УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, зазначено її зв’язок із планами наукових досліджень Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, окреслено мету та основні завдання, сформульовано об’єкт, предмет і методи дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення наукових результатів і особистий внесок здобувача, наведено дані щодо апробації результатів дослідження та публікацій за темою роботи.

У першому розділі «Теоретико-методичні основи реалізації інвестиційних проектів підприємств у галузі зв’язку» досліджено сутність понять «інвестиційний проект» та «управління інвестиційною діяльністю», проведено аналіз сучасного стану та проблем інвестиційної діяльності у сфері телекомунікацій, визначено напрями удосконалення процесів реалізації інвестиційних проектів в сфері телекомунікацій, побудовано та досліджено систему факторів, що впливають на управління процесами реалізації інвестиційних проектів підприємствами системи телекомунікацій.

Аналіз сучасних вітчизняних та зарубіжних праць засвідчив, що загальним для всіх визначень дефініції інвестиційного проекту є наступне: інвестиційний проект – це сукупність цілеспрямованих організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються суб’єктами інвестиційної діяльності та оформлені у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обґрунтування, організації та управління роботами з реалізації проекту. Автором запропоновано визначення управління процесами реалізації інвестиційних проектів, як керівництво фінансовими, матеріальними, трудовими та іншими активами підприємства на всіх стадіях життєвого циклу проекту на основі використання сучасних методів, зокрема економіко-математичних, та інформаційно-технічних засобів для досягнення цілей та завдань проекту та задоволення вимог його учасників.

Дослідження структурних проблем формування і розвитку телекомунікаційних послуг за 2003-2010 р. показало, що застарілий технічний фонд телекомунікаційної сфери, особливо підприємств фіксованого зв’язку, потребує негайної заміни, оскільки він консервує вкрай застарілі технології і потребує надмірних із сучасного погляду експлуатаційних витрат. Проте ця вкрай застаріла частина телекомунікаційного потенціалу надає масові й недорогі послуги для незаможних верств населення та бюджетних установ, спроможних отримувати телекомунікаційні послуги лише за невисокими тарифами. Модернізація застарілих мереж комерційно невигідна для традиційних операторів, таких як Укртелеком. Свої нові інвестиції вони намагаються вкладати у більш прибуткові види діяльності в телекомунікаційній сфері, беручи приклад з операторів мереж рухомого зв’язку, кабельного телебачення та провайдерів Інтернету.

В Україні, як і в більшості країн світу, за масовістю споживання переважають послуги поширення програм телерадіомовлення, але вони становлять тільки 2,7 % усього обсягу доходів телекомунікаційної сфери. На послуги телефонного зв’язку у фіксованих телефонних мережах і мережах рухомого зв’язку припадає 78,1 % усієї суми доходів. За прибутковістю поза конкуренцією перебувають послуги мереж рухомого зв’язку. Їхня частка в доходах становить 60,8 %, що в рази більше, ніж частка фіксованих телефонних мереж.

Аналізуючи надходження доходів від міського та сільського телефонного зв’язку за період 2006-2010 років, доцільно зазначити, що збільшення надходжень відбувається лише за рахунок постійного підвищення тарифів на послуги міського та сільського зв’язку, оскільки за останні роки спостерігається негативна тенденція до зняття телефонних апаратів як міськими так і сільськими мешканцями. В контексті входження української телекомунікаційної системи в європейський простір, та повного переходу на нові системи передачі даних, перед підприємствами системи телекомунікацій ставиться завдання ефективної реалізації інвестиційних проектів по впровадженню нових технологій зв’язку. Тому у представленому дослідженні проведено систематизацію проблем, що суттєво впливають на діяльність підприємств системи телекомунікацій, результатом якої стало формування системи факторів, що впливають на процес реалізації інвестиційних проектів.

Пропонуємо виділити етапи управління процесами реалізації інвестиційних проектів підприємствами телекомунікацій відповідно до життєвого циклу проекту (рис 1.1).

На першому етапі відбувається генерування бізнес-ідей, відповідно до стратегічних цілей діяльності підприємства. Стратегії у сфері телекомунікацій розробляються переважно на 5-10 років, оскільки зміна технологій у галузі зв’язку відбувається надзвичайно швидко. Наступним етапом буде планування та розробка інвестиційних проектів, та формування оптимального портфеля інвестиційних проектів підприємства. Процес побудови ефективного портфеля інвестиційних проектів відповідно до визначених принципів повинен здійснюватись у логічній послідовності.

Організаційне забезпечення такого процесу є надзвичайно складним, оскільки треба брати до уваги всю множину чинників зовнішніх та внутрішніх впливів на діяльність підприємства. Тому надзвичайно важливо обґрунтувати послідовність формування інвестиційного портфеля, та для оптимального його наповнення застосовувати сучасний інструментарій економіко-математичних методів, який може бути використаний для оптимізації інвестиційних рішень Далі іде етап оцінювання рівня готовності підприємства до реалізації вибраних інвестиційних проектів. Тобто визначення фінансових, трудових та виробничих можливостей, та при невідповідності плановим завданням пошук додаткових джерел поповнення ресурсів, за рахунок субвенцій, кредитів, фінансових лізингів та інших можливих залучень. Одним із наступних важливих етапів є аналіз чинників, що впливають на реалізацію інвестиційних проектів. Останні кризові явища як в світовій так і в національній економіці, змушують інвесторів підходити до даного завдання  з повною відповідальністю. Оскільки при реалізації інвестиційних проектів, особливо дорогого обладнання та технологій повинні враховуватись не тільки кількісні чинники, але і якісні, такі як політична ситуація в регіоні та країні, рівень природного сприяння для реалізації інвестиційних проектів та інші фактори.