ФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретичні засади формування пенсійних фондів" охарактеризовано еволюцію поглядів на системи пенсійного забезпечення, узагальнено сучасні тенденції фінансового забезпечення населення пенсійного віку, висвітлено понятійний апарат пенсійного забезпечення, його зв'язки з іншими соціальними терміносистемами, а також проведено порівняльний аналіз моделей пенсійного забезпечення та пенсійних систем у країнах Центрально-Східної Європи.

Еволюція наукових поглядів на систему пенсійного забезпечення як невід'ємну складову соціального захисту населення зумовила виникнення термінологічної проблеми, суть якої полягає у визначенні етимології та семантики понять "система пенсійного страхування", "система пенсійного забезпечення", "пенсійний фонд". Принципового значення ця проблема набуває для тих пенсійних систем, які включають накопичувальний елемент, особливо за умов існування недержавних накопичувальних фондів.

Незважаючи на те, що пенсійний фонд є порівняно новим явищем на фінансовому ринку, до визначення цього поняття існує багато підходів. Узагальнивши наукові погляди на сутність і функції пенсійних фондів, маємо підстави стверджувати, що пенсійний фонд є одним із тих державних механізмів, основною функцією яких є соціальне забезпечення громадян; є однією з головних інституцій у провадженні пенсійної політики; призначений для надання фінансової допомоги тим громадянам, які з певних причин втратили працездатність і не здатні самі себе забезпечувати. У роботі визначено, що пенсійні фонди - це державні або приватні фонди (фінансові інститути), до яких надходять регулярні пенсійні внески чи обов'язкові відрахування (працівників, корпорацій) і з котрих сплачуються пенсії, а вільні грошові кошти яких інвестуються у фінансові активи з метою отримання доходу.

У пенсійному законодавстві країн ЦСЄ на позначення поняття "пенсійний фонд" вживаються різні терміни: пенсійний план, пенсійна програма, пенсійна схема, схема пенсійного забезпечення, схема пенсій за вислугу років, пенсійна установа. На підставі аналізу сутнісних характеристик перелічених термінів і узагальнення їх змісту, сформульовано висновок про те, що "пенсійний план" є  набором певних правил пенсійного забезпечення, згідно з якими здійснюються пенсійні внески та пенсійні виплати.

На основі виявлених тенденцій розвитку пенсійних систем у країнах ЦСЄ, а також їх порівняльного аналізу удосконалено класифікацію пенсійних систем за різними ознаками. Зокрема, обґрунтовано існування однорівневих пенсійних систем, тобто таких, що складаються з одного обов'язкового рівня і зазвичай належать до солідарної пенсійної системи (некапіталізованих), а також багаторівневих, які складаються з декількох рівнів, утворених накопичувальною (капіталізованою) та солідарною пенсійними системами і можуть бути як обов'язковими, так і добровільними.

Порівняльний аналіз соціальних моделей пенсійного забезпечення у країнах ЦСЄ допоміг виявити три ключові спільні аспекти: а) залежність між внесками та виплатами; б) розподіл ризику між страховиком і застрахованим; в) спосіб фінансування поточних виплат. Оскільки країни суттєво різняться цілями своїх пенсійних систем, універсального алгоритму для реформування пенсійної системи не існує. Виявлено, що пріоритетними напрямами реформування пенсійних систем є такі: скорочення обсягів державних пенсійних систем з переорієнтацією внесків у нову систему індивідуальних рахунків під комерційним управлінням; заохочення працівників і роботодавців на добровільних засадах заощаджувати більші суми до часу досягнення пенсійного віку; запровадження багаторівневих пенсійних систем з метою зменшення тиску на державні системи соціального захисту; впровадження паралельних реформ на ринку праці, в сфері охорони здоров'я і довгострокової медичної допомоги.

У другому розділі "Аналіз формування пенсійних фондів у країнах Центрально-Східної Європи" узагальнено науково-методологічні підходи до формування системи пенсійного забезпечення, охарактеризовано вплив демографічних та економічних факторів на функціонування пенсійних фондів у країнах ЦСЄ, обґрунтовано механізми взаємодії державних і недержавних пенсійних фондів, їх правову основу та інвестиційні обмеження, окреслено передумови реформування вітчизняного пенсійного забезпечення в контексті адаптації національного законодавства до норм і стандартів ЄС.

У всіх країнах ЦСЄ пенсійна реформа мотивована необхідністю удосконалення чинної системи. Комплекс заходів з реформування має, радше, характер корегування, аніж кардинальної зміни чинних пенсійних систем. Основними напрямами таких заходів є підвищення вікової межі виходу на пенсію, подовження тривалості страхового стажу, необхідного для виходу на пенсію; зміна порядку індексації пенсій з урахуванням темпів зростання споживчих цін, а не середньої заробітної плати; запровадження обов'язкових професійних накопичувальних схем і перетворення державної розподільчої системи в систему пенсійного забезпечення, розвиток недержавних структур пенсійного забезпечення; запровадження багаторівневої структури пенсійного забезпечення.

Фінансовий сектор країн з перехідною економікою характеризується різним ступенем готовності до прийняття обов'язкового другого рівня пенсійної системи. Однією з важливих передумов запровадження накопичувальної пенсійної реформи є фінансова стабільність. Загальний стан фінансового сектору в країнах ЦСЄ з початку 90-х років значно поліпшився, але, як і раніше, він відстає від інших країн ЄС з порівняльним рівнем доходу. Дослідження показало, що внаслідок реформ поліпшення відбулося в банківському секторі, в тому числі за підтримки збільшення присутності іноземних банків, але загальні умови стали менш сприятливими для розвитку ринків капіталу та фінансових активів, необхідних для накопичувальних пенсійних систем.

Застосування структурно-системного підходу до висвітлення механізмів побудови пенсійних фондів дало змогу з'ясувати, що багато досліджуваних країн вже запровадили або планують запровадити накопичувальні схеми другого пенсійного рівня. Ці схеми покликані перебрати на себе основну роль у забезпеченні пенсійного доходу, враховуючи, що їх довгострокові цільові ставки на внески перебувають у діапазоні від 5 до 10%.

 За допомогою методу кореляційно-регресійного моделювання виявлено щільний прямий кореляційний зв'язок між показником ВВП на одну особу та середньою тривалістю життя. Коефіцієнт детермінації становить 0,928, а це означає, що середня тривалість життя на 93% залежить саме від добробуту населення та на 7% - від інших факторів. Значне зниження рівня зайнятості за набагато нижчої, ніж у попередні періоди, реальної заробітної плати призводить до підвищення соціальних зборів.

Застосування методу огортаючих даних (DEA) для порівняння ефективності використання ресурсів, залучених у пенсійних системах країн ЦСЄ, дало змогу визначити пріоритетні напрями трансформації пенсійної реформи в Україні. Аналізуючи динаміку коефіцієнтів ефективності використання фінансових ресурсів у пенсійних системах різних країн, зауважуємо, що серед країн ЦСЄ найкраще функціонує пенсійна система Польщі, коефіцієнт ефективності якої, починаючи з  2005 р., утримується на рівні 1. Зростає ефективність використання фінансових ресурсів пенсійними фондами Угорщини. А реалізація державної політики в системі пенсійного забезпечення Чеської Республіки та Словаччини залишається недосконалою, про що свідчать низькі коефіцієнти ефективності використання фінансових ресурсів у пенсійних системах цих країн. Хоча в 2009 р. обсяг пенсійних внесків становив 8,3% ВВП Чеської Республіки (найвищий показник серед чотирьох країн, що досліджувалися), коефіцієнт ефективності функціонування пенсійної системи цієї держави був дуже низьким (0,11) (див. рисунок 1). Показово, що  найвищою є частка пенсійних внесків Чеської Республіки в податкових надходженнях - 22,2%. У Польщі порівняно низька ставка пенсійних внесків (9,8% доходу як  працівників, так і роботодавців).

Рис. 1. Порівняння обсягів пенсійних внесків і коефіцієнтів ефективності використання фінансових ресурсів  у пенсійних системах країн ЦСЄ

Це свідчить про значно нижчий рівень податкового тиску в пенсійній системі  Польщі, ніж Чеської Республіки, Словаччини та Угорщини. Однак така фіскальна політика забезпечила надходження у пенсійні фонди 7,7% ВВП. Водночас найбільш вдало інвестиційну діяльність провадили пенсійні фонди не Польщі, а Угорщини, де коефіцієнт окупності інвестицій становить 17,17%. Разом з тим, сукупний коефіцієнт заміщення (відношення середньої пенсії до середньої заробітної плати) як загальноприйнятий показник оптимального рівня пенсій 2010 р. в Румунії дорівнював 0,65, в Словаччині - 0,61, а в Угорщині - 0,60. В Україні такого рівня цей показник ніколи не досягав, хоча відповідно до норм Міжнародної організації праці, він має становити не менш, як 0,55: до 2009 р. спостерігалась тенденція зростання сукупного коефіцієнта заміщення, а в 2010 р. він знову знизився і становив 0,46.  Результати аналізу підтверджують, що пенсійні системи різних країн мають різні слабкі і сильні сторони, а тому імплементація їх досвіду повинна базуватись на диференційованому підході з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку України.