ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету й основні завдання, об’єкт та предмет, теоретичну й методологічну базу дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні підходи до формування стратегії інноваційного розвитку на засадах прогнозування кон’юнктури ринку» проаналізовано концептуальні підходи до визначення сутності та складників кон’юнктури товарного ринку, досліджено її вплив на інноваційний розвиток підприємства і схарактеризовано чинні методи формування стратегії інноваційного розвитку підприємств автомобілебудування.

На основі узагальнення досліджень учених-економістів установлено потребу ідентифікації поняття «кон’юнктура товарного ринку», яке завжди було дискусійним і складним. Із урахуванням нинішніх підходів до дефініції поняття і сьогоднішніх реалій його визначено як стан ринку в певний момент часу, зумовлений впливом багатьох факторів, різних за тривалістю, природою та характером (політичні, соціальні, економічні, екологічні) впливу на можливості реалізації стратегічних планів, програм, підприємств-учасників товарних ринків та як таку, що характеризується співвідношенням конгломератів економічних показників: попиту та пропозиції.

Під час дослідження здійснено класифікацію й систематизацію динамічних та варіаційних характеристик ринку, які мають вирішальний вплив на зміну його стану й динаміку кон’юнктури, а саме: їх рівень значущості та векторний напрям впливу. Доведено, що для визначення активності й сили дії циклічних факторів потрібно встановити фазу циклу, в якій перебуває підприємство та визначити стратегію його інноваційного розвитку. Запропоновано у фазі підйому за сприятливих можливостей для розвитку та впровадження інновацій підприємству вибрати активну стратегію інноваційного розвитку, а в найвищій точці підйому (бумі) ‑ стратегію скорочення витрат та стратегію диференціації. У період спаду й депресії підприємству доцільно вибрати стратегію мінімізації витрат, крім того, потрібно свої зусилля спрямувати на збереження ринкових позицій та створення внутрішніх резервів у разі затяжного спаду (стадії кризи).

Установлено, що вплив кон’юнктури ринку на інноваційний розвиток підприємства слід розглядати в динаміці крізь систему «попит і пропозиція», які виступають конгломератами макро-, мікрофакторів. Причому перші окреслюють межі інноваційної діяльності підприємств автомобілебудування, а інші ‑ конкретизують варіанти інноваційного розвитку, які спираються на послідовне впровадження інновацій на ринку.

Обґрунтовано доцільність використання ситуаційного підходу під час формування стратегії інноваційного розвитку як такого, що дає змогу коректувати управлінські рішення залежно від сумісності зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку підприємства. Це дає можливість змінювати направленість інноваційного розвитку відповідно до змін ринкової кон’юнктури та гнучко використовувати конкурентні переваги для зміцнення їх ринкової позиції