У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, підкреслено теоретичне та практичне значення роботи, зазначено ступінь апробації одержаних результатів.
У першому розділі“Теоретичні аспекти аналізу протікання економічних циклів на сучасному етапі розвитку світової економіки” досліджено фактори економічної циклічності у контексті поліциклічної картини розвитку світової економіки, розкрито сутність, зміст і механізм дії середньострокового економічного циклу, виявлено особливості протікання циклічних процесів у сучасних транзитивних економіках.
Проведений у роботі теоретичний аналіз, а також узагальнення основних концептуально-методологічних підходів до дослідження циклічних процесів в
економіці показали, що дослідники по-різному визначають природу і фактори циклічності. Якщо класична теорія циклів є екстернальною (циклічні коливання економіки викликані екзогенними факторами, що лежать за межами економічної системи), то кейнсіанська теорія, навпаки, є інтернальною (циклічні коливання економіки викликані ендогенними факторами, зумовленими розвитком ринкової економіки і додають циклам силу самовідтворення).
В процесі дослідження обґрунтовано актуальність використання еклектичного підходу, в рамках якого здійснено спробу синтезувати обидва підходи і виявити в них найбільш раціональні компоненти. На сучасному етапі розвитку світової економіки переважна частина вчених схиляються до думки, що екзогенні чинники створюють початкові імпульси циклічності, які знаходять відображення у різкому коливанні обсягів сукупного попиту та сукупної пропозиції, а ендогенні причини через взаємодію мультиплікатора та акселератора перетворюють їх у фазні коливання. При цьому усі фактори мають значення, а певна комбінація екзогенних та ендогенних факторів обумовлює специфічний характер циклів (періодичність і тривалість, наявність або відсутність окремих фаз) у різні періоди.
Екзогенними факторами економічної кризи 2008-2009 рр. у країнах ЦСЄ стали скорочення зовнішнього попиту на національну продукцію з боку решти країн світу, насамперед, країн Західної Європи, падіння цін на продукцію галузей промисловості, що залежать від циклічних коливань, і скорочення припливу іноземного капіталу.
Негативний ефект подібного зовнішнього шоку був посилений у більшості випадків неефективною антикризової політикою, інструменти якої виявилися недостатньо дієвими, для того щоб адекватно відреагувати на сформовані за кордоном загрози стабільності національних економік. Вплив зовнішніх шоків був недовговічним, однак глибинні дефекти сформованих механізмів державного регулювання не дозволили національним економікам уникнути глибокої рецесії.
Необхідно відзначити, що на сучасному етапі розвитку світової економіки все частіше причини криз в економіках, що розвиваються, носять екзогенний характер. Криза проявляється у падінні зовнішнього попиту на сировину або відтоку капіталу. Після чого спрацьовує “стандартна” схема: скорочення зовнішнього попиту – переоцінка активів – стиск кредитування – падіння внутрішнього попиту. Скорочення кредитних операцій і подальший спад ділової активності призводять до зменшення попиту на кредити. Економічне зростання відновлюється після чергового розширення кредитування.
Останнім часом проблеми економічних циклів досить широко висвітлюються у роботах економістів, причому найчастіше автори відкривають і досліджують свій, унікальний вид циклу, що ускладнює можливість систематизації виявлених циклів. Часовий аспект є найпоширенішим критерієм класифікації економічних циклів. Проте цикли можна класифікувати за полем
У роботі обґрунтовано, що циклічність передбачає взаємодію різних циклів. Цикли можуть посилювати або пригнічувати один одного, накладатися один на одного або резонувати. Це дозволяє стверджувати, що розвиток економіки є поліциклічним. Структурна ієрархія, або вкладеність циклів низького порядку у цикли вищого порядку, встановлюється, головним чином, ретроспективно у процесі історичного аналізу. Цикли можуть бути підпорядковані по тривалості, походженню, простору охоплення.
Аналіз розвитку вище зазначених видів циклів дозволив зробити наступні висновки: цикли одного порядку, які характеризуються однаковими рушійними силами і тривалістю, відрізняються один від одного, незважаючи на наявність схожих рис; цикли і кризи різної тривалості взаємодіють; довші цикли поглинають коротші, кожен наступний цикл удвічі коротше попереднього, отже, циклічність в економіці представлена системою циклів зі стійкими причинно-наслідковими зв'язками, основу якої складають довгострокові цикли; оскільки усі цикли є взаємодоповнюваними, це передбачає множинність причин їх виникнення; цикли та їх кризові фази взаємодіють у різних сферах суспільства і територіально.
Досліджено природу транзитивної економіки, виявлено її загальні властивості та особливості функціонування і закономірності розвитку.
Обґрунтовано, що специфічні особливості і закономірності транзитивної економіки спотворюють характер її циклічних коливань і обумовлюють існування фундаментальних відмінностей від циклічних коливань у сталих ринкових економіках
На основі дослідження ряду транзитивних економік виявлено загальні закономірності і тенденції у характері протікання циклічних процесів на сучасному етапі розвитку світової економіки у цій групі країн. Доведено, що в цілому, динаміка економічної кон'юнктури у транзитивних економіках носить той же характер, що і у ринкових економіках – тривалість середньострокових циклів складає 8-12 років, короткострокових – 2,5-6 років; за характером руху транзитивні економіки займають проміжне положення між західними і азіатськими розвинутими країнами, що є цілком зрозумілим, враховуючи специфіку перехідного періоду; близькість транзитивної економіки до того чи іншого циклу (азіатського або європейсько-американського) визначається не стільки географічною близькістю, скільки характером та інтенсивністю зовнішньоекономічних зв'язків з рештою країн світу; транзитивні економіки вписуються у загальносвітову тенденцію посилення синхронізації середньострокових економічних циклів, яка стала особливо помітною на початку нового тисячоліття.
У другому розділі“Аналіз циклічних процесів розвитку економіки країн ЦСЄ” розглядаються загальні риси та національні особливості економічного розвитку та макроекономічної динаміки країн ЦСЄ.
У роботі проведено аналіз галузевої структури ВВП країн регіону. Країни ЦСЄ знаходяться приблизно на однакову рівні за показниками ВВП на душу населення та галузевою структурою економіки з новими індустріальними країнами. Частка сільського господарства у ВВП країн досліджуваного регіону залишається ще досить високою порівняно з розвинутими країнами, але частка промисловості перевищує рівень постіндустріальних країн, що може бути пояснено відносно невисоким рівнем розвитку сфери послуг та історичними особливостями розвитку регіону. Досліджено, що в цілому, зміни галузевої структури економік країн ЦСЄ відбуваються відповідно до загальних світових тенденцій: структурні зміни виражаються у збільшенні частки сектору послуг у ВВП та відповідному скороченні частки промисловості та сільського господарства. Протягом 1995-2009 рр. частка сільського господарства у структурі ВВП регіону скоротилася вдвічі (з 10,1% у 1995 р. до 4,7% у 2009 р.), частка промисловості та будівництва теж дещо скоротилася – з 29% до 23,6%, та з 6,3% до 7,4% відповідно, а питома вага сфери послуг зросла з 55% до 64,3%.
