УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ ПІДПРИЄМСТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв’язок з науковими програмами, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, методи дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наведено інформацію про апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі «Теоретичні аспекти управління соціальним розвитком трудового колективу підприємства» досліджено сутність категорії “соціально-трудові відносини” в контексті еволюції економічної думки; визначено особливості соціального розвитку трудового колективу торговельного підприємства; проведено аналітичний огляд нормативно-законодавчої бази регулювання соціально-трудових відносин.

У результаті теоретичного дослідження соціальних взаємовідносин між державою, власниками та працівниками відстежена економічна думка вчених, що формувалася в різні часи: економічна думка Стародавнього Китаю, античного світу, середньовіччя, представників меркантилізму, класичної політичної економії, критичного напряму політичної економії, маржиналізму, економічної думки на сучасному етапі розвитку світової економіки. Еволюція економічної думки дозволила запропонувати авторське трактування категорії «соціально-трудові відносини», оскільки саме в процесі еволюції формуються її нові якості. «Соціально-трудові відносини» визначено як взаємовигідну взаємодію між працівниками підприємства, роботодавцями, профспілками та державою в процесі реалізації трудової діяльності (при найманні, використанні та відтворенні робочої сили), результатом якої є створення або дотримання належного рівня та якості життя працівників, забезпечення соціальної рівності в суспільстві у відповідності зі станом факторів виробництва, створення на підприємствах системи соціального забезпечення.

В ході дослідження встановлено, що основними шляхами вирішення проблем в соціально-трудовій сфері є визначення дієвих заходів відповідальності за порушення трудового законодавства, створення економічних і соціальних умов для підвищення результативності праці, встановлення прямої залежності заробітної плати від обсягу та якості праці, впровадження ефективних механізмів дотримання підприємствами всіх форм власності правових гарантій (по своєчасній та повній оплаті праці, соціальному страхуванню, охороні, умовам та режиму праці), можливість усунення конфліктів в трудовому колективі, які є відображенням наслідків негативних процесів в соціально-трудовій сфері. Реалізація даних заходів можлива, насамперед, на основі співробітництва усіх зацікавлених сторін суспільства в проведенні ефективної та погодженої політики в сфері соціально-трудових відносин і формуванні ефективної системи захисту інтересів всіх учасників цих відносин, що, в кінцевому підсумку, буде сприяти соціальному розвитку суспільства, підприємства, трудового колективу.

Проведений аналіз дозволив встановити властивості соціального розвитку: незворотність (неможливість забезпечення ретроспективності подій щодо зміни соціальних параметрів, соціальних характеристик); закономірність (відповідність законам щодо оцінки соціальних процесів); спрямованість (система взаємопов’язаних внутрішніх спонукань щодо орієнтації в соціальному просторі й часі); циклічність (наслідок того, що соціальні конфлікти в суспільстві ніколи не припиняються: вони або затухають, або загострюються); зміна якісних та кількісних характеристик соціальних процесів.

В економічній літературі з проблем соціального розвитку спостерігається неоднозначність підходів, гострота і різноманітність думок щодо їх вирішення. Соціальний розвиток трудового колективу сприймається як регулювання окремих соціальних процесів, спрямованих, в кінцевому підсумку, на забезпечення потреб працівників, поліпшення життя в колективу, і, як наслідок, зростання продуктивності праці та прибутку підприємства; забезпечення наявних потреб найбільш вразливих верств серед працівників та їх професійний розвиток (мова не йде про задоволення потреб всіх працівників підприємства, а лише тих, за рахунок яких суб’єкт підприємництва отримує найбільші прибутки); частина системи менеджменту, орієнтована саме на фізично здорову людину та її соціальну значущість, оскільки саме фізично і психічно здоровий робітник в змозі не порушувати графіки робіт, продуктивно працювати, збільшуючи обсяги виробництва або продажу. Автори публікацій розглядають соціальний розвиток саме через призму змін у соціальній сфері, виділяючи напрями соціального розвитку, соціальні проблеми трудового колективу. Однак всі наведені визначення не дають змоги сформувати уявлення про те, яким чином можна впливати на ці проблеми. Теоретичне дослідження даного питання дозволило запропонувати авторське бачення термінів «соціальний розвиток трудового колективу підприємства» та «соціальний розвиток підприємства» та виділити їх характерні риси