У вступіобумовлено актуальність теми дисертації, сформульовано та розкрито мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження. Висвітлено наукову новизну отриманих результатів, їх практичне значення, визначено особистий внесок здобувача, наведено дані щодо апробації результатів дослідження, представлено перелік опублікованих праць та сформовано структуру роботи.
Упершому розділі «Теоретичні засади розвитку інноваційних стратегій високотехнологічних підприємств в умовах глобальної економіки» висвітлено теоретичний базис інноваційних стратегій високотехнологічних підприємств на світовому ринку продукції та послуг, виявлені процеси формування та реалізації міжнародної інноваційної стратегії високотехнологічними підприємствами, досліджено можливості використання міжнародний досвіду впровадження інноваційних стратегій як результату інноваційної активності високотехнологічних підприємств.
У межах дисертаційного дослідження було з’ясовано, що становлення та розвиток сучасної постіндустріальної економіки сприяє прискореному зростанню міжнародного обміну технічно складною продукцією та послугами і зміні характеру конкуренції на світових ринках продукції та послуг. Це потребує від високотехнологічних підприємств використання стратегій нового формату, саме інноваційних стратегій які передбачають вибір та обґрунтування напрямів інноваційної діяльності високотехнологічного підприємства, обсяг і структури інноваційних проектів, термінів їх виконання і умови передачі замовнику, оцінку стану організаційних структур управління нововведеннями.
Інноваційна стратегія дозволяє конкретизувати цілі, методи і засоби впровадження нововведень різного типу, сферу їх застосування і можливості диверсифікації виробництва, оцінити доцільність вдосконалення раніше освоєних продуктів і процесів, визначити реальні інноваційні можливості у поточний період часу і в перспективі, з урахуванням сучасного стану та прогнозованої динаміки розвитку світової економіки.
Були окреслені варіанти типології видів інноваційної стратегії, які дозволили зробити висновок про те, існують різні визначення для одного і того ж виду стратегії, при цьому зберігається єдина точка зору на його зміст і умови вибору. Це відноситься до назви класів інноваційних стратегій, коли нарівні з поняттям «захисна» використовується поняття «адаптаційна», «пасивна», а синонімами «наступальна» стратегія слугують поняття «активна» і «творча». Саме це визначило необхідність упорядкування існуючих підходів до типології інноваційних стратегій.
У процесі дослідження було сформульовано поняття «інноваційна стратегія високотехнологічного підприємства в умовах світової економіки», як план дій передбачений міжнародною загальнокорпоративною стратегією, технічною політикою (відповідно інноваційним потенціалом), міжнародною конкурентною політикою, прийнятими стратегічними інвестиційними рішеннями і системою управління персоналом для впровадження нових або вдосконалених високотехнологічних продуктів, технологій або послуг на відповідних сегментах світового ринку.
Формування і реалізація стратегії є інноваційним процесом, результатом інноваційної активності високотехнологічного підприємства не залежно від виду стратегії: маркетингова, стратегія НДДКР, екологічна чи будь яка інша. Для вирішення завдання формування інноваційної стратегії пропонується в класичний процес формування стратегічної поведінки включати основні етапи розробки і впровадження інновацій.
У інноваційному процесі слід виділяти такі етапи:
-фундаментальні дослідження (отримання нових наукових знань);
-науково-дослідні роботи (створення і випробування зразка);
-дослідно-конструкторські розробки;
-комерціалізація і виробництво (маркетингові заходи, бізнес-планування, патентно-правовий і економічний захист, забезпечення устаткуванням, випуск продукції / надання послуг);
-продаж продукції, а також ліцензій і патентів (організація системи експлуатації і сервісу, надання технічної допомоги, консультування);
-завершення інновації.
Процес об’єднання стратегічної та інноваційної діяльності дозволяє виділити п’ять ключових етапів формування інноваційної стратегії: 1. стратегічний аналіз інноваційності підприємства на світовому ринку; 2. аналіз інноваційного потенціалу; 3. розрахунок інноваційних витрат; 4. оцінка міжнародних інноваційних проектів; 5. оперативне управління та корегування стратегії.
Дослідження ринків високотехнологічної продукції за критеріями обсягів споживання та міжнародного досвіду використання інноваційних стратегій, як результату інноваційної активності високотехнологічних підприємств показало, що світове споживання високотехнологічної продукції протягом 2000-2011 рр. зросло більше ніж у два рази. Основними споживачами високотехнологічної продукції сьогодні є: США, країни Азійського регіону, зокрема Китай, та країни ЄС. Протягом 1995-2011 рр. найбільш динамічно зростало споживання високотехнологічних продуктів в Китаї та США і навпаки незначно зросло споживання в Японії. Розвиток високотехнологічного сектору економіки надає вирішальний внесок у зростання світової економіки, випереджаючи динаміку зростання традиційних видів економічної діяльності.
Реалізацію інноваційної активності високотехнологічних підприємств на світовому ринку слід розглядати через так званий «квадрат» функціональних елементів механізму управління: мета і завдання інноваційної активності підприємств; об’єкти, тобто процеси і вироби, за рахунок трансформації і змін яких, може бути досягнута мета інноваційної активності; суб’єкти, тобто підприємці і населення, які виступають як виробники і споживачі продукції; інструменти реалізації завдань, тобто методи і важелі (економічні, правові, адміністративні і так далі), за допомогою яких мотивується досягнення цілей.
Виявлено, що інноваційна активність високотехнологічного підприємства на світовому ринку базується на трьох групах стратегічних рішень:
1. Вибір привабливої сфери інноваційної діяльності підприємства в ході стратегічної сегментації світового ринку. Кінцевим результатом стратегічної сегментації є виділення стратегічних ініціатив.
2. Діагностика і аналіз міжнародного підприємницького середовища, а так само оцінка можливих її змін у зв’язку з цією діяльністю.
3. Оцінка внутрішнього потенціалу підприємства з погляду здатності не тільки створити (придбати) об’єкт інноваційної діяльності, але і зуміти налагодити його регулярне виробництво і прибуткову реалізацію.
Удругому розділі «Особливості функціонування високотехнологічних підприємств на світовому ринку аерокосмічної продукції та послуг» досліджено формат і особливості світового ринку аерокосмічної продукції та послуг, проведено аналіз стану аерокосмічної галузі України та її впливу на сегменти високотехнологічної продукції та послуг світового ринку, надано оцінку інноваційним стратегіям та системі стратегічної орієнтації компаній провідних країн-виробників аерокосмічної продукції.
Дослідження світового ринку аерокосмічної продукції та послуг показали, що відбувається трансформація ринку у бік комерціалізації, яка стає наслідком зростання попиту з боку цивільних галузей світової економіки: телекомунікації та зв’язок, наукові дослідження, супутникова зйомка і моніторинг поверхні Землі. Це викликає появу та зростання обслуговуючих напрямків комерційної діяльності у сфері космічних технологій: страхування, інжиніринг, лізинг, оператори космічних послуг, туризм тощо.
