить 3,1 млн грн. У сфері виноградарства та виноробства зроблено 15 винаходів, створено 9 корисних моделей, більшість з яких використовується у галузевому виробництві.

Аналіз результатів впровадження та застосування у харчовій промисловості України новітніх технологій, розроблених для сфери виноградно-виноробного виробництва, виявив наявність різноманіття  критеріїв і показників економічного ефекту. Річний економічний ефект від впровадження розробок помітно коливається – від 15 до 450 тис. грн.