БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади бюджетної політики органів місцевого самоврядування” – розглянуто генезис підходів до визначення сутності та економічної природи бюджетної політики органів місцевого самоврядування, досліджено  принципи, що впливають на її формування і функціональні аспекти.

Обґрунтовано розуміння бюджетної політики органів місцевого самоврядування як їх фінансової діяльності у сфері бюджетних відносин, які виражаються у забезпеченні бюджетними ресурсами потреб жителів територіальних громад в суспільних благах і послугах. Бюджетна політика органів місцевого самоврядування може конкретизуватись як відносини держави та органів місцевого самоврядування щодо управління рухом фінансових потоків і бюджетних ресурсів з метою вирішення завдань забезпечення населення відповідними суспільно необхідними на даному етапі благами і послугами.

Доведено, що існує відмінність між бюджетною політикою органів місцевого самоврядування, яка розробляється і проводиться ними самими (політика, що має здійснюватися для узгодженого розвитку на конкретній території з урахуванням місцевих умов), і державною бюджетною політикою щодо органів місцевого самоврядування, яка визначає дієвість бюджетної політики на місцях. Обґрунтовано, що перевага проведення регіональної бюджетної політики належить в основному державним органам влади і управління, а внутрішньорегіональна бюджетна політика є завданням обласних, районних рад та місцевих державних адміністрацій. Внутрішньорегіональна бюджетна політика спрямована на бюджетне фінансування соціально-економічного розвитку конкретних регіонів, які мають свої особливості. Адміністративні регіони нерідко об’єднують неоднорідні за природою і характером території, що мають значну територіальну диференціацію соціально-економічних проблем. Саме для таких територій і необхідна виважена внутрішньорегіональна бюджетна політика.

Обґрунтовано, що мікрорегіональна бюджетна політика – це бюджетна політика на рівні місцевого самоврядування. Використовуючи мікрорегіональну бюджетну політику, органи місцевого самоврядування забезпечують бюджетними ресурсами надання суспільних благ і послуг  для задоволення соціальних потреб населення і забезпечення гідного рівня його життя – охорони здоров'я, освіти, житлового будівництва, будівництва та експлуатації доріг, підтримання громадського порядку, впорядкування території, соціального забезпечення. Основою мікрорегіональної бюджетної політики є інститут місцевого самоврядування.

Розкрито специфіку формування бюджетної політики органів місцевого самоврядування, обґрунтовано, що органи місцевого самоврядування не мають повної незалежності в проведенні бюджетної політики, оскільки процес її формування зазнає впливу великої сукупності факторів, насамперед через особливості побудови системи міжбюджетних відносин, а також через специфіку цього процесу на кожному рівні влади. Фактори, що впливають на формування бюджетної політики на рівні адміністративно-територіальних одиниць, поділено у відношенні до них на екзогенні (зовнішні) та ендогенні (внутрішні), що відображає повноваження й можливості органів управління бюджетами кожного рівня впливати на формування бюджетної політики органів місцевого самоврядування і дозволяє встановлювати її пріоритети та конкретні напрями, розробляти завдання з удосконалення процесу формування бюджетної політики на кожному конкретному рівні. Екзогенні фактори пов'язані з державним рівнем, оскільки заходи щодо реалізації місцевої бюджетної політики безпосередньо залежать від тактичних і стратегічних напрямів бюджетної політики вищих органів влади. За функціональною сферою виникнення цих факторів запропоновано їх поділ на такі основні групи – політичні, економічні, фінансові, організаційні, правові. Ендогенні фактори пов'язані з місцевим рівнем і заходи щодо реалізації бюджетної політики залежать від бюджетних рішень органів місцевого самоврядування. Запропоновано групування ендогенних факторів на рівні адміністративно-територіальних одиниць, що включає: природно-географічні, соціально-демографічні, кадрові та інформаційні, а також політичні, економічні, фінансові, організаційні і правові. З'ясовано, що особливістю групування цих факторів є те, що проводити їх оцінку, а також розробляти заходи щодо послаблення можливих негативних наслідків впливу ендогенних факторів можливо безпосередньо на рівні адміністративно-територіальної одиниці.

При розгляді функціональних аспектів бюджетної політики органів місцевого самоврядування встановлено, що їх зміст, спрямованість та ефективність визначаються об'єктивною основою її формування і реалізації, яка, у свою чергу визначається економічними та фінансовими відносинами, що розкривають функціональність бюджетної політики цих органів. Виділено такі функції бюджетів, які взаємозв'язані та доповнюють одна одну: перерозподільну, відтворювальну, регулюючу, стимулюючу, планову, контрольну, фіскальну і соціальну. Обґрунтовано, що функції бюджетів мають особливості залежно від рівня бюджетної системи. 

Доведено, що особливості бюджетної політики органів місцевого самоврядування проявляються у різних критеріях: нормативно-методичного забезпечення, термінів реалізації, функціональності, пріоритетності, інституційного забезпечення. Критерієм нормативно-методичного забезпечення бюджетної політики виступають бюджетне право і бюджетний механізм. Критерій термінів реалізації бюджетної політики полягає в послідовності та узгодженості етапів її розробки: визначення концептуальних основ розвитку бюджету; формулювання цілей і завдань бюджетної політики. Крім того цей критерій полягає у виділенні бюджетної стратегії, орієнтованої на тривалий період розвитку і вирішення масштабних завдань у межах економічної стратегії окремої території та держави, а також бюджетної тактики, спрямованої на проведення заходів у конкретному фінансовому періоді та пов'язаної із зміною форм і методів організації бюджетних відносин відповідно до поточних потреб. Критерій функціональності бюджетної політики включає: визначення джерел формування доходів, пріоритетних витрат місцевого бюджету, забезпечення збалансованості бюджету, управління борговими зобов'язаннями, міжбюджетних відносин. Залежно від критерію пріоритетності на місцевому рівні виділяють доходну, витратну, контрольно-регулюючу та комбіновану політику. Критерій інституційного забезпечення відображає повноваження владних структур, які розробляють і реалізують бюджетну політику.

У результаті розгляду принципових основ побудови бюджетної політики органів місцевого самоврядування, обґрунтовано ряд принципів. Принцип об'єктивності означає відображення у напрямах, цілях і завданнях бюджетної політики об'єктивних процесів, які відбуваються в економіці, фінансах і суспільстві. Принцип наступності передбачає формування бюджетної політики на майбутній фінансовий рік з урахуванням завдань і досягнень попереднього періоду, а також конкретних шляхів їх реалізації у кожному фінансовому періоді. Принцип раціональності полягає в якнайкращому виборі з багатьох альтернатив при визначенні цілей, завдань і пріоритетів розвитку бюджетних відносин, а також між альтернативними напрямами бюджетних витрат і альтернативними джерелами фінансування. Принцип взаємоузгодженості виражає органічну єдність бюджетної політики органів місцевого самоврядування за цілями, завданнями і пріоритетами  бюджетної політики держави та іншими  її напрямами: фінансовою, економічною та соціальною. Згідно з принципом обов'язковості, бюджетна політика може вважатися дієвою, якщо вона  є обов'язковою для виконання. Принцип гласності означає прозорість і підконтрольність бюджетних відносин на всіх стадіях бюджетного процесу. Принцип безпеки бюджетної політики має на увазі, що при її реалізації економічним та іншим інтересам громадян, суспільства і держави не буде завдано шкоди, а також  враховує допустиму величину комунального боргу, достатність доходного потенціалу, бюджетну забезпеченість громадян на рівні соціальних стандартів.

У другому розділі – “Фінансове забезпечення місцевого самоврядування та дієвість бюджетної політики” – досліджено особливості політики формування доходів і здійснення видатків місцевих бюджетів, а також трансфертної політики.

Обґрунтовано, що рівень децентралізації може характеризуватися відношенням доходів місцевих бюджетів до валового внутрішнього продукту (табл. 1). Аналіз доходів місцевих бюджетів України показує, що їх рівень зріс з 14,9% ВВП у 1996 р. до 15,7% у 1997 р., але в наступні роки частка цих доходів у ВВП знизилась до 11,0% у 2000 р. З 2005 по 2007 р. спостерігаються не тільки стала динаміка номінальних показників доходів місцевих бюджетів України, але й найвищі після 2001 р. темпи їх щорічного зростання, які, проте, значно знижуються у 2008–2010 рр.